Як у невеличкому місті на Чернігівщині шанують Номана Челебіджіхана та пам’ятають про об'єднання українського та кримськотатарського військ. Репортаж з Ічні | QHA media
РЕПОРТАЖ

Як у невеличкому місті на Чернігівщині шанують Номана Челебіджіхана та пам’ятають про об'єднання українського та кримськотатарського військ. Репортаж з Ічні

16 Липня 2019, 10:01
Закрити
Тетяна ІваневичQHA media

Українці і кримські татари відзначили на Чернігівщині пам’ятні віхи спільної історії і боротьби – саме цими днями святкується 360-ти річчя перемоги союзного війська українців і кримських татар над московським військом під Конотопом.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров відвідав містечко Ічня та селище Крупичполе на Чернігівщині, які безпосередньо пов’язані з подіями і відомими діячами кримськотатарської історії. До речі, тут існує Ічнянське районне товариство українсько-кримськотатарської дружби «Бірлік».

Як розповів Чубаров QHA media, на цих територіях відбувалось дуже багато подій, про які мало хто знає і їх треба доводити до української свідомості. А традиція відзначати такі події почалась вже після того, як Крим був окупований.

«В 2015 році виникла ідея поставити пам’ятний камінь в Крупичполі на місці, де об’єднались війська наших народів перед Конотопською битвою. А пізніше голова правління ГО «Українська ініціатива» Юрій Косенко до сторіччя пам’яті Челебіджіхана запропонував відкрити на вокзалі меморіальну дошку на його честь», – сказав Чубаров.

Залізничний вокзал в Ічні історики пов’язують з іменем національного героя кримських татар, першого голови уряду проголошеної в 1917 році Кримської Народної Республіки Номана Челебіджіхана. Через Ічню проходив потяг на Санкт-Петербург і українські історики відзначають, що Челебіджихан, який навчався в російській столиці, обов’язково мав відвідувати цю станцію.

До сторіччя його загибелі – в лютому 2018 року на будівлі вокзалу відкрили меморіальну дошку на честь Номана Челебіджіхана (23 лютого 1918 року у міській в’язниці його розстріляли більшовики, а тіло скинули в Чорне море).

Рефат Чубаров

«Дуже важливо, щоб сьогоднішні діти знали свою історію, знали, що їхніх предків об’єднувало в минулому. Історія кримськотатарського і українського народів заповнена прикладами взаємодії, спільної боротьби, спільних намірів, які не зреалізувалися. І нарешті настали часи, коли ми відновлюємо знання про наше спільне минуле. Це дуже важливо. Ми маємо дивитись на свою українську історію очима українських істориків, кримськотатарських істориків.  Особливо це важливо в наші тривожні роки, коли відбувається агресія Росії проти України, захоплення Криму. Я мрію про те, що через небагато років ми будемо з вами стояти на пероні в Бахчисараї, міста, де проходив перший Курултай і де кожна вуличка пам’ятає Номана Челебіджихана».

Перший заступник міського голови Ічні Олександр Бондар підкреслив важливість об’єднання українців та кримських татар.

«Крим анексований, на сході йде війна з сусідом-агресором. Але тільки об’єднавшись, тільки разом ми можемо і повернути Крим і перемогти у цій війні».

Бібліотекар Ічнянської загальної бібліотеки Ольга Прудько акцентувала,  що впродовж віків кримські татари були тісно пов’язані з Україною, але в радянській історіографії були викреслені майже всі сторінки спільної історії.

«Доля українців і кримських татар в радянські часи минулого століття надзвичайно схожа – знищення інтелігенції, боротьба з інакодумцями, голодомор, депортація. І в нинішній час доля українського і кримськотатарського народу перебуває під загрозою внаслідок воєнних дій російських загарбників».

 До меморіальної дошки Номану Челебіджихану поклали квіти.

«Голова кримськотатарського національного уряду, лідер Першого Курултаю, муфтій,письменник, поет та просвітитель. Неодноразово проїздом бував на вокзалі в Ічні»написано на дошці.

Далі спільна українська і кримськотатарська делегація вирушила до села Крупичполе. Саме тут у 1659 році, напередодні переможної Конотопської битви, об’єдналися війська гетьмана Івана Виговського і кримського хана Мехмеда IV Герая Суфія.

 У 2017 році, в пам’ять про цю подію, в Крупичполі, був відкритий перший в Україні пам’ятник на честь українсько-кримськотатарської дружби.

Напис на ньому свідчить:

«В липня 1659 року в Крупичполі об’єдналися і вирушили до Конотопу війська гетьмана Івана Виговського та Кримського хана Мухаммед Герая 4-го Софу. Українське і кримськотатарське військове братерство стало запорукою Конотопської перемоги над московськими загарбниками».


В.о. старости Крупичполя Василь Мисан нагадав присутнім про події літа 1659 року, які відбувались в селі.

«Надзвичайно велику роль у перемозі в Конотопській битві відіграла кіннота Мухаммеда Герая. І сьогодні, коли на сході триває війна за територіальну цілісність України, а Крим анексований, нам як ніколи потрібна дружба наших народів», – сказав Мисан.

Кандидат історичних наук Андрій Іванець розповів про історичні обставини, які передували Конотопській битві.

«Від 30 до 40 тисяч кримськотатарських воїнів на чолі з ханом об’єднались в Крупичполі з 20-ма тисячами козаків, кількома тисячами найманого війська, польського війська і в результаті з’явився українсько-кримськотатарський ударний кулак. 

Московське військо не очікувало, що така потуга з’явиться на цих землях. І у першому ж бойовому зіткненні московські війська були розбиті, згодом завдяки військовій хитрості їх заманили в пастку. І в один день, як написав російський історик Сергій Соловйов, загинув цвіт московської кінноти і вже ніколи Московське царство не могло вивести такого блискучого війська. У взаємодії козаків і кримськотатарських вершників ця кіннота була розбита. 

В цей момент війська Гуляницького вдарили з Конотопа і Трубецькой із своїм військом почав тікати. 

Три дні переслідували його українські і кримськотатарські війська. Московіти  втратили знамена, обоз, більшу частину артилерії, і військова кампанія Москви була зірвана.

Конотопська перемога нам показує те, що навіть більшого ворога можна перемагати. 

Але на жаль українські внутрішні чвари, роз’ятрювані Москвою, дозволили знівелювати цю перемогу. І оце для нас має бути уроком».

Козак Ічнянського полку, волонтер Євген Зінич відзначив, що війна з Росією почалась не в лютому 2014 року, а 360 років тому.

«Росія і досі нав’язує нам свою історію, здійснює військову, інформаційну, конфесійну і гуманітарну агресію проти мови і культури, проти української національної пам’яті. Росія вкидає в ці напрямки великі гроші, шукає зрадників по всій Україні»,сказав Зінич.

На знак пошани і дружби українського і кримськотатарського народу був здійснений постріл з саморобної гармати, яку козаки привезли з Ічні. «Наче правильно гармата повернута – в бік Московії», – жартували присутні.

Під час концерту на центральній площі селища місцеві мешканці читали вірші, зокрема, вірш Номана Челебіджихана «Я присягнув», який наразі є національним гімном кримськотатарського народу. Співочий гурт «Кропичанка» виконав пісні місцевих авторів, присвячені Україні, козацтву та рідному Крупичполю.

«Щоби усміхнулась доля українська, Щоби Україну захистили ми», – співають учасники гурту “Кропичанка”.

Кримська татарка Еміне Куркуметова заспівала пісню «Бахчаларда кестане» («Каштаны в садах») та «Яша меним халкъым» (Живи, мій народ). 

«Перша пісня означає “Каштановий сад”. Дівчина гуляє каштановим садом та розповідає, який він красивий. А в другій пісні «Живи мій народ» співається, що ми всі зберемось разом і щоб наш народ жив”, – розповіла юна співачка.

Лейла Сеїтваап, яка зараз навчається в Київському національному університеті культури і мистецтв і мріє стати кінорежисером, виконала народні танці.

«Я танцювала два найпопулярніші кримськотатарські танці. Перший танець називався «Місхор кезе», тобто «Дівчина з Місхора», це біля Ялти. Це народна кримськотатарська пісня і дуже популярний танець, його завжди танцюють на весіллях. А другий танець – «Емір джелял» – це танець про історію Криму, про красу Криму і красу кримськотатарської дівчини і кримськотатарського народу», розповіла Лейла. 

Мешканці села, присутні на мітингу, з цікавістю знімали на смартфони виступи гостей з Криму і щиро аплодували дівчатам в яскравому кримськотатарському вбранні.

Конотопська (або Сосновська) битва відбулася у 1659 році між військами гетьмана Івана Виговського і Кримського ханства з одного боку і військом Московського царства з іншого біля міста Конотопа Сумської області. Перші сутички в битві почалися 24 червня за селом Шаповалівка – саме там був розбитий передовий загін російського війська. Битва під Конотопом була одним з ключових епізодів українсько-московської війни в 1658-1659 роках.

Окремі джерела вказують на те, що близько 24 червня 1659 р. через Крупичполе проходило козацьке військо на чолі з гетьманом Іваном Виговським, яке поспішало до Конотопу, де чотиритисячний загін козаків уже кілька місяців захищав місто від стотисячної російської армії, очолюваної боярином Олексієм Трубецьким. За чотири дні по цьому відбулася знаменита Конотопська битва, яка закінчилася розгромом московських  інтервентів.

Дивитись ще: