Проєкт «Кузя-2» на «закритій території» Керчі. Як Росія рятує від тотальної збитковості Керченський міст | QHA media
Аналитика

Проєкт «Кузя-2» на «закритій території» Керчі. Як Росія рятує від тотальної збитковості Керченський міст

25 февраля 2020, 08:00
Закрыть

АНДРІЙ СТАРОСТІН

для QHA media

9 травня має відбутися церемонія переведення найвідомішого довгобуду військового кораблебудування Росії — замість «Балтійського заводу» в Санкт-Петербурзі перший в російській історії власний вертольотоносець планується будувати в анексованій Керчі. Перекиданням бази збирання авіаносниx кораблів націлено виправдати негативну і дотаційну економіку Керченського моста. Aле завантажити міст генеральними вантажами це рішення навряд чи здатне. Натомість перекидання такого воєнзамовлення в Керч несе інші проблеми. І, перш за все, воно дає всі підстави перетворити це місто в окупованому Криму в «закриту територію», на зразок архангельського Сєверодвінська або нижегородського ЗАТО Саров, більш відомого як Арзамас-16.


Проєкт «Кузя-2» у керченському «Заливі»


Російська державна адміністрація вкраденого в України приватного Керченського суднобудівного заводу «Залив» уточнила терміни закладки першого в історії Росії авіаносного універсального десантного корабля, УДК. Заступник міністра промисловості і торгівлі РФ Олег Рязанцев заявив, що свій перший вертольотоносець флот повинен отримати до 2027 року.

Між іншим, завод «Залив» з 2018 року перебуває під міжнародними санкціями, які ізолюють його від сервісу імпортної техніки  та паралізують розрахунки на зовнішніх ринках. Публікуючи заяву представника Мінпромторгівлі, петербурзька галузева газета «Корабел» повідомила, що церемонія закладки корабля на заводі може відбутися в травні цього року.

У той період, коли Кремль запланував пакет пропагандистських заходів до внутрішньоросійських свят 9 травня. 3окрема, в цей пакет мають увійти візити до Москви кількох керівників іноземних держав, які раніше уникали відвідувати РФ через санкції.

Відтак заява про те, що закладка корпусу першого російського вертольотоносця запланована в окупованому Криму саме на травень, означає наступне: Керч почала турбувати російську владу до тої міри, що в Москві взяли курс на приєднання цього міста до ланцюжка подій чергової 9-травневої пропагандистської хвилі.

Скутий санкціями «Залив» є містоутворюючим для Керчі, тому його підключення до таких великих оборонних замовлень, як збірка вертольотоносця, покликане розрядити соціально-економічну обстановку в місті. До минулого року планувалось, що ситуація мала покращитись з початком залізничного сполучення по Керченському мосту, але залізницям для рентабельності потрібні потоки генеральних вантажів, інакше вони працюють в збиток.


Три помилки Путіна


За початковим сценарієм, завантаженням Керченського моста мало стати просування з окупованої території на російський материк зерна, хімікатів Північно-Кримського промислового вузла та газового конденсату із захопленого Росією українського шельфу біля анексованого півострова. Але для стабільного потоку цих вантажів через міст і Керченську залізничну лінію владі президента РФ Володимира Путіна треба було в 2014 — 2020 роках не допустити трьох помилок.

  • Перша — не робити в прикордонних районах України військові кроки, які змусили Київ зруйнувати традиційні схеми енергопостачання хімкомбінатів Криму та ізолювали їх від дешевої електроенергії Південно-Української АЕС. Без подачі дешевого струму ще можна вигрібати соляну ропу з Сиваша та Сакських озер, але таких ресурсів і в самій Росії у надлишку. Що стосується затребуваних на внутрішньому російському ринку кримських вантажів, то без ефективного енергопостачання дуже важко уявити собі їх масові енергоємні виробництва. Більшість кримських хімікатів, таких як сода, бром або титанові білила, на дорожчій електроенергії газових ТЕС багато не виготовиш. Тому без дешевого енергопостачання  хімічний потік вантажів з Криму приречений на стагнацію.
  • Друга помилка, яка стосується аграрних генеральних вантажів для завантаження Керченського моста — руйнування інфраструктури Північно-Кримського каналу, яке призвело до припинення промислового водопостачання підприємств кримського АПК. Після припинення практики зрошування земель аграрії Криму щорічно виробляють близько 0,7 млн ​​тонн зернових, з яких половина необхідна для внутрішнього споживання. Решту обсягу треба відправляти з Криму або в РФ, або з кримських портів на експорт в країни, які як і Росія, страждають від міжнародних санкцій (наприклад, у КНДР або Сирію). Словом, є дуже слабкі надії, що вивезення зерна з окупованого півострова внесе якусь відчутну лепту в окупність залізничного руху через Керченський міст.
  • Третя помилка — плануючи потік залізничних сполучень через Керч і її міст, Кремлю в жодному разі не варто було викрадати ресурси українських державних нафтогазових компаній і заганяти видобуток під жорсткий режим санкцій  через розробку окупованого українського чорноморського шельфу. А саме це і було зроблено. В результаті побудований з пропагандистською помпою Керченський міст позбувся декількох мільйонів тонн вантажів, які в РЖД раніше планували отримувати від освоєння нових морських родовищ газу і конденсату в Чорному морі.


«Другий Сєверодвінськ» не допоможе


Тож по ходу становлення російської окупації Криму мрії завантажувати залізницю в напрямку РФ кримським зерном, хімікатами та цистернами з газовим конденсатом були повністю провалені. Залишилося вивозити через Керченський міст хіба що металобрухт, вапняк, соляну ропу, а також підроблені нафтопродукти з декількох кримських міні-НПЗ.

В таких умовах останню надію зусиллям Росії забезпечити рентабельність залізничному сполученню з анексованим українським півостровом здатний дати не вивіз, а ввезення. Ще до окупації основними товарами, які ввозились в Крим, були металопрокат та обладнання для кримського суднобудування. Це не генеральні, а великотоннажні залізничні вантажі, які невигідно возити морським та автомобільним транспортом. Однак морські агрегати і металопрокат не забезпечать реалізації колишніх планів РЖД отримати завдяки Криму мільйони тонн нового вантажопотоку. Максимум, що потрібно для підтримки верфей, це кілька десятків тисяч тонн вантажів на рік. Тобто всього кілька залізничних ешелонів замість сотень, які планувалися проводити через міст на зорі його будівництва  в 2014 — 2015 роках.

Утім, цілком можливо, що переміщення з Петербурга в Керч одного з найбільших проєктів оборонного кораблебудування РФ принесе певний соціально-політичний ефект Москві, який можна буде отримати завдяки новій легенді про те, що в Криму до 2027 року з’явиться «другий Сєверодвінськ». Звісно, пропагандисти всіх калібрів лише волатимуть про пільги для населення, які випливають зі статусу закритого адміністративного округу. Натомість про проблеми, що супроводжують життєдіяльність подібних закритих міст, всі, безумовно, мовчатимуть.