СПЕЦПРОЕКТ

Про що мріяли депортовані діти. Вісім історій

13 Травня 2019, 00:00
Закртити

Сулейман

Через усе своє життя Сулейман проніс теплі спогади про свою вчительку Ліду Крістіанівну. Через неї у нього і народилася мрія — одного разу і самому стати вчителем.

Однак шкільне життя самого Сулеймана склало усього три класи. Потім були війна, депортація і страшний голод.

У місцях заслання Сулейман спочатку допомагав старшому брату-трактористу. Платили їм не грошима, а коржиками — і вони рятували від голодної смерті. А у 16 років Сулейман і сам сів за кермо трактора.

Так він і провів на бавовняному полі все робоче життя.

І нехай мрія Сулеймана викладати не збулася, але цю мрію він зумів передати своїм дітям — і усі вони стали вчителями. І більшість онуків — теж вчителі.

Лейля

Голод — перше про що говорить Лейля, згадуючи перші роки депортації. Працюючим видавали 200 грамів хліба на добу, утриманцям — 100. А більше нічого й не було.

В її родині було вісім дітей. Старші доношували одяг за молодшими. У перший клас Лейля пішла у платті з величезною латкою на грудях.

Коли з Уралу переїхали в Узбекистан, почали ходити по магазинах, дивитися, що продається. І ось дядько купив своїй доньці плаття з креп-жоржету — жовтеньке в горошок, з коричневими пелюстками. А в магазині продавалося ще одне таке ж, але синє.

Але у дядька в сім’ї було усього двоє дітей. Для Лейли ж це плаття було таким недоступним.


Асене

У пам’яті Асене з передвоєнних спогадів збереглася одна подія. Коли дівчинці було п’ять, вона вмовила маму взяти її з собою до Євпаторії на молочний ринок («К’атик’ базар»), куди мама возила продавати кефір, сметану, масло.

Увечері того дивного дня, коли над морем опустився захід, мама повела маленьку Асене на набережну. Прогулюючись уздовж моря, вони з мамою купили морозиво. Вони спостерігали, як яскраво-рожевий диск сонця опускається у воду, як його промені сонячними зайчиками ковзають баранцями хвиль. Морозиво тануло у роті, і маленькій Асене здавалося, що немає прекраснішої картини на світі, і це краще життя, яке можна собі побажати.

Усі роки у вигнанні вона мріяла про ту євпаторійську набережну на заході й надзвичайно смачне морозиво.


Дивитись ще: