«Через 10 лет мы ваш крымскотатарский не услышим». Как крымских татар отучают от родного языка

23 Листопада 2018, 12:00
Закрити
Мухаммед Умеров
для QHA

— За 10 років ми вашу кримськотатарську взагалі ніде не почуємо, так навіщо вона нам у шкільній програмі? — такий аргумент директор однієї з бахчисарайських шкіл використовував у розмові з вчителькою кримськотатарської мови і літератури Леніє Асановою.

Перед початком навчального року Асанова дізналася, що кримськотатарську виключили з програми. Борючись за свою роботу і рідну мову, вона пішла до директора і вимагала внести до розкладу занять хоча б один урок кримськотатарської на тиждень.

За декілька днів Асанову знову викликали у кабінет директора. Цього разу він був не один. У кабінеті сиділи двоє представників російських силових структур.

Леніє Асанова

Вони запитували про моє ставлення до Меджлісу. Згадали про мою нещодавню поїздку до Києва і вимагали розповісти про неї в подробицях. Мені говорили, що розуміють мене і мої погляди на проблему, що склалася, але шкільну програму змінювати не будть. Попередили, щоб нікому не розповідала про нашу бесіду, тому що можуть виникнути проблеми. За цих слів директор ствердно кивнув і посміхнувся. Тому спочатку я сказала тільки чоловіку

Цим бесіди не обмежилися. Співробітники намагалися дізнатися у Асанової про політичні погляди деяких її сусідів.

Закінчилася історія бахчисарайської вчительки тим, що у школі кримськотатарська більше не викладається, а Асанова стала класною керівницею початкових класів.

Подібні історії для Криму після анексії не виняток, а правило. Кримськотатарська мова, яку російська влада визнала в Криму державною, у більшості шкіл півострова не вивчається, або ж носить факультативний характер.


Школа чотирьох президентів

Боротьба кримських татар за відродження рідної мови ведеться від самого початку повернення кримчан на батьківщину. Вона натикалася на опір і раніше. Однак до анексії 17 кримських шкіл стали національними, був створений Кримський інженерно-педагогічний університет, в іншому найбільшому вузі автономії, Таврійському національному університеті, відкрили кафедру східної філології.

Після анексії півострова з російського бюджету почали виділятися гроші на будівництво дитячих садків і шкіл у різних місцях компактного проживання кримських татар. Однак ставлення російської влади до кримськотатарської мови яскраво характеризує історія зі школою №44 у мікрорайоні Фонтани у Сімферополі, де проживає близько десяти тисяч кримських татар.

До 2014 року її називали «школою чотирьох президентів», так як початок її будівництва сягає часів президентства Леоніда Кравчука. Будували її майже чверть століття. У 2017 році школу в місці компактного проживання кримських татар нарешті здали в експлуатацію. Гарну, сучасну, але без життєво важливого статусу національної. Сьогодні у 44-й школі за бажанням батьків діти можуть навчатися кримськотатарською, але тільки до 4 класу. Далі усі предмети їм викладають російською, а рідною мовою залишається лише година викладання на тиждень.


Батьки після уроків нерідко підходять і просять додатково позайматися з дитиною. Найчастіше з сумом визнають, що самі недостатньо добре володіють рідною мовою, тому що у 80-90 рр. національного навчання як такого не було. Вони хочуть, щоб діти знали кримськотатарську краще за своїх батьків. Я, у свою чергу, їх розумію, і часто залишаюся до вечора в школі, щоб вигадати інтерактив для дітей, і таким чином боротися за їхнє знання рідної мови, — розповідає молодий учитель з цієї школи Емін Ісмаілов.

Він же згадує 23 лютого цього року. Для кримських татар це був день пам’яті великого політика і громадського діяча, автора слів кримськотатарського гімну Номана Челебіджихана. 23 лютого 1918 року Челебіджіхан був без суду вбитий революційними матросами, а його тіло викинули у Чорне море. Ісмаілов хотів провести у школі вечір пам’яті, проте йому не дозволили — актова зала знадобилася для святкового концерту, і учнів забрали саме туди.


Нерідна рідна мова

Великий резонанс в Криму викликали нові підручники кримськотатарської мови для шкіл з навчанням російською або кримськотатарською.

У російському “міністерстві освіти” Криму пояснили: кримськотатарську вказали нерідною, щоб підкреслити рівень складності матеріалу в цьому підручнику. Деякі сім’ї, для яких кримськотатарська — рідна, таке пояснення не влаштувало. Батьки вимагали змінити підручники на інші, без визначення “нерідна”, проте так нічого і не домоглися.

Психолог Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка Наталія Левченюк знаходить позначці “нерідна” у цих підручниках інше пояснення: “

Тут працює правило твердження 2 + 2 = 5. Якщо довго твердити дитині, що ця рівність вірна, то вона за дуже короткий час сприйматиме це за правду.

Подібні інциденти лише підсилюють думку про те, що Росія ставить за мету якомога швидше викорінити кримськотатарську мову, яка й так, за даними ЮНЕСКО, входить до числа зникаючих.

Але активісти не опускають руки. Вже не перший рік у Сімферополі працює дитячий розвиваючий центр «Аіле» («Сім’я»), в якому діти вивчають кримськотатарську. Активісти проекту «Ана-бабаларнинь тешеббюсі» («Батьківська ініціатива») пояснюють батькам ті механізми, які кримські татари можуть використовувати у навчальних закладах, щоб забезпечити право дітей навчатися рідною мовою.

Окрім таких проектів у Криму проводяться дитячі конкурси з кримськотатарської мови, літератури та культури — таким чином молодому поколінню хочуть прищепити патріотизм і усвідомлення національної ідентичності.

Еміне Авамілева: Все в руках батьків

Еміне Авамілєва, кримськотатарський громадський діяч

На превеликий жаль, батьки сьогодні досить пасивні, боязкі. Освітній процес за законодавством, яке діє сьогодні на території Криму, заснований у формі соціального замовлення. З більш ніж двохсот тисяч кримських дітей, близько третини — це кримські татари. Якщо батьки з числа кримських татар стануть більш патріотичними, цілеспрямованими, принциповими і наполегливими, то освіту й виховання рідною мовою зможуть отримати не 3%, а всі 30%.

  

— З чим може бути пов’язана пасивність батьків?

Це незручно, у першу чергу, самим батькам. Коли батьки спілкуються з адміністраціями шкіл, ті вчиняють психологічний тиск на батьків. Ставлять перед фактом: а як же ваші діти в подальшому готуватимуться до здачі єдиного державного іспиту? А як же ваші діти вивчатимуть фізику, хімію, біологію і т. д. кримськотатарською мовою? А як же вони отримають освіту в вузах? А ви знаєте, що у нас проблема з вчителями-предметниками? А ви знаєте, що підручників немає? Тобто, перед батьками ставлять низку перешкод. Батьки не завжди можуть висловити громадянську позицію і йдуть на поступки.

І тому відсоток дітей, які здобувають освіту рідною мовою або ж вивчають кримськотатарську, — приблизно 3%.

У серпні 2018 року ухвалено зміни до російського законодавства про освіту, де рідна мова у разі обрання такою батьками, вводиться до обов’язкової частини вивчення програми. Наприклад, ви як батько вказуєте, що рідною мовою вашої дитини є кримськотатарська. Це означатиме, що кримськотатарську запровадять в освітньому процесі як предмет.

— Це матиме такий вигляд, що інші діти ходитимуть, наприклад, на уроки з російської мови, а учень у цей час відправиться на кримськотатарську?

Саме так.

— Якби бажаючих вчитися кримськотатарською було більше 3%, викладачів вистачило б?

Фахівців з кримськотатарської мови і літератури у нас готують два вузи: КІПУ і ТНУ (нині іменується як КФУ). Інтерес від року в рік спадає, тому що немає попиту на вчителів кримськотатарської мови і літератури. Мене більше хвилює відсутність вчителів-предметників і відсутність з боку кримської влади бажання їх готувати. Тенденція окреслилася така: якщо це не школа з кримськотатарською мовою навчання, а звичайний загальноосвітній заклад з українською мовою навчання, але там є національні класи, адміністрація ставить батьків перед фактом: а у нас немає вчителів-предметників. Тобто, тут необхідно звернути увагу на відсутність реальних механізмів підготовки вчителів-предметників. І нагадаю, що отримання другої вищої освіти (а їх має бути дві: кримськотатарська мова і безпосередньо предмет викладання) — це задоволення платне.

Матеріал підготовлений за підтримки Міністерства інформаційної політики України

Дивитись ще: