Солов’їний голос кримськотатарського народу. Історія співачки Сабріє Ереджепової | QHA media
История

Солов’їний голос кримськотатарського народу. Історія легендарної співачки Сабріє Ереджепової

21 сентября 2019, 09:15
Закрыть

Тетяна Іваневич,
Халіл Халілов

Легендарна кримськотатарська співачка Сабріє Ереджепова розділила гірку долю свого народу і за життя, і після смерті. Майже половину її життя пройшло у вигнанні, далеко від рідного Криму. Сабріє оминула депортація, однак вона зазнала сталінських репресій і сталінських концтаборів.

Її називали Буль-буль сеслі – Солов’їний голосок.  Ереджепова – одна з перших виконавиць, яка на професійному рівні продемонструвала таланти кримськотатарського народу, багатство і красу національного, пісенного і танцювального мистецтва, високий рівень акторської майстерності. 

Розквіт таланту під сонцем Криму

Сабріє народилася 12 липня 1912 року в Бахчисараї в родині вчителя. Любити музику її навчила мати – Сайде ханим. Вона дуже любила співати, знала багато народних пісень, писала вірші. Від матері співачка успадкувала свій унікальний голос – контральто. Саме через матір Сабріє почала знайомитися з музичним фольклором свого народу. Ще дитиною майбутня співачка вже знала величезну кількість народних пісень.

Коли Сайде апте тяжко захворіла, вона покликала до себе дванадцятирічну доньку і попросила заспівати пісню «Отьме, бульбуль» (Не співай, соловейко). Але дослухати пісню до кінця вона так і не змогла. В сумні моменти життя співачка завжди згадувала цей епізод. 

Вперше на сцену дівчинка виходить в 16 років – вона співала у складі хору на ювілеї відомої актриси Сари Байкіної. В цей  час вона навчається музиці та вокалу. Вона часто говорила що стати професійною співачкою їй допомогла Варвара Ханбекова талановитий знавець кримськотатарської музики.

Після закінчення Сімферопольської школи, Сабріє деякий час займається викладацькою діяльністю, однак не полишає мрію про сцену.

Як легенда сьогодні звучить розповідь про те, як її, маленьку виконавицю народних кримськотатарських пісень, почув письменник Максим Горький. «Цю талановиту дівчинку треба обов’язково відправити до Італії на навчання», – сказав він. Коли Сабріє передали слова відомого письменника, вона заперечила: «Ні, я не хочу! Невже італійці можуть навчити мене пісням краще, ніж моя мама?»У неї була своя народна школа.

Здобуття популярності молодої співачки припало на 30-ті роки минулого століття.

З 1932 року за рекомендацією наставниці Ханбекової Сабріє працює в Кримському радіокомітеті, виконує народні пісні. Поступово Сабріє здобуває все більше популярності, розширює репертуар. 

В 1935 році на Ялтинській кіностудії знімають фільм «Запорожець за Дунаєм», в якому вона виконує пісні ‒ «За вікном падає сніг» («Пенджереден к’ар гелір») і «Я був змушений» («Меджбур олдим»).

В 1936 році в Москві відбувається перший всесоюзний радіофестиваль, на якому Сабріє співає спеціально написану композитором Асаном Рефатовим для її голосу пісню «Два пугача» («Екі пугьу») та «Ногайські частівки» («Ног’ай бейітлері»).

В 1939 році кримські татари вперше презентують свою культуру на Всесоюзному радіо – Сабріє виконує народні пісні під акомпанемент відомого скрипаля Аппаза уста.

Цього ж року в Москві відбувається перший Всесоюзний конкурс естради, в якому взяли участь більше 300 учасників зі всієї країни. Крим у номінації «вокал» представляє Ереджепова з піснею «Меджбур олдим» (Я був змушений), що передає трагедію пригнобленого народу. Додому вона повернулась з дипломом «Талановитій молодій співачці».

В 1940 році вона отримує звання заслуженої артистки Кримської АРСР, виступає на сцені Кримськотатарського театру в Сімферополі.

 “Соловейко” за гратами і у вигнанні…

Коли починається Друга світова війна, Ереджепова разом із працівниками театру опиняється в Румунії, тому депортація 1944 року не торкнулась її. Але з Криму були вивезені її син і чоловік. 

Після тривалої розлуки, наприкінці 40-х років Ереджепова виїздить до родини – до Узбекистану.

Однак в 1950 році її заарештували за те, що вона перебувала на ворожій території під час війни, і як ворога народу засудили до 25 років таборів. 

У в’язниці Уратёбе (Узбекистан) вона випадково зустрічається з сином, Марленом, засудженим за сфабрикованою проти нього кримінальною справою. 

Кажуть, вона співала навіть в ув’язненні. Якось тюремники спробували змусити її замовкнути, але засуджені попередили, що влаштують бунт, «якщо Сабріє перестане співати». 

В 1956 році, після розвінчання культу особи Сталіна, справу стосовно Ереджепової було припинено за відсутності складу злочину. Її випустили на волю. Але реабілітована співачка була лише 12 років потому – у 1967-му.

В цей час з кримських татар зняли статус спецпереселенців, але вони все одно не мали права повернутися на батьківщину. 

Розповідають, що в ці часи одним з її близьких друзів був Ельдар Джемілєв, син відомого танцюриста Акима Джемілєва. Після звільнення Сабріє стала жити в будинку Акима Джемілєва. В домі щодня  було багато гостей: Шаміль Алядінов, Мустафа Бекташ, Ільяс Бахшиш, з Ленінабаду приїздив Усеин Баккал з дочкою Ремзіє Баккал, Рефат Асанов, Шевкет Мамутов та інші.

У 1957 в Узбекистані створюється ансамбль Хайтарма і Ереджепову запрошують до нього солісткою. У будинку Акима Джемілєва відбувалась активна підготовка до концертів, шилися костюми, писали афіші з ім’ям Сабріє Ереджепової.

Ансамбль їздить з концертами по місцях, де проживають кримські татари після депортації, записує платівки, виступає на республіканському радіо і телебаченні. 

В 1966 році Ереджепова стає Заслуженою артисткою Узбецької РСР. 

За різними свідченнями, востаннє вона вийшла на сцену в 1973 році.

Сабріє Ереджепова померла в Ташкенті 18 вересня 1977 року. В Узбекистані і досі влаштовують вечори пам’яті талановитої кримськотатарської співачки.

Довга дорога до Криму

Україна також пам’ятає про «Солов’їний голосок» з Криму.

В липні 2012 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про відзначення 100-річчя з дня народження Сабріє Ереджепової», де на державному рівні організовувалось відзначення ювілею. 

В постанові відзначається важливе значення творчої діяльності Сабріє Ереджепової  для збереження і популяризації культур національних меншин та її вагомий внесок у розвиток вокального мистецтва України. Планувалось видання ювілейного компакт-диска з творами Ереджепової.

Її талант вшановували на творчих вечора, робили дуа, ЗМІ розповідали про співачку з унікальним голосом.

А в Республіканській кримськотатарській бібліотеці ім.І.Гаспринського відбулося спецпогашення художнього, маркованого конверта із зображенням Сабріє Ереджепової.

Цікавим є й те, що в згаданій постанові Верховної Ради планувалось здійснити перепоховання Сабріє Ереджепової з Ташкента (Узбекистан) на території України – у Бахчисараї.

Однак вже в лютому 2014 року Крим був окупований Російською Федерацією і тепер невідомо, коли відбудеться повернення легендарної співачки на Батьківщину.