Експерт про те, чому гагаузи не є корінним народом, а кримські татари можуть і повинні отримати автономію

Публикации
Тетяна ІваневичQHA
08 июля 2021, 12:44
Тетяна ІваневичQHA
08 июля 2021, 12:44

Закон про корінні народи в Україні, прийнятий першого липня, ще навіть не підписаний президентом. Але вже почались перші спроби переконати законодавців розширити перелік «корінних народів», до яких віднесено кримських татар, караїмів та кримчаків, за рахунок деяких інших народів і народностей, що проживають в Україні. 

Претензії на статус корінного — коли багато амбіцій і мало амуніції

___________________________________

Цього тижня видання «Страна.юа» опублікувало висловлювання глави Асоціації гагаузьких товариств України Юрія Дімчогло про те, що гагаузи також начебто підпадають під визначення «корінний народ». Він розповів, що поправка про їхнє включення до закону подавалась, але не була врахована буцімто через поспіх парламенту, і висловив сподівання, що восени ситуація зміниться.

Нам обіцяють внести в закон поправки про визнання гагаузів корінним народом восени. Дуже на це сподіваємося, — сказав Дімчогло, але не уточнив, хто саме обіцяє внести такі поправки

Поява таких пропозицій викликає щонайменше два запитання: 

  1. Чи обґрунтоване претендування з боку гагаузів на звання «корінний народ», оскільки експерти вважають їх не автохтонами, а колоністами, що порівняно нещодавно прийшли на нинішні українські землі з Болгарії?  
  2. Чи не означає поява подібних претензій початок російської інформаційної кампанії з «розмивання» і блокування закону, що викликав доволі істеричне несприйняття в Кремлі, і наскільки це може бути небезпечне? 

Експертка українського Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталя Беліцер у коментарі «Кримським новинам» відзначила певні моменти, які ставлять під сумнів обґрунтованість претендування гагаузів на статус корінного народу. 

Вимога про надання статусу корінного народу, по-перше, має подаватися від репрезентативного органу, демократично обраного усією етнічною спільнотою і тому наділених повноваженнями говорити від імені всієї спільноти, а не від окремих організацій або діячів. По-друге, гагаузи певною мірою вже реалізували своє право на «внутрішнє самовизначення», оскільки мають свою національно-територіальну автономію в Республіці Молдова — район «Гагауз-Йері» із столицею в Комраті, — пояснює Беліцер.

Ситуацію з репрезентативним органом, який має право вимагати статус корінного народу, можна простежити, провівши аналогію з вищим повноважним представницьким органом корінного народу Криму — Меджлісом кримськотатарського народу. Меджліс формується шляхом виборів: спочатку народним голосуванням обираються делегати Курултаю, потім із числа делегатів Курултаю окремим голосуванням обирається голова Меджлісу, а потім окремим голосуванням інші члени Меджлісу. Також він визнаний в Україні на законодавчому рівні. 

Водночас у тих же гагаузів подібного представницького органу немає, а звернення окремих асоціацій — не той рівень і повноваження, пояснює Беліцер.

Асоціація — це просто «парасолькова» структура для кількох громадських організацій, які об’єдналися для вирішення спільних проблем, але це жодним чином не відповідає поняттю «репрезентативний орган», який ОБИРАЄ вся спільнота відповідно до спеціально виробленої процедури, — говорить вона.

Наталя Беліцер звертає увагу на відмінність в обставинах існування та статусах національних меншин і корінних народів. Національні меншини — це народи, у яких існує національна суверенна держава поза межами України.

Така національна держава має легітимне право надавати допомогу для задоволення етнокультурних потреб цієї меншини. Яскравий приклад — запекла  боротьба Угорщини за мовні та освітні права угорської національної меншини, — аргументує Беліцер.  

Корінні народи знаходяться в іншому становищі, і саме тому мають право розраховувати на захист держави, на території якої вони сформувались. І в законі чітко зафіксовано, хто і чому може розраховувати на цей статус.

У трьох етнічних груп, визначених українським законом як корінні народи, такої «материнської» держави немає, саме тому їхнім правам, потребам та інтересам необхідно приділяти особливу увагу, включно із «заходами посиленої підтримки. Із зазначених трьох корінних народів лише кримськотатарський народ постійно і послідовно від самого початку повернення на Батьківщину з місць депортації боровся за надання статусу корінного народу, — додає експертка. 

Корінний народ України — автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України. Корінними народами України, які сформувались на території Кримського півострову, є кримські татари, караїми, кримчаки.

Експерт: сподівання України на деокупацію Криму спираються саме на позицію кримських татар 

_____________________________________

Щодо ризиків блокування закону про корінні народи в Україні чи спроб його дискредитації з боку російських або проросійських сил, то, на думку Наталі Беліцер, жодних особливих ризиків негативна реакція РФ не становить. Крім того, російські вимоги включити до корінних народів України етнічних росіян можуть виявитись бумерангом і вдарити по самій Росії.

Росія вирізняється настільки кричущим невіглаством і неадекватністю, що, здається, навпаки, додала прихильників ухваленню закону (голосування дуже красномовне, зокрема, повне «обнуління» ОПЗЖ). Водночас можна зробити висновок, що  наполягаючи на статусі російських українців як корінного народу України, у РФ заперечують саме існування російської держави (згадаймо, що згідно зі Ст. 1.1, серед критеріїв належності до корінних народів України є  відсутність власного державного утворення за межами України), — пояснила експертка. 

Закон про корінні народи — перший у тріаді важливих кримських законопроєктів, що забезпечують права кримських татар. Наступними мають бути внесення закон про статус кримськотатарського народу та зміни до Х-го розділу Конституції щодо статусу Криму, які передбачають створення Кримськотатарської національно-територіальної автономії.

Наталя Беліцер вважає, що українські політики і законодавці мають проявити наполегливість і послідовність, незважаючи на думку Росії, і прийняти решту необхідних законопроєктів, які вже фактично розроблені. Законодавче забезпечення прав корінного народу Криму — кримських татар — на національно-територіальну автономію відповідає інтересам самої України, оскільки сприятиме деокупації Криму. Таке рішення також стане потужним сигналом підтримки і вдячності з боку України кримським татарам і в Криму, і на материку — за їхню патріотичну проукраїнську позицію.

Політика і практика всіх останніх років переконливо доводить, що аргументи на кшталт «аби не дратувати Росію» чи «бо Путін нападе» не мають жодного сенсу, оскільки будь-яка поступка веде лише до посилення тиску, і зовсім не до зустрічних поступок. Всі сподівання України на деокупацію Криму спираються саме на позицію кримських татар — інших організованих структур чи політичних сил, здатних чинити спротив окупаційному режиму, у Криму наразі просто не існує. Згадаймо хоча б таке унікальне явище, як «Кримська солідарність». Разом із тим, у кримських татар на глибинному, «генетичному» рівні є негативне ставлення до Росії в усіх її імперських іпостасях. Вони про цю автономію мріють, і тут їхні надії на реалізацію цієї мрії пов’язані саме з Україною, а не з Росією, — підсумовує експертка. 

 Гагаузи — єдиний тюркомовний народ, який сповідує християнство. Гагаузи проживають переважно у Бессарабії — на півдні Молдови та Одеської області. На українській території їх проживає не більше 20%.
Раніше доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв відзначав, що гагаузи не є корінним, споконвічним населенням ані Молдови, ані України. Це нащадки переселенців з Болгарії, які тікали під час російсько-турецьких воєн із території тодішньої Османської імперії наприкінці ХVІІІ - на початку ХІХ століття, рятуючись від переслідувань внаслідок їхніх конфесійних особливостей. Йтися може лише про національно-культурну автономію, яку мають, приміром, в Україні угорці, румуни, молдовани та інші національні меншини.