Збройне загострення на Донбасі, загострення інформаційної риторики, гра військовими «м’язами» в Криму — усі ці дії Росії можуть бути або ситуативними, або й прологом до розгортання якогось подальшого експансіоністського сценарію.
З одного боку, зараз триває важливий період — роковини початку окупації Криму Росією. І російська пропаганда змушена тримати в тонусі і росіян, і кримчан — аби ті не аналізували реальні, переважно, негативні результати від затягування Криму в «гавань». А страх перед збройною загрозою (справжньою чи надуманою) зазвичай змушує людей забувати про побутові негаразди. Цей факт російська пропаганда завжди активно використовувала.
Зазвичай, Росія наперед звинувачує супротивників у тих діях, які замислює вчинити сама — і до цього провокаційного сюжету вже встигли звикнути і учасники конфлікту, і спостерігачі за ним. Можна було б припускати, що, звинувачуючи Україну в намірах атакувати Крим і Донбас, Росія одночасно планує здійснити це сама. Але саме зараз так само можна припускати, що реальних дій за риторикою не послідує.
Міжнародна ситуація складається доволі несприятливо для Росії. Наявні санкції продовжуються. Днями президент США Джо Байден вирішив продовжити ще на рік санкції проти Росії за захоплення Криму.
Разом з тим, спектр санкцій розширюється і зачіпає не лише персоналії, але й військові установи РФ. Влітку минулого року США внесло до чорного списку три російських науково-дослідних інститути. Їх підозрюють у роботі над програмами хімічної і біологічної зброї. до списку внесені 33-й Центральний науково-дослідний випробувальний інститут Міноборони Росії в Шиханах у Саратовській області; 48-й Центральний науково-дослідний інститут міністерства оборони у Кірові, а також дві його філії в Єкатеринбурзі і Сергієвому Посаді та ФДУП «Державний науково-дослідний інститут органічної хімії і технології». У документі зазначається, що у влади США є підстави вважати, що ці організації пов’язані з розробками і випробуваннями хімзброї і зі створенням біологічної зброї.
Нещодавно Сполучені Штати і Євросоюз запровадили нові санкції проти Росії через отруєння опозиційного політика Олексія Навального. Зокрема, у березні цього року Вашингтон запровадив санкції проти 27-го наукового центру Міноборони РФ, 33-го центрального науково-дослідного інституту Міноборони, а також проти науково-дослідного інституту органічної хімії та технології, який за радянських часів розробляв отруйну речовину «Новічок».
США і Велика Британія обговорюють можливість введення нових санкцій проти Росії за використання хімічної зброї, після першого раунду санкцій, пов'язаних з отруєнням і ув'язненням Навального.
Продовження наявних і розширення спектру антиросійських санкцій ослаблює Росію, її економіку та боєздатність, і в короткостроковій, і в довгостроковій перспективі. В самій РФ події останнього року засвідчили наявність протестних настроїв, хоч поки що вони не вилились у щось нищівне для режиму. Реальна ситуація в окупованому Криму змушує навіть проросійськи налаштованих кримчан обурюватись і критикувати «владу».
Тож активізація російської агресивної риторики щодо України цілком може бути справді лише способом відвернення уваги власного електорату від економічних негараздів на патріотичній хвилі та окресленні образу зовнішнього ворога.
Чи наважиться Росія реалізувати сценарій «маленької переможної війни» проти України в цьому році — питання поки відкрите. Хоча більше факторів свідчить про недоцільність його реалізації. Наразі відбутися «маленькою війною» — не вийде, не ті міжнародні обставини навколо України. Вона або не почнеться, або перетвориться на великомасштабну, або стане каталізатором внутрішнього розвалу Росії.
Росія акцентує на провокаціях як приводі до війни. Але тут з нею поганий жарт зіграла її постійна брехня і дезинформація в безпекових питаннях на державному рівні. Наразі у світі існує стійке несприйняття російської трактовки збройних дій проти України. Тому схема, коли росіяни самі вчиняють провокацію аби звинуватити Україну і виторгувати або вибити собі преференції — вже не спрацює.
З внутрішньоросійських запобіжників — вибори. Вірогідно, що до осінніх виборів до Держдуми російська влада може вдатись лише до дій, що гарантуватимуть стовідсотковий успіх в приверненні електорату на бік партії влади.
Також не можна виключати, що Крим може бути просто важелем примусити Україну вирішити щось по Донбасу в такому ключі, щоб зняти цей економічний тягар з Росії.
Але для перемог і на донбаському, і на кримському напрямках, Росії більш ефективно і безболісно було б застосувати сценарій приведення до влади в Україні лояльних до неї кандидатур. Кандидатур, які будуть спроможні до вигідного для неї «консенсусу» в питанні окупованих територій. Про такий варіант Росія мріє і намагається його втілити в життя ледь не з 2014 року.
Втім, для такого розвитку подій Росія прямо зараз має спровокувати суттєву політичну нестабільність в Україні. Те, якими методами це може бути зроблене — питання для окремого розгляду. Однак очевидно, що надто багато потужних сил і в Україні, і поза її межами зацікавлені в тому, аби не допустити цієї нестабільності. А тим більше незапланованого «трансферу» влади від «зеленої» до проросійської.
