Гаага як інструмент захисту кримської культурної спадщини. В Раду подано законопроєкт про приєднання до другого протоколу Гаазької конвенції щодо культурної спадщини під час війни | QHA media
ПО ПОЛОЧКАМ

Гаага як інструмент захисту кримської культурної спадщини. В Раду подано законопроєкт про приєднання до другого протоколу Гаазької конвенції щодо культурної спадщини під час війни

12 февраля 2020, 20:00
Закрыть
Тетяна ІваневичQHA media

Україна розширює важелі захисту своєї культурної спадщини від незаконних дій російських окупантів в Криму. В Раду подано розроблений міністерством культури законопроєкт «Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року» (№0036). Автор законодавчої ініціативи – президент Володимир Зеленський.


Історія питання


Друга світова війна призвела до жахливих руйнувань історичних пам’яток, а також до безповоротних втрат багатьох культурних надбань людства. Щоб запобігти подібному в майбутньому, країни зібрались і в 1954 році підписали Гаазьку конвенцію про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Вона стала першою міжнародною угодою, в якій об’єднано правові норми щодо охорони культурної спадщини у світовому масштабі. 

Йдеться про пам’ятки архітектури, історії та мистецтва, релігійні чи світські, археологічні пам’ятки, рукописи, архіви, колекції, музеї, бібліотеки, а також центри, де зосереджені культурні цінності. В конвенції зазначено, що збитки, завдані культурним цінностям, які є об’єктами міжнародної охорони, примножують втрати культурної спадщини всього людства, а не лише країни чи народу, яким вони належать.

Конвенція забороняє під час збройного конфлікту будь-яке використання цих цінностей, якщо воно може призвести до їх руйнування або пошкодження, а вивезені окупантом культурні цінності підлягають подальшому поверненню країні-власнику

Більше того, країна-окупант не лише не повинна завдавати шкоду культурній спадщині окупованої території, а має сприяти представникам держави, якій вони належать, в їхньому збережені. Конвенція передбачає можливість маркування культурних цінностей, які знаходяться під її захистом —  двоколірний синьо-білий знак.

Перший протокол до Конвенції було внесено 14 травня 1954 року і він набрав чинності 7 серпня 1956 року. Серед його підписантів — Україна і Росія. Другий протокол внесено 26 березня 1999 року, він набув чинності 9 березня 2004 року, однак на сьогодні ні Україна, ні Росія не приєдналися до нього.


Додаткові механізми для захисту культурної спадщини в Криму


Тепер Україна отримує можливість приєднатися до другого протоколу, причому він набуває чинності для України негайно після здачі на зберігання Генеральному директору ЮНЕСКО документа про приєднання. 

Ратифікація Протоколу дозволить Україні звертатися до ЮНЕСКО з проханнями про надання технічної допомоги в організації належного захисту власних культурних цінностей, підготовчих, профілактичних або організаційних заходів на випадок надзвичайних ситуацій, а також отримати додаткові інструменти в організації здійснення моніторингу та охорони культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях.

Також другий протокол Конвенції передбачає захист таких культурних цінностей. Зокрема,забороняє: 

  • будь-який незаконний експорт, інше вилучення або передачу права власності на культурну цінність; 
  • будь-які археологічні розкопки, якщо тільки це не потрібно виключно для охорони, обліку або збереження культурної цінності; 
  • будь-які модифікації або зміну виду використання культурної цінності, які мають за мету приховати або знищити свідчення культурного, історичного чи наукового характеру.

Кримськотатарська активістка, колишній директор музею-заповідника «Ханський палац»  Ельміра Аблялімова розповіла QHA media, що активна дискусія щодо приєднання до другого протоколу велась десь з 2018 року. Тільки впродовж минулого року відбулось три великих зустрічі, на яких піднімали цю тему, і наукова спільнота, і люди, які займаються пам’яткоохороною діяльністю. Аж доки, нарешті, міністерство культури не розробило відповідний законопроєкт і не представило його громадськості. Це сталось в 2019 році.

Оцінюючи позитиви від приєднання до другого протоколу, Аблялімова відзначає: 

«

Приєднання до другого протоколу до Гаазької конвенції 1954 року дасть Україні можливість і механізми для захисту тих об’єктів культурної спадщини, які зараз знищуються окупаційною владою в Криму.  Наприклад, він запроваджує більш детальне регулювання захисту культурних цінностей на окупованих територіях. Зокрема, держава-окупант повинна забороняти, попереджати і не вдаватися до археологічних розкопок, за винятком, коли вони потрібні для збереження артефактів. А у нас з 2014 року відбувається шквал археологічних досліджень, які проводить Російська Федерація на території окупованого Криму. Торік ми презентували карту археологічних знищень в Криму – понад 90 пам’яток  були знищені внаслідок будівництва траси «Таврида».

Крім того, другий протокол забороняє будь-які модифікації або зміни виду використання культурних цінностей, які мають на меті приховати або знищити свідчення культурного, історичного та наукового характеру. І це єдина стаття з наразі існуючих міжнародно-правових договорів, яка прямо говорить про умисну видозміну культурного об’єкту з метою спотворення його ідентичності. Скажімо, абсолютно релевантна ситуація навколо Ханського палацу в Бахчисараї».

За словами Аблялімової, після приєднання до другого протоколу Гаазької конвенції  Україні буде легше доводити факти порушень Росією певних норм міжнародного права. Наступним кроком після ратифікації буде криміналізація в національному законодавстві України відповідних порушень, які заборонені в другому протоколі.

«Ратифікація другого протоколу з точки зору юридичної логіки абсолютно логічна. Україна повинна демонструвати, що вона використала всі можливі механізми для демонстрації порушень Росії в Криму. Нам потрібно включити ті порушення, які передбачені в другому протоколі, до Кримінального кодексу України. Це дозволить відповідним чином проводити судові процеси всередині України та використовувати цю доказову базу порушень Росії по відношенню до культурних цінностей, які знаходяться на окупованих територіях, на міжнародних політичних та судових майданчиках. Наприклад, в Міжнародному кримінальному суді».

Україна розраховує на те, що в моніторингова місія ЮНЕСКО зможе провести прямий моніторинг в тому числі в Криму безпосередньо, не обмежуючись дистанційним збором інформації. В минулому році Україну відвідали експерти, які збирали інформацію та спілкувались з українськими колегами щодо ситуації в ЗМІ та науці, а в цьому році планується збір інформації щодо культурної спадщини та освіти.

«Коли буде зібрана повна інформація, тоді і буде прийматись друге рішення безпосередньо про моніторингову місію до Криму. Тому цього року ми очікуємо експертів ЮНЕСКО для зустрічі з українськими експертами по ситуації в сфері культурної спадщини та освіти, і лише потім буде прийматися рішення про безпосередній моніторинговий візит до Криму», — говорить Аблялімова.

Українські експерти також сподіваються, що Протокл дозволить активізувати санкційну роботу проти організацій та конкретних персон, які спотворюють українську культурну спадщину в Криму.


«Реставрації» очікують ще вісім об’єктів Хан-сараю


Характеризуючи ситуацію із українською культурною спадщиною в окупованому Криму, колишній директор Бахчисарайського історико-культурного заповідника акцентує, що кількість порушень з боку країни-окупанта не зменшується, а політика щодо привласнення і спотворення історичних об’єктів триває.

Серед основних видів порушень в Криму Ельміра Аблялімова називає:

  • привласнення об’єктів культурної спадщини Російською Федерацією; 
  • незаконні археологічні дослідження, які проводяться фактично по всьому Криму;
  • незаконне переміщення музейних предметів з території Криму та Севастополя до РФ.

Показовим порушенням є видозміна зовнішнього вигляду пам’яток з метою знищити їхній культурний, історичний і науковий характер та втрата окремих елементів, які порушують автентичність предметів чи об’єктів. 

Ці порушення найбільш яскраво проявились в ситуації з варварською «реставрацією» Бахчисарайського ханського палацу, де на Великій Ханській мечеті автентичність покрівлі частково втрачена і відновити її вже неможливо. А також це стосується становища з Феодосійським будинком-музеєм Айвазовського, де автентичність покрівлі була втрачена повністю.

Говорячи про нинішню ситуацію в Ханському палаці, Аблялімова розповідає, що роботи у ньому та на прилеглих об’єктах проводяться й надалі, але наразі незрозуміло, що буде отримано в підсумку: реконструкція, реставрація чи перебудова. Слово «реставрація» стосовно діяльності росіян музейник вживає винятково в лапках, підкреслюючи, що ці роботи не мають нічого спільного зі справжніми реставраційними заходами.

«Зараз активно просувається питання про начебто реставрацію Золотого кабінету Ханського палацу. Триває підготовка до «реставрації» Головного корпусу Ханського палацу — встановлена велика металева конструкція. Крім того, ще на восьми об’єктах також плануються роботи з так званої “реставрацій” на Дюрбе Діляри Бікеч, Північному та Південному Дюрбе, Світському корпусі, конюшенному корпусі, ханській кухні, бібліотечному корпусі, а також на Соколиній вежі. Тобто зараз практично по всім цим об’єктам готуються або процедури закупки на виконання робіт з так званої “реставрації”, або вже проводяться підготовчі роботи».

Смотреть еще: