ПО ПОЛОЧКАМ

Перший крок до визнання анексії Криму? На півострів знов пропонують пустити дніпровську воду

12 июля 2019, 11:46
Закрыть
Тетяна ІваневичQHA media

Тема відновлення водопостачання окупованого Криму з боку України знов почала обговорюватись в ЗМІ політиками та експертами. Впродовж всієї зими кримська «влада» переконувала кримчан, що проблема води вирішується і впродовж року її не бракуватиме. Однак, коли стовпчик термометра перевалив за 30 градусів з позначкою плюс, знов активізувались розмови про те, що води таки бракує і напоїти Крим повинна… Україна.

Цім розмовам не перший рік. Проте зараз нового акценту їм додало те, що в Україні змінилась влада, тож російські сили зовні і проросійські сили всередині країни почали робити пробні закиди, намагаючись з’ясувати непорушність позицій влади в водній блокаді Криму.

І головне: цього року з’явилася технічна можливість відновити водопостачання півострова – минулого року її ще не було.


Полномочний Мєшков


Ще напочатку червня екс-президент Криму (1994-1995 рр.) Юрій Мешков звернувся із відкритим листом до президента Володимира Зеленського, в якому попросив відновити подачу води на півострів з материкової частини України.

Мешков, зокрема, наголошував, що перекриття Північно-Кримського каналу стало однією з основних причин минулорічного екологічного лиха в Армянську.

В листі він просив Зеленського виходити з загальнолюдських цінностей при прийнятті рішень, а також проявити турботу про здоров’я і благополуччя кримчан.

Однак своєї активної водовідновної діяльності Мєшков не припинив. Минулої п’ятниці в Армянську відбувся санкціонований окупаційною владою мітинг за відновлення поставок дніпровської води до Криму.

Мешков взяв у ньому участь, хоча зібрання виявилось і нечисленним – десь 100-150 осіб переважно пенсійного віку, хоча очікувалось щонайменше втричі більше.

За словами організатора пікету Владислава Пивоварова, вони запропонували армянцям  зробити Мєшкова повноважним представником від регіону для ініціювання перемовин з Україною щодо відновлення водопостачанням. Зокрема, Мєшков мав би зайнятися питанням всього Північного Криму, зокрема, Армянська та прилеглих сіл, який постраждали від катастрофи.

“Всі учасники пікету підтримали цю довіреність. Розумієте, Зеленський — не Порошенко, і коли зараз будуть вибори, ті, хто пройде в коаліцію, можливо, вони будуть вирішувати це питання”.

Офіс Зеленського на лист Мешкова, зрозуміло, публічно не відреагував.


У Зеленського заговорили про недоцільність водної блокади


На материку розмови про доцільність відновлення водопостачання Криму також останнім часом активізувались. Окремі політики від опозиційних сил і під час президентської, і під час парламентської кампанії активно переконують співгромадян в необхідності подати воду до Криму. Основний мотив – проявити гуманізм по відношенню до простих кримчан.

Від оппоблоківців такі заяви стали звичними. А от засудження водної блокади Криму з вуст радника президента Володимира Зеленського з економічних питань Данила Гетманцева, для багатьох стало несподіванкою.

«На сьогоднішній день у нас в партії не сформована позиція з цього питання. Особисто я вважаю, що відключаючи водопостачання окупованих територій, ми шкодимо людям, які є нашими громадянами. Мені здається, що це не той метод, який потрібно використовувати для відновлення контролю за нашими територіями», — заявив Гетманцев в ефірі телеканалу ATR.


В інтернеті досить гостро відреагували на слова радника президента.

Радник президента висловився так, щоб подати цю позицію як особисту і підкреслив, що в самій партії з цього питання узгодженого рішення не має. Втім, таким чином партія влади вже не вперше вкладає в уста своїх представників різного гатунку месиджі, які можуть викликати суперечливу реакцію у суспільстві.

Несподіваною прозвучала заява від екс-представника президента в Криму Бориса Бабіна. На його думку, українська сторона може запропонувати відновити водопостачання через Північно-Кримський канал в обмін на деокупацію північної частини Криму. Саме цей регіон найбільше потерпає після перекриття каналу, причому не лише сільськогосподарський сектор. Міста Красноперекопськ і Армянськ, які мають в тому числі промисловість, гостро відчувають брак прісної води.

Торік в Армянську сталась екологічна катастрофа саме через нестачу прісної води. І до сьогодні вирішити остаточно проблему із наповненням кислотовідстійника прісною водою не вдалося, навіть за допомоги буріння надглибоких свердловин.

Реагуючи на виступ Гетманцева, помічник загиблого нещодавно депутата Дмитра Тимчука і координатор групи «Інформаційний спротив» Олексій Копитько підкреслив, що таким чином влада тестує суспільство на сприйняття ідеї відновлення водопостачання Криму.

Він також наголосив, що в Криму немає ніяких гуманітарних проблем внаслідок припинення подачі води з «материка», оскільки води для потреб населення на півострові достатньо. Це підтверджують і кримські вчені. Води в Криму не вистачає для обслуговування окупаційної військової бази та забезпечення її стійкості (в т.ч. — для промисловості). А те, що окупаційна влада направляє воду, якої цілком вистачає для людей, на потреби військової бази — це проблема не України, акцентує Копитько.

«З якого переляку Україна повинна поїти і обслуговувати військову базу окупанта на своїй території? Бажаючі «пустити воду», оскільки «там наші громадяни», ситуацію для громадян ніяк не поліпшать. А ось потенціал військової інфраструктури, яку Росія розгортає проти України, серйозно підвищать…», — відмічає Копитько.

 Військовий волонтер Роман Донік наголошує, що заява радника президента може бути першим кроком до визнання Криму російським і закликає публічно протестувати проти такого рішення.

«Масово розганяють заяву одного з радників Зеленського з приводу негуманного відключення води на кримський півострів. Моніторять реакцію. Якщо не буде реакції — воду пустять. Тож не мовчіть. Реагуйте. Це перший крок до визнання Криму російським. Це буде зрада інтересів України. Якщо треба буде, то й проти подачі води до Криму вийдемо на вулиці», — заявляє Донік.

 Перший віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко також називає заклики боротися за симпатії кримчан водою підігруванням окупантам і підкреслює, що таке підігрування ні на крок не наблизить деокупацію і не вплине на лояльність кримчан.


«Нас закликають закрити на все це очі, бути гуманними і добрими, боротися за симпатії кримчан… водою. А як ще нас примусять підтримати окупацію? Хтось вірить, що водою ми зможемо купити лояльність кримчан і хоч на крок наблизити деокупації? Я ні. Навпаки- це підігрування окупантам», — каже Геращенко.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров

Я кілька тижнів тому говорив, що Крим буде отримувати дніпровську воду. І це розпочнеться одразу після того, як він буде деокупований.
Без деокупації Криму вода туди поступати з материкової України не буде.
Зрозуміло, що відсутність води впливає на життя людей, на їхні можливості розвитку, і це створює їм проблеми.
Більше того, відсутність водопостачання впливає на екологічну ситуацію в Криму. Ми не знаємо, які наслідки очікують в майбутньому. Там відбуваються дуже складні процеси в надрах.
Але проблема ж Криму не в тому, що не постачається вода, проблема в тому, що він захоплений Російською Федерацією і це захоплення продовжується. І без питання деокупації, дуже багато інших питань, які на сьогодні є актуальними для Криму, просто не можуть бути вирішені.
Якби у мене була така можливість, я б цим людям (жителям Армянську, — ред.) порадив: якщо вони хочуть збирати мітинг, щоб добитися постачання води, то найкоротший шлях – це зібрати мітинг і вимагати, щоби російська окупаційна влада покинула Крим.
Вони це чудово розуміють, і нехай не займаються якоюсь дурною діяльністю.
Хто такий Мєшков? Це один з тих, хто останні десятиліття боровся проти української присутності в Криму. І тепер йому захотілося води… Хай поп’є з моря — її там дуже багато.


Дамба для перекриття чи продажу води


 Розмови про можливість відновлення водопостачання Криму цього року мають реальне технічне підгрунтя – фактично завершено будівництво дамби на Північно-Кримському каналі поблизу адмінмежі з Кримом. Воно  розпочалось ще в 2016 році, а першу чергу завершили в 2017-му.

Влітку минулого року начальник другого відділення управління Північно-Кримського каналу Іван Біган заявив, що після закінчення будівництва дамби восени 2018 року з’явиться технічна можливість подавати воду на півострів. Так само, як і можливість поставляти певний обсяг води, а значить, продавати її. Тоді рівень готовності дамби становив 80-90%. Однак інформації про повне завершення будівництва в пресі так і не з’явилось.

Можливо, саме з появою такої технічної можливості пов’язане і розширення варіантів пуску в Крим дніпровської води, які почала озвучувати для обговорення і українська сторона.

Минулого літа заступник міністра з питань окупованих територій Юрій Гримчак заявляв, що у разі прохання від РФ можливе постачання води Криму з «гуманітарних міркувань», але для цього Росія повинна офіційно визнати факт окупації півострова і підрахувати вартість.

Яким чином буде звертатися Росія до України щодо відновлення водопостачання також наразі незрозуміло. Гримчак спробував спрогнозувати таке звернення:

«Країна-агресор, Російська Федерація, не зверталася до України з приводу водопостачання … (Інакше) обов’язково треба було б написати:» Шановна влада України, ми, країна-окупант, Російська Федерація … «Так чого ж ви, хлопці , звертаєтеся до нас? Оскільки це окупована вами територія, то перший крок для подачі води — визнання цього факту».

Втім, навряд чи така перспектива можлива. Варто згадати – Україна припинила енергопостачання до Криму з 1 січня 2016 року саме тому, що Росія відмовилась підписувати нову угоду на поставку електроенергії, тому що в договорі Крим позначався як «Україна».

Лишається незрозумілим, яким чином може бути сформульований договір на поставку дніпровської води до Криму до його деокупації, щоб не було порушено законодавство України. Так само як і те – між ким і ким має укладатись цей договір: між РФ і Україною?

Водночас, експерти акцентують — якщо Росія не зможе дотиснути нову українську владу до зняття водної блокади, це аж ніяк не означає, що вона відмовиться від спроб пустити дніпровську воду до Криму. Однак методи можуть бути не лише дипломатичні, але й силові. 

Те, що зараз наперед вийшов акцент на “гуманітарний підхід” нагадує,  як ще в 2015 році в експертному середовищі обговорювався сценарій: Росія звертається до Радбезу ООН з заявою про гуманітарну катастрофу в північному Криму, начебто спровоковану Україною, і вимагає відкриття шлюзів Північно-Кримського каналу. Як варіант — в тому числі з передачею контролю над шлюзами силам ООН.  

Втім, останніми роками все частіше обговорюється вірогідність винятково силового варіанту — розширення анексії Криму на території Херсонщини, де розташовані вузли енерго та водозабезпечення Криму.


Росія намагається змусити Україну “під шум води” визнати анексію Криму?


Експерти групи «Інформаційний спротив» відзначають, що наразі наявна інформаційна спецоперація Росії «Вода в Криму», свідченням чого, зокрема, є великий потік інформації на тему водних проблем на півострові та дозвіл на проведення пікету в Армянську.

Метою спецоперації є не лише примушення нової української влади відновити водопостачання півострова, але й намагання змусити Україну розпочати будь-яку господарсько-економічну діяльність в Криму, визнавши таким чином анексію півострова. В ІС проводять аналогії з Калінінградом (Кенігсбергом), вкладення в інфраструктуру якого почалися тільки після 1975 року, коли окупацію регіону де-юре визнали анексією, і підтвердили в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (акт про непорушність кордонів у Європі).

«Кремль нічого не хоче реально вкладати в Крим до «вирішення» питання по ньому на міжнародному рівні. Коли говорять про анексію Криму, це невірно, згідно зі світовими нормами права він знаходиться в стані — окупований, а анексованим стане тільки в разі визнання цього факту, перш за все, Україна, якщо вона якимось чином відмовиться від нього…

Саме тому налагодження господарсько-економічної діяльності України та Криму в будь-якій формі (вода, електроенергія і т.д.) або підписання будь-якого документа (не тільки нота про повернення моряків, цих провокаційних документів за 5 років було достатньо), є пріоритетним завданням для Кремля . Адже де-факто, це визнання анексії Криму з боку України, і шлях до визнання цього ж факту світовою спільнотою».

Смотреть еще: