Нинішня активізація молодіжного питання вже російської окупаційної влади в Криму, схоже, має те ж підґрунтя, що і свого часу українська ініціатива. Як мінімум у тактичному плані всі ці загравання починаються за рік до виборів.
Понад вісім років тому — восени 2012 року — в Україні відбувались парламентські вибори і тодішня влада розглядала створення Молодіжного уряду в Криму як важливу технологію з «омолодження» електорату. Експерти відзначали, що від створення Молодіжного уряду при голові Ради міністрів Криму виграє влада в особі «Партії регіонів». Можна просто згадати, що ініціатор — тодішній голова уряду АРК Анатолій Могильов був керівником кримського передвиборчого штабу кандидата в президенти Віктора Януковича під час президентської виборчої кампанії 2010 року. Крім того, тоді вже брався приціл на президентські вибори 2015 року і другий президентський термін Януковича.
Нинішня ситуація з молодіжним урядом у вже окупованому Криму викликає певні асоціації із подіями восьмирічної давнини. Тільки зараз кримські чиновники-колаборанти активізуються заради парламентських виборів у країні-агресорі — Росії.
Восени нинішнього року в Росії мають пройти вибори до Державної Думи. Їх проведуть і в окупованому Криму, попри системну політику невизнання та засудження таких заходів з боку України і міжнародного співтовариства.
Нинішні вибори до Держдуми будуть особливими і важливими для російського політикуму. Зокрема, тому що після минулорічних поправок до Конституції РФ парламент отримав більше повноважень за цілою низкою напрямів. У тому числі і щодо формування російського уряду.
Однак Крим так чи інакше може створити проблему для російської партії влади. Ще декілька років тому після таких незаконних місцевих виборів у Криму фахівці російського Інституту соціально-економічних і політичних досліджень зауважували, що Крим і Севастополь стають головним болем для «Єдиної Росії» та передрікали неприємні «сюрпризи» на майбутніх держдумівських виборах.
З урахуванням офіційної явки (яку забезпечували досить цікавими методами) — 33,2% у Криму і 29% у Севастополі — абсолютний результат партії влади (РФ) у Криму виявився 18%, а в Севастополі — 11%. При цьому представники опозиції показали досить непогані результати, — писали російські ЗМІ в грудні 2019 року.
При цьому вже зараз російські експерти прогнозують, що виборча кампанія 2021 року буде вкрай важкою для «Єдиної Росії», яка має намір зберегти за собою 2/3 місць у парламенті. У Держдуму VIII скликання можуть увійти від 3 до 6 партій, при цьому основна конкуренція розгорнеться в одномандатних округах, де останні п'ять років опозиція тренувалась перемагати партію влади. І хоча є підстави вважати деякі російські опозиційні партії оперетковими і «ручними», але з кожним роком ситуація для «єдиноросів» погіршується.
Останні вибори в Держдуму в 2016 році запам'яталися рекордно низькою явкою (47,88%), а їхнім головним підсумком стало отримання «Єдиною Росією» рекордного числа мандатів — 343 із 450. Однак у цьому році ситуація може істотно змінитись.
Перший віцепрезидент «Центру політичних технологій» Олексій Макаркін вважає, що нинішня виборча кампанія в РФ проходитиме в умовах втоми і страху електорату.
У 2016 році ще спостерігався залишковий ефект від приєднання (окупації — ред.) Криму. Ситуація сприймалася так, що голосуючи проти партії влади, ви голосували за умовного «Обаму». Тому опозиційно налаштований електорат віддав перевагу варіанту або не йти на ті вибори, або «безпечно» проголосувати за ЛДПР. Але до 2021 року ефект від Криму відійшов. Зовнішня політика як аргумент відійшла.
На суспільні настрої росіян у цьому році впливатиме не «КримНаш», а зовсім інші чинники: проведена в 2018 році пенсійна реформа, пандемія коронавірусу й економічна криза. Статистика засвідчує, у 2020 році економіка Росії впала до рекордних з 2009 року низин — падіння ВВП склало 3,1%. У 2009 році показник ВВП впав на 7,8%. Крім того, за останнє десятиліття падіння ВВП РФ зафіксували в 2015 році — на 2,5% (тобто фактично в перший рік після окупації Криму і введення західних санкцій).
Експерти впевнені, що змальована ситуація спровокує масове протестне голосування, і опозиційно налаштовані громадяни не відмовлятимуться від участі у виборах, як це було в 2016 році.
Можна додати ще й фактор Навального — наразі дії російської влади щодо протестувальників тільки підвищують градус напруги в російському суспільстві.
Яким чином все це може бути прив’язане до ініціатив в окупованому Криму? Як мінімум тим, що керівники російських окупаційних адміністрацій через почуття самозбереження намагатимуться продемонструвати позитивний для влади РФ результат «ЄдРо» на голосуванні. І реалізовуватимуть задля цього всі можливі ініціативи. У тому числі і ті, що матимуть вплив на молодий електорат.
