«G8» з кримського СІЗО. Адвокат Ліля Гемеджі про «бахчисарайську вісімку» та нелюдські умови етапування політв’язнів | QHA media
Интервью

«G8» з кримського СІЗО. Адвокат Ліля Гемеджі про «бахчисарайську вісімку» та нелюдські умови етапування політв’язнів

27 Вересня 2019, 10:03
Закрити

Ольга Веснянка, Тетяна Іваневич 

Щорічна нарада ОБСЄ з людського виміру, що триває цими днями у Варшаві, стала ще одним майданчиком, де кримські правозахисники розповідали про порушення прав людини в окупованому Криму. Кримська адвокатка Ліля Гемеджі взяла участь в сайд-івенті на тему переслідування релігійних свобод у Криму.

В інтерв’ю QHA media вона розповіла про нелюдські умови етапування політв’язнів з півострова до Росії, про переслідування на релігійному ґрунті, про знущання російської правоохоронної системи над засудженими за політичними мотивами, про те, як мужньо тримається бахчисарайська «велика вісімка», що вже не один рік зазнає переслідувань за сфабрикованою «справою Хізб ут-Тахрір».

Як кримських татар витісняють з Криму


З яким відчуттям ви їхали до Варшави на конференцію ОБСЄ? Що хотіли донести аудиторії?

Ми намагаємося частіше виїжджати з Криму і розповідати на міжнародних майданчиках у тому числі про своїх підзахисних.

У Варшаві я розповідала про Сервера Мустафаєва та Ленура Халілова.

Ленур – голова релігійної громади Алушти. 10 червня він був заарештований, зараз перебуває у СІЗО і йому загрожує дуже великий термін – до довічного. І навіть якщо йому дадуть 10 або 12 років ув’язнення (це той мінімум, який зараз отримують хлопці за цими статтями), то це вже для нього довічний термін через його вік. У нього є певні захворювання, вдома на нього чекає 83-річна мати, дружина і син. Ми з ним почали взаємодію у справі Алуштинської мечеті, я представляла його інтереси як адвокатка на суді. Зрозуміло, що справу ми програли, хоча у 1994 році мечеть Алушти була передана релігійній громаді рішенням Ради Міністрів АР Крим у безоплатне і безстрокове користування.

Водночас, ігноруючи те законодавство, яке зараз застосовується в Криму, ця мечеть спочатку була передана Рескомнацу, а потім вже в оперативне управління Духовному управлінню мусульман Криму. І як наслідок цього тиску на релігійну громаду був заарештований Ленур Халілов і двоє членів цієї релігійної громади.

Щодо Сервера Мустафаєва — це мій колега, з яким я була знайома ще до його арешту і з яким ми спільно займалися правозахисною діяльністю. Він займався правозахисною діяльністю ще до 2014 року.

До речі, Сервера Мустафаєва нещодавно етапували до Ростова для участі в судовому засіданні. Як проходить захист бахчисарайської «вісімки»?

За інформацією секретаря Північно-Кавказького окружного суду, наступний етап призначений на 26 вересня, судове засідання проводитиметься у Ростові. Поки усіх фігурантів «другої бахчисарайської вісімки» не доправлять до Ростова-на-Дону, слухання справи по суті не почнуться. 

Я не знаю, як можна назвати цих людей злочинцями і як їм можна закидати захоплення влади в Росії, якщо деякі з них навіть не виїжджали на територію Росії і нічого окрім «думкозлочину» навіть з точки зору російського законодавства, не здійснили.

Зараз упродовж декількох днів у Варшаві ми з колегами, з московськими адвокатами, правозахисниками, доносимо месидж, що неможливо заґратовувати людей за «думкозлочини». І навіть якщо їхні думки відрізняються від офіційної позиції влади, але вони не вчиняють ніяких фізичних дій, то переслідування — це ніщо інше як репресії, геноцид нашого народу. 

Таким чином намагаються виробити страх та витиснути ту частину населення, що залишилася, за межі Криму, щоб жити у спокої.

Бахчисарайська вісімка, або G8


Фігуранти бахчисарайської справи «Хізб ут-Тахрір» самі себе з гумором називають «G8», розповідає Ліля Гемеджі. Про кожного зі своїх підзахисних вона намагається розповісти так, щоб дати розуміння, хто ці люди і що вони зазнають кримінального переслідування абсолютно безпідставно.

Сервер Мустафаєв — одна з найяскравіших постатей, серед кримських політв’язнів, правозахисник з великим стажем, координатор «Кримської солідарності». Майже два місяці він знаходився в одній камері з Едемом Бекіровим і Бекіров з великою теплотою згадує Сервера, його підтримку і допомогу. Це найкраще, що я бачив не лише в слідчому ізоляторі, а й взагалі на волі, незважаючи на величезну різницю у віці, він мені як син, я багато чому у нього навчився, і він став мені дуже близькою людиною, – згадував Бекіров.

Марлен Асанов — отримав премію за свою волонтерську діяльність, оскільки будучи власником кав’ярні у Бахчисараї, він з перших днів долучився до допомоги сім’ям  політв’язнів, надавав їм матеріальну допомогу. Його кав’ярня була майданчиком для зборів «Кримської солідарності», за що він і зазнав переслідувань.

Тімур Ібрагімов — налаштовував ІТ-безпеку для засідань «Кримської солідарності». Також він допомагав родинам, активно долучався до будь-якої роботи, яка могла б принести хоч якусь користь.

Мемет Білялов — один з двох братів, який був притягнутий до адміністративної відповідальності, і якому був призначений штраф у 150 тисяч рублів. Це досить великий штраф, який збирали не лише всім кримськотатарським народом, але й за допомоги українців та людей з інших країн.

Сейран Салієв — наш активіст, який проводив дитячі свята, різні заходи у Бахчисараї до арешту. Він – «лідер» за статтями Адміністративного кодексу РФ, які йому були «пришиті», і за статтями Кримінального кодексу. Лідер з усієї цієї вісімки. Дружина Сейрана є засновником і координатором програми розвитку для дітей політв’язнів «Кримське дитинство». Загалом це дуже активна родина: мама Сейрана — Зодіє  Салієва – ветеран кримськотатарського національного руху.

Едем Смаїлов був опікуном інваліда І групи. Він був у релігійній громаді свого села, був дуже активним, брав участь в прибираннях на цвинтарях, проводив якісь заходи релігійного характеру.

А ще є відомий фотограф Ернес Аметов і батько дванадцяти дітей Сервер Зекір’яєв.

У металевому «стакані» з багажем на голові


Росія постійно порушує міжнародні норми, примусово переміщуючи українських громадян, ув’язнених, з Криму до РФ. Фігуранти справи “Хізб ут-Тахрір”, про яких ви згадували, вже зазнали такого етапування. А в яких умовах їм доводиться їхати, як це все відбувається?

Етап відбувається з Сімферополя транзитом через Краснодар (РФ) до Ростова-на-Дону в автозаку. Враховуючи ту статтю, яку інкримінують моєму підзахисному Мустафаєву і усім тим, хто проходить за цією кримінальною справою, то перевезення їх має здійснюватися не просто в автозаку, а у так званому «стакані» — це металевий короб, куди їх закривають, де вони можуть лише сидіти і немає ніякого місця, щоб можна було встати чи якось поворушитися.

Зупинку, як правило, вони роблять лише у Керчі, в керченській колонії, за три години після виїзду, а далі до Краснодару їдуть не зупиняючись.

Враховуючи, що вони везуть з собою усі наявні речі, це і зимові речі, і якийсь посуд, і можливо частково їжа, якісь засоби гігієни, то це як мінімум одна, а то й більше досить важких сумок.

І всі ці речі вони повинні тримати на колінах, при тому що до Ростова-на-Дону понад 800 кілометрів. Це більш ніж 10 годин безперервної їзди. І ці речі мають знаходитися або на колінах, або винахідливі політв’язні ставлять їх на голову, тому що тримати на колінах такий вантаж – це абсолютно нестерпно. Вони не мають можливості ані розім’яти ноги, ані здійснити молитву, ані відправити природні потреби. Вони просто не мають можливості ворухнутися у таких машинах-катівнях, які насправді ще існують.

Таке перевезення вважається тортурами, особливо враховуючи ще й погодні умови, коли може бути або дуже спекотно, або дуже холодно.

Після того, як їх привозять у Краснодар, вони попадають в жахливі умови Краснодарського СІЗО. Про ці умови ми знаємо від Вадима Сірука, якого Краснодар зустрів собаками і побиттям, від Ремзі Бекірова, який нещодавно був етапований назад до Сімферополя. Ремзі розповідав, що в одній з краснодарських камер, куди його розмістили, на просторі приблизно у 20 квадратних метрів, утримувалось 58 осіб – він навмисне їх порахував, на ліжках сиділо по 7-8 людей. Посеред камери стояв якийсь бак, куди скидали все сміття і підлога була абсолютно вогка.

В таких умовах у Краснодарі в’язні перебувають декілька днів.

Сервер Мустафаєв

Під час виступу на конференції ви озвучували цікаві дані про стандарти тюрми за дев’ятнадцяте століття. Про що йшлося?

Я опитала Сервера Мустафаєва, у нас є опитування від Едема Бекірова. Вони 58 днів просиділи з Сервером у камері Сімферопольського СІЗО, де практично не було опалення, під цілодобовим відеонаглядом. До речі, буквально нещодавно було рішення ЄСПЛ, де ще раз підтвердили, що подібний цілодобовий відеонагляд порушує статті Європейської конвенції. Окрім того, у нас є щоденник, який Сервер вів під час тримання в камері с Едемом Бекіровим.

Так от в одній з офіційних відповідей зі слідчого ізолятора, мені повідомили, що камери, в одній з яких утримувався мій підзахисний Мустафаєв, були введені в експлуатацію у 1803 році й з того часу капітального ремонту в них не проводилося.


Одним зі спікерів по темі Криму був російський правозахисник з Меморіалу Віталій Пономарьов. Він сказав, що огласка цих справ, активність родичів, єдність кримськотатарського народу допомагає привернути увагу до цих випадків і можливо навіть вирішувати проблеми. А які ваші враження – сприяє чи ні?

Я напевно можу провести таку аналогію – після того, як мами башкирських хлопців, які притягуються до відповідальності за аналогічними антитерористичними статтями, побачили діяльність «Кримської солідарності», побачили активність родичів, і нашу єдність, вони створили аналогічну організацію, яка називається «Батьківська солідарність» і можливо навіть певним чином використовують методи «Кримської солідарності». Завдяки їхнім зусиллям при російському омбудсмені Тетяні Москальковій була створена робоча група, яка буде займатися безпосередньо питанням по 205.5 (ст. Кримінального кодексу РФ щодо організації терористичної діяльності – ред.). І я думаю, що це хоч і маленький, але такий позитивний крок у цьому напрямку.

Думаю, що єдність кримськотатарського народу викликає заздрість в хорошому розумінні цього слова. Єдність – це те, що допомагало нам вижити завжди і те, що стимулює нас до подальшої ненасильницької боротьби, яку кримськотатарський народ веде вже дуже давно.

Дивитись ще: