Чи «втопить» Росія репутацію ООН в Північно-Кримському каналі? Експерти коментують потуги росіян залучити організацію до тиску на Україну

Публикации
Тетяна ІваневичQHA
25 мая 2020, 20:00
Тетяна ІваневичQHA
25 мая 2020, 20:00
Тетяна ІваневичQHA

Тема «вода і Крим» виринула з потоку коронавірусної інформації. Росія спробувала язиками кримських колаборантів притягнути ООН до тиску на Україну задля відновлення водопостачання півострова. 

ООН повинна відреагувати на водну блокаду півострова з боку України, знайти ресурси для вирішення цієї проблеми, але при цьому виходити з «російської приналежності» Криму. Таку вимогу озвучив за допомогою відеозв’язку «депутат Бахчисарайської міськради» Ервін Мусаєв під час засідання Радбезу ООН по «формулі Арріа» щодо ситуації в Криму, яке проводилось за ініціативою постпредства Росії при ООН. Делегація України та деяких інших країн демонстративно проігнорувала цей захід.

Варто відзначити, що засідання за «формулою Арріа» не відноситься безпосередньо до заходів Радбезу ООН і є швидше консультативним. 

Однак російська пропаганда в своїх СМІ намагалась подати заяви, що пролунали на ньому ледь не як перспективи залучення Організації Об’єднаних Націй. Цікавим є й те, що вимоги подати дніпровську воду до окупованого Криму дали озвучити колаборанту-кримському татарину, тобто представнику корінного народу Криму. Ймовірно, намагаючись ввести в оману світову спільноту щодо позиції кримських татар в питанні води до Криму. Адже представницький орган корінного народу півострова - Меджліс кримськотатарського народу - наголошує, що вода до Криму не повинна подаватись до припинення російської окупації і відновлення територіальної цілісності України.

QHA media звернулось до експертів, чи є шанси у Росії відкрити шлюзи Північно-Кримського каналу за допомогою ООН, чи допоможе їй у цьому залучення колаборантів з числа кримських татар та як на такі потуги з боку РФ повинна реагувати Україна. 


«Треба постійно нагадувати Росії, що вони їздять на краденому велосипеді» 


Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко в спілкуванні з QHA media акцентує, що статус подібного заходу не дозволяє говорити, що питання піднімалось на рівні ООН. На його думку, і подія, і заяви, які на ній прозвучали, - це «російські трюки», маніпулювання з використанням всіх можливих засобів і заходів. Тому навіть коментувати ці «трюки» немає підстав.

Фото: umanrights.org.ua

«Ми говоримо про те, що Крим є окупований, і у відповідь на окупацію було припинено і транспортне сполучення, і постачання води та електроенергії. Те, що робить Росія, - це ігри з використанням ЗМІ і міжнародних майданчиків. Основна мета таких заяв - інформаційно створити ситуацію, показати картинку, що ми благородно йдемо на порятунок і ми білі і пухнасті, а нас щимлять, утискають, санкціями обклали. Тут нема про що говорити. Не можна казати, що це питання піднімалось на рівні ООН, то був суто інформаційний захід. Це все одно, що вивісити плакат на стіні і показати, що бандерівці начебто душать кримчан, не даючи їм воду. Ну нехай - вивісили і все, свобода вираження поглядів по-їхньому».

Експерт також наголошує, що не варто очікувати жодної реакції з боку ООН на заклики Росії та кримських колаборантів. Бо їхні апелювання до міжнародного права безглузді, оскільки саме Росія порушила міжнародне право окупувавши українську територію. Як аналогію ставлення до Росії після окупації Криму він наводить ситуацію навколо СРСР, починаючи з 1979-1980 років. Тоді Союз окупував Афганістан, а у відповідь отримав бойкот московської Олімпіади і санкції, внаслідок яких в тому числі і розвалився.

«Такі заяви не впливають на міжнародну спільноту і на кримчан. Ніхто ніяк не буде на це реагувати. Ніхто не буде примушувати Україну (подати воду), тому що Україна не має ніяких зобов’язань перед країною-окупантом. Навпаки. Це все одно, що хтось вкрав велосипед, зламав і обурюється, що господар не хоче його йому ремонтувати, бо він вкрадений. Ну, продовжуй скаржитися далі. Треба постійно нагадувати росіянам, що ви їздите на краденому велосипеді. Поверніть його і буде вам щастя».

Павліченко також вважає, що у РФ немає жодних підстав для подачі позовів до міжнародних судів проти України за припинення водопостачання саме тому, що за своїм статусом Росія є країною-окупантом. Хоча час від часу в російському інформаційному просторі з’являються заяви про наміри затребувати воду з України через міжнародні суди.

«Спроб позиватися на будь-якому рівні ніхто не виключає, але юридичних шансів і перспектив це не має. Можна позиватись і в Гаагу, і куди завгодно, але тут є право суб’єктності і відповідальності кожної зі сторін. Відповідальність за цю ситуацію лежить на Росії, яка окупувала. Росії прямим текстом кажуть: «Деокупуйте територію - і все повернеться в нормальний режим, ви ж - окупанти».

Експерт також вважає, що з боку України на російські пропагандистські кроки має бути виважена дипломатична реакція, належна відповідь про те, що мають дотримуватись стандарти, по-перше, територіальної цілісності України, повернення до принципу дотримання міжнародного права, і країна-окупант має виконувати всі вимоги Женевської конвенції щодо території, яку вона окупувала. Наразі правозахисники системно показують, які порушення прав людини відбуваються в окупованому Криму, що розслідування тих злочинів, які вчинені починаючи з 2014 року, здійснюються неналежним чином.


«Коли Росія ослабне, згадаємо, як Союз вимінював військові бази на «ніжки Буша»  


Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь, коментуючи QHA media ініційований Росією захід в ООН, був ще більш категоричний, заявивши, що для нього він взагалі нічого не означає, і варто в принципі не зважати на подібні заходи.

«Ця конференція не має жодного значення - ні офіційного, ні неофіційного. І залучення до неї кримських татар жодним чином не легітимізує цей захід. Якщо ми починаємо їх коментувати, якщо починаємо на них реагувати - ми їх легітимізуємо. Це стара радянська і російська тактика якимось чином просовувати нелегітимні речі в легітимні переговори. Якщо ми починаємо реагувати на такі вкиди, ми їх легітимізуємо спочатку в інформаційному просторі, потім, якщо не дай Боже, десь в офіційному рішенні України, ООН або ще чогось ми згадуємо цю конференцію, ми легітимізуємо те, що на ній відбувалось».

Експерт також скептично оцінює шанси почати з Росією розмови на міжнародному майданчику спочатку про воду до Криму, з прицілом на те, щоб  витягнути її на перемовини про деокупацію в цілому. Такі пропозиції інколи обговорюються в експертних колах, як спосіб переломити категоричне небажання Росії взагалі вести перемовини про Крим. Кремль ніколи не сяде за стіл перемовин, поки живий Путін, а якщо і сяде, то ніколи не почне говорити про деокупацію Криму, а зводитиме всі питання лише про відновлення водопостачання або про все те, що полегшуватиме їй продовження окупації Криму. Самусь підкреслює, що треба послідовно дотримуватись підходу, що вода піде на півострів тільки після деокупації, відтак не можна йти на жодні поступки Росії в питаннях гуманітарного забезпечення окупованих територій. В тому числі в питанні відновлення водопостачання. Водночас Україна повністю відкрита для початку Росією перемовин про відновлення українського суверенітету над півостровом.

«Росіяни в будь-який момент можуть сказати: «Ми готові розпочати переговори про деокупацію Криму», і ми скажемо: «Окей, починаймо». Але будь-які поступки авансом росіянам не дадуть нам можливості розпочати ці переговори. Яка мотивація для Путіна погодитись на початок переговорів про найвеличнішу подію в його житті? Надати воду якимось кримчанам? Та, на думку Путіна, нехай вони всі повиздихають. Я серйозно кажу. Його це взагалі ніяк не обходить. Аксьонов доповідає Путіну, що у них з водою все добре. А кому не вистачає чи не подобається, то нехай собі до Сибіру їдуть, якщо хочуть».

Експерт також проводить аналогії з минулим, коли лише під міжнародним тиском і в умовах руйнівних санкцій Радянський Союз погоджувався вивести свій військовий контингент з інших країн. Такий саме сценарій може бути найбільш реальним і для повернення Криму, хоча наразі експерти не можуть прогнозувати часові рамки.

«Немає шансів розпочати з Росією переговори про деокупацію, поки там при владі Путін і поки баланс сил не змінився. Якщо в Росії почнеться внутрішнє руйнування, влада ослабне, Путін зникне, і тоді ми, грубо кажучи, як під час розвалу СРСР за «ніжки Буша» будемо вимінювати військові бази. Тоді отак було: хочете отримати «ніжки Буша» - виводьте війська з Німеччини, потім - з Чехословаччини. Тоді розмова була проста. Я вважаю, що тоді треба було додушити Росію, розбити її на 30 країн, і зараз би взагалі ніяких проблем не було. Ну, вирішили ще одним етапом це зробити. Так от під час цього наступного етапу і Крим повернеться, але не зараз», - підсумовує Самусь.