Росія грабує! Правозахисники уклали збірку масштабних порушень прав власності України і українців в окупованому Криму

Публикации
Тетяна ІваневичQHA
28 июля 2021, 12:
Тетяна ІваневичQHA
28 июля 2021, 12:

Восьмий рік поспіль Росія-окупант свавільно поводиться в окупованому Криму та Севастополі з власністю держави Україна та українських громадян.

Попри задекларовану недоторканність майнових прав, всі ці роки окупуюча держава розширює власну нормативну базу для «легального» вилучення української власності. 

Але лише нормативкою не обмежуються. На практиці тисячі людей вже втратили земельні ділянки і майно, і кількість потенційних жертв російських експропріаторів зростає. Під удар потрапляють нові категорії власників. Якщо спочатку вилучалась власність держави Україна, то поступово почали вилучати землю у місцевих кримчан, а потім і у власників з материкової України і навіть громадян інших країн. При цьому РФ використовує майнове законодавство як інструмент тиску на кримчан, зокрема, нав’язуючи їм громадянство РФ, та як інструмент зміни демографічної ситуації на півострові на свою користь. Крім того, від Криму «відрізають» материкових українців, примусово позбавляючи їх права на володіння кримською землею. 

Незаконне втручання держави-окупанта в права власності юридичних та фізичних осіб в окупованому Криму та Севастополі має системний і масштабний характер і потребує відповідної реакції України і міжнародної спільноти. 

Українські правозахисні організації Регіональний центр прав людини та Українська Гельсінська спілка з прав людини створили і презентували масштабний тематичний огляд «Крим без правил: окупована власність». У ньому  викладені конкретні факти грубого втручання окупаційної влади в право власності юридичних і фізичних осіб на окупованій території півострова, а також зроблені узагальнення наслідків  цих процесів.

Правозахисники сподіваються, що огляд і наведені в ньому факти порушень Росією права власності в Криму стануть предметом детального обговорення під час саміту «Кримської платформи», запланованого на серпень цього року.  Також цей фактаж передається в прокуратуру АР Крим та стане в нагоді українським юристам у міжнародних судах.

Під час презентації тематичного звіту були озвучені найбільш масові та показові факти порушення державою-окупантом прав власників майна, розташованого на території Кримського півострову, передають «Кримські новини». Один із найбільш резонансних і актуальних злочинів РФ — різноманітні варіації позбавлення українських громадян земельних ділянок у Криму.

Цинічна «інноваційність» окупантів

___________________________________

Вилучення земельних ділянок кримчан через окупаційні судові механізми почалось ще в 2014 році, але тоді то були поодинокі факти. Вже через три роки кількість вилучень зросла в тисячі разів. 

Оскільки доступу до Криму у правозахисників немає, моніторинг порушень ведеться дистанційно і за різними доступними джерелами. 

Так, вивчення судових рішень дозволило ідентифікувати 3984 жертви порушення права власності в окупованому Криму, переважно фізичних осіб. З них 3728 втратили право власності на свої земельні ділянки, а 256 — нерухоме майно через його пошкодження, знесення органами окупаційної влади, — розповідає адвокат, експерт ГО «РЦПЛ» Роман Мартиновський.

Найбільше порушень за період 2014-2019 років сталось впродовж 2017 року, коли окупаційні суди прийняли понад 70% рішень у справах щодо власності.

Масштаб порушень підтверджується загальною кількістю землі, яка була вилучена у людей. Експерти говорять щонайменше про 4 млн 780 тис. кв. м або майже 500 тис. га землі. І це лише в тих випадках, коли вдалось визначити розмір земельних ділянок.

У половині випадків ми не змогли визначити, оскільки в судових рішеннях розмір земельної ділянки був відсутній, — додає експерт.

Найбільше від дій окупаційної влади постраждало населення Севастополя — 95,2% згаданих майже чотирьох тисяч постраждалих. Зокрема, мешканці Балаклавського (переважно сільського) району міста. Саме в цьому районі знаходиться максимальна кількість товариств і кооперативів, розташованих на узбережжі Чорного моря, а також на кордонах заповідних зон, де цінність землі найбільш висока.

Влада Севастополя підійшла до питання (вилучення ділянок, — прим. ред.) по-військовому педантично. Велика кількість ділянок розміщувались біля військових частин, біля заповідників, багато ділянок в урочищі Ласпі, майже в заповідній зоні. Ми не знайшли прямої залежності з процесом мілітаризації. Схиляємось до того, що їм необхідно було перерозподілити ці ділянки, щоб у цих зонах можна було віддати землю особам, які наближені до нинішнього керівництва РФ. І такі фактиви вже мають місце. Ми про це в огляді не говорили, але досліджуємо цю проблему, —  говорить експерт. 

За словами Мартиновського, «влада» Севастополя  проявила нечуваний креатив і «іноваційність» при застосуванні механізмів вилучення землі.   

По-перше, вони уклали договір з приватною юридичною компанією, який передбачав подання щонайменше 2500 позовів проти фізичних осіб — власників земельних ділянок, і робили це за рахунок коштів державного бюджету РФ.

Тут досить цинічний підхід окупаційної влади — коли вони примушують населення окупованої території сплачувати їм податки і за рахунок цих коштів, які населення сплачує у вигляді податків, вони ще й позбавляють його права власності на їхнє майно, — пояснює експерт.

Друга «інновація» окупаційної влади Севастополя полягала в тому, що  на запит так званих окупаційних прокурорів архів Севастополя надавав довідки-відповіді про те, що в матеріалах архіву відсутні оригінали розпоряджень відповідних українських органів державної влади, на підставі яких громадяни отримували право власності на земельні ділянки. І незважаючи на те, що у людей були на руках оригінали цих документів, тобто другі-треті екземпляри, суди погоджувались із тим, що буцімто оригінали цих документів відсутні та приймали рішення про позбавлення людей права власності на земельні ділянки. 

Правозахисник також акцентує, що про справедливість судових розглядів у згаданій ситуації говорити взагалі не можна і факти це підтверджують. 

Нами зафіксовані масові випадки переписування текстів судових рішень, в яких просто змінювались прізвища жертв і адреси земельних ділянок. В іншому ці рішення не відрізнялись одне від одного. Згідно з протоколами, судовий розгляд здійснювався впродовж 20-30 хвилин, це включаючи час на винесення судового рішення, тобто знаходження судді в дорадчій кімнаті, і його проголошення. У нас є випадок, коли розгляд справи тривав 27 хвилин, а рішення було прийнято на 12 сторінках. Для того, щоб просто прочитати цей текст рішення, суду знадобилось 22 хвилини. Про ступінь відчаю людей, рівень їхньої покірності свідчить той факт, що в апеляційному порядку ті рішення оскаржував лише кожен третій, — підкреслює Мартиновський.

Роман Мартиновський додає, що правозахисники виявили найбільш активних суддів. які приймали рішення щодо позбавлення громадян України права власності на землю. Частина серед них — ті, хто в 2014 році зрадив Україну, частина — прибули з РФ. Найбільша кількість рішень щодо позбавлення кримчан права власності була винесена саме останніми, або тими, хто став суддями в 2016-17 роках.

Так, у звіті наводяться дані, що саме судді, які перемістилися в окупований Севастополь для здійснення правосуддя, розглянули найбільшу кількість справ, пов'язаних із вилученням землі у севастопольців. На частку зазначених вище суддів припадає 3180 справ, розглянутих у судах першої та апеляційної інстанції.

«Рекордсменами» за кількістю розглянутих справ (понад 740 кожна) стали судді, які приїхали до Криму з Алтайського краю РФ після окупації. Це судді Балаклавського районного суду Севастополя Ірина Анашкіна (зараз працює в іншому суді) та Надія Мілошенко.

Дані про персоналії суддів корисні тим, що прокуратура АР Крим може використовувати наші докази у кримінальних провадженнях щодо державної зради, вважає експерт.

Про заангажованість правосуддя і фактичну неможливість захисту своїх прав на окупованій території дотично свідчить і принцип розподілу справ в окупаційних «судах». Так, всі 35 справ одного з кооперативів «Фрегат» були  розглянуті одним і тим самим суддею, хоча подання цих справ здійснювались впродовж року. Ще в одному випадку зі 122 справ одного садового товариства 120 теж були розглянуті одним суддею.

Роман Мартиновський підкреслює, що з кожним роком масштаби порушень не зменшуються, а навпаки — розширюються.

Російська Федерація діє зухвало, вона не  зменшує оберти і складається враження, що вона абсолютно переконана у власній безкарності. І ще важливе те, що відбувається в Криму з власністю, суттєво впливає на демографічну ситуацію на півострові не на користь українського населення, — зазначає експерт. 

Росія замахнулась на кримську власність громадян із 55 держав

___________________________________

Системність експропріаторського підходу щодо приватної власності в Криму Росія підтвердила навесні 2020 року. Тоді вона замахнулась на кримську власність не лише кримчан, але й материкових українців і навіть іноземців. 

20 березня 2020 року президент РФ Володимир Путін видав указ №201, згідно з яким відніс майже 90% території Криму та Севастополя до так званих прикордонних територій РФ (див. мапу, — прим. ред.). Згідно з російським правовим режимом ані іноземці (до яких РФ відносить громадян України), ані особи без громадянства не мають права володіти землею на цих територіях. Впродовж року вони мали їх відчужити. Якщо земля не продана,  законодавство РФ передбачає  примусовий її продаж на публічних торгах з виплатою власнику суми виручки за вирахуванням витрат з організації та проведенні торгів; або передачу ділянки в державну чи муніципальну власність з відшкодуванням колишньому власнику вартості майна, визначеної судом.

З березня нинішнього року набули чинності негативні наслідки цього указу і можуть розпочинатись судові процеси з вилучення землі. 

Масштаби цієї проблеми є досить суттєвими: під дію путінського указу в Криму підпадає близько 12 тисяч громадян і ще майже 2 тисячі — у Севастополі, пояснює юрист і адвокат УГСПЛ Максим Тимочко.

За даними окупаційних джерел, на квітень минулого року в Криму «не громадянам РФ» належало 11 572 земельних ділянки. Причому, переважна більшість їхніх власників — громадяни України (9747 ділянок, що становить 84,2% їхньої загальної кількості).

У Севастополі загальна кількість таких земельних ділянок складала 2287. З них громадянам України належало 1875 ділянок (82% їхньої загальної кількості).

Юрист акцентує, що указ Путіна зачіпає не лише українських громадян — до числа власників цих ділянок увійшли громадяни 55 держав. Указ зазіхає на власність, зокрема, громадян країн колишнього СРСР, США, багатьох країн Європи, Азії. Серед європейських країн найбільше зачіпаються інтереси громадян Німеччини, Вірменії, Естонії, Литви, Латвії.

Ця ситуація є одним з небагатьох яскравих прикладів інтернаціоналізації проблеми порушення прав громадян на окупованих Росією територіях. Тому що дуже часто в медіа полі побутує думка, що порушуються права тільки громадян України. Але цей тематичний звіт показує, що це не так, що і громадяни інших держав, а їх сотні, також стають жертвами російської окупації Криму, — наголошує Тимочко.

Максим Тимочко зазначає, що наразі невідомо, як окупаційна влада повідомлятиме громадян України та інших держав про судові розгляди. Вони мають діяти згідно з міжнародними угодами:  направляти повістку про судові засідання до урядів держав. Але як робитиметься на практиці — невідомо. Можливо, повістки направлятимуться за місцем знаходження земельної ділянки і все відбуватиметься в «тіні», припускає юрист.   

На думку Тимочко, «суди» будуть схильні не до того, щоб застосовувати примусовий продаж, вони не шукатимуть громадян, а схилятимуться до експропріації його і передачі його муніціпалітетам і далі, в тому числі для мілітарних цілей.

У Звіті повідомляється. що за рік дії указу кількість земельних ділянок у власності іноземних фізичних і юридичних осіб скоротилась на 21% і на 1 квітня 2021 року в Криму їх залишалося 9066. Аналогічні дані по місту Севастополю відсутні.

Представники влади РФ заявили, що причиною скорочення кількості таких ділянок стало або їхнє добровільне відчуження, або набуття громадянства РФ, що автоматично зняло з власників будь-які обмеження. Однак, оскільки наведена статистика ґрунтується виключно на даних окупаційної влади, не може бути впевненості в тому, що вони є точними і достовірними, відзначають правозахисники. 

Юридичні «цвяшки» і «шпильки» для окупантів 

___________________________________

Рішення і дії окупаційної влади щодо власності в Криму та Севастополі є апріорі незаконними і можуть зіграти як проти Росії-держави, так і проти громадян-росіян. Водночас українська влада та юристи отримують можливість ефективно діяти проти РФ у судах і медіапросторі. І вже зараз Україні треба думати, як вона діятиме після деокупації в питаннях власності в Криму та напрацьовувати відповідну нормативну базу.

Зокрема, дражливим для росіян є питання статусу добросовісного набувача кримської власності. Українські юристи твердять — укладені під час окупації угоди про право власності в Криму є юридично нікчемними.

Роман Мартиновський зауважує, що після деокупації питання щодо придбаної в Криму власності вирішуватимуться окремо щодо різних категорій громадян (кримчани-громадяни України, росіяни-колоністи) і різних категорій майна. Водночас підкреслює, що ті ж росіяни, які переїжджають до Криму чи купують там майно, повинні зважати на свої ризики.

Ми інформуємо населення, в тому числі окупованої території, у тому числі «колоністів», про те, що все, що там відбувається, відбувається поза правом. І, відповідно, набуття там (у Криму та Севастополі) права власності на земельні ділянки не означатиме, що людина стає добросовісним правонабувачем. Це окупована територія, — пояснює експерт.

Грає проти РФ те, що вона в Криму зачепила власність громадян щонайменше півсотні країн. Роман Мартиновський говорить, що планують надіслати в усі посольства інформацію про те, що відбувається з власністю в Криму, в тому числі й щодо їхніх громадян.

Ми поспішали , щоб закінчити цю роботу до саміту «Кримської платформи», і сподіваємось, що це знайде відображення в роботі саміту. Якщо РФ  вирішить дотримуватись норм міжнародного права щодо повідомлення іноземних громадян про те, що відбувається з їхньою власністю в Криму, це саме і буде можливістю для урядів іноземних країн реагувати на подібні речі. Мені здається, немає значення, яка кількість жертв — навіть якщо одна людина страждає від дій окупаційної влади, держава муситьза неї заступатися, — сказав він.

Максим Тимочко зауважує, що указ Путіна №201 щодо власності в Криму не сприятиме Росії в міжнародних судах і фактично може спростити процес звернення громадян, чиї права порушені, до європейського правосуддя.

Так, якщо окупаційні суди віддаватимуть перевагу експропріації земельних ділянок, то це стане свідченням, що на території, окупованій РФ, відсутні ефективні механізми захисту права. А це дозволяє не проходити механізми, які передбачені російським законодавством для подачі скарги до ЄСПЛ.

Українські юристи зможуть використовувати цей Звіт як додаток для подання скарг до міжнародних судових інституцій, зокрема ЄСПЛ. Простіше кажучи, не треба звертатись до російських судів тільки для того, щоб нарешті дійти до європейського правосуддя: достатньо пред'явити свої претензії й отримати відмову, як ми вже отримали з десяток за схожими справами жертв указу №201, — говорить юрист.