«Там, де слово про Донбас - одразу має бути слово про Крим, там де дія про Донбас - дія про Крим». Політики і експерти розмірковують, як наблизити деокупацію півострова

Новини
Дар'я Комарницька
20 Лютого 2020, 20:00
Дар'я Комарницька
20 Лютого 2020, 20:00

Текст: Тетяна Іваневич
Фото: Богдан Дацюк

QHA media

Відновлення територіальної цілісності України можна вести лише в комплексі «Крим і Донбас», Україна має ініціювати міжнародну платформу для обговорення кримської проблематики і відмовитись від погляду на деокупацію Криму як процес вторинний та надто довготривалий, оскільки тривала російська окупація загрожує самому існуванню корінного народу півострова – кримських татар.

Ці та інші меседжі прозвучали під час круглого столу «Крим: шість років потому. Шляхи та механізми деокупації півострова», який відбувся в Києві сьогодні, 20 лютого – в день початку російської окупації Криму.


Неприпустимо звикати, що проблема Криму буде вирішуватись на другому або віддаленому етапі


Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров відзначив важливість декларації Майка Помпео, яка артикулює незмінну позицію США щодо невизнання російської окупації Криму. Кримська декларація американського держсекретаря – це своєрідний «політичний пас, подарунок для української держави», тому українська держава має змобілізуватись і змобілізувати міжнародних партнерів навколо меседжів декларації.   

Водночас, Чубаров відзначив загрозливі моменти української позиції:

«Постійне намагання вести діалог з Путіним, аргументуючи це прагненням до миру, і нечітке формулювання наших вимог віддаляє Крим на узбіччя і міжнародної політики також. Крим звучить, але все більше і більше не лише наші партнери, але й ми, звикаємо до того що Крим – це проблема, яка буде вирішуватись на другому або й віддаленому етапі. Це неприпустимо. Саме українська держава має бути центром об’єднання антиросійських сил, щоб зупинити російську агресію по всьому світу. Українській державі треба бути чіткою в формулюванні своєї мети і завданні в українсько-російській війні, і вони мають бути сформульовані таким чином, щоб ми по часу діяли синхронно щодо обох територій. Там, де слово про Донбас – одразу слово про Крим, там де дія про Донбас – дія про Крим».

Чубаров також підкреслив, що Росія в Криму продовжує репресії проти кримських татар, які не визнають окупацію. І тому, говорячи про шляхи та терміни деокупації, треба враховувати, що час грає проти корінного народу Криму, який силою витісняється з півострова та замінюється громадянами Росії.

«У кримських татар немає часу. У нас нема не те що п’ятдесяти років, як у країн Балтії, у нас навіть десяти нема, бо вони (Росія) нас вичавлять. Час буде духовно і морально знищувати кримських татар.
Те, що не могла здійснити Російська імперія і совєцька влада, зараз може здійснити Росія», – відзначив Чубаров.

Він нагадав про акцію «Світ проти насильства і окупації. Марш гідності», яку Меджліс запланував на
3 травня, і закликав українське суспільство підтримати її та сприйняти як свою, а не лише ініціативу кримських татар, оскільки ця ініціатива відповідає інтересам всієї країни


Необхідно ініціювати мультирівневу міжнародну платформу-форум з питань Криму


Журналістка, екс-перша заступниця міністра інформаційної політики України Еміне Джеппар також акцентувала на важливості Кримської декларації США як інструменту, що сприятиме пришвидшенню деокупації Криму. При цьому представники громадянського суспільства також вважають ризиком те, що Крим розглядається не пріоритетно, і в основному акцент зроблено на Донбас. За її словами, щоб тема Криму активніше звучала в медійному просторі, спочатку вона повинна активно звучати в політикумі, а це можна забезпечити шляхом створення відповідних комунікаційних майданчиків. Постійні, а не лише до певних дат, обговорення в тому числі дозволять тримати тему Криму на міжнародному рівні і в полі зору світових ЗМІ.

«Є потреба в майданчику, де могла б розглядатись тема Криму і де вона могла б розглядатись на належному рівні. Вважаємо, що США могло б відкрити декларацію Помпео для приєднання європейських країн. Або ініціювати декларацію щодо Криму може Україна і також ініціювати приєднання країн. Друга задача – запуск мультирівневої інституціональної платформи з питань Криму: у вигляді форуму із запрошенням лідерів країн ЄС, Балтії та інших до участі. Такі форуми не деокупують Крим, але дозволять підтримувати тему Криму на політичному рівні».

Джеппар також повідомила, що зараз готується проект указу президента, в якому 26 лютого визнають Днем опору російській окупації.


В Криму не стріляють, в Криму душать


Співдиректор міжнародних програм Центру Разумкова Олексій Мельник наполягає, що українська влада повинна приділяти значну увагу безпековим викликам, які спричиняє російська мілітаризація Криму та ескалація напруги в Азово-Чорноморському регіоні. На його думку, військова загроза для України з території Криму особливо зростатиме в разі досягнення водних проблем півострова критичного рівня.

«Військова операція Росії для відновлення водопостачання до Криму є цілком реальною», – наголосив експерт.

Мельник акцентував, що не можна відкладати питання деокупації Криму на після деокупації Донбасу, базуючись на хибних посилах, що треба швидше розв’язати гарячий конфлікт. Насправді в Криму триває така ж сама війна, тільки тиха.

«Одна з великих небезпек – це ілюзія безкровної анексії Криму, яка насправді не була безкровною, і відсутність воєнних дій. І оце «не стріляють» є приводом казати, що можна відкласти (деокупацію), бо там не стріляють. В Криму не стріляють, але в Криму душать».

Експерт також зауважив, що Україна повинна готувати адміністративне, інституційне та інше підґрунтя для швидкого відновлення української влади в Криму у тому разі, якщо події будуть розгортатись неочікувано швидко.

«Уявіть завтра розвалюється Росія, і Крим падає нам в руки. Чи готові ми прийняти Крим?», – риторично запитав Мельник.


Стратегія деокупації має будуватись на санкціях і їх посиленні


Лідер кримськотатарського народу, народний депутат Мустафа Джемілєв згадав перші тижні початку окупації Криму в 2014 році, зазначивши, що тоді вони до останнього не вірили, що Росія хоче саме анексувати Крим, але намагались у різний спосіб стримати російську агресію.

«Меджліс почав звертатись до НАТО і ООН, щоб ввести миротворців. Був список з майже трьох тисяч кримських татар, які готові були взяти до рук зброю. І коли у мене були телефонні розмови з Путіним,  він весь час застерігав від можливих провокацій з боку кримських татар проти росіян. Я сказав, що ми діятимемо як громадяни України. Ми очікували від українського керівництва заклику: «Ворог зайшов на нашу землю – громадяни, до зброї». Якби ми – як держава – надали належний опір в Криму, не було б Донбасу. Але Росія недаремно вибрала такий час (для атаки) – в Україні було безвладдя, владні структури були на 30% інфільтровані російською агентурою. Всі говорили не провокувати росіян, обіцяючи, що все вирішиться дипломатичним шляхом».

Джемілєв відзначив, що Україна повинна демонструвати послідовність і принциповість в політиці примусу Росії до деокупації Криму. Зокрема, вимагаючи санкцій від Заходу, не вести розмови про можливу торгівлю з окупантом, в тому числі і щодо води. Він позитивно оцінив продуктову, енергетичну та водну блокади окупованого півострова, як кроки, що роблять Крим непосильним тягарем для Росії, а значить наближають деокупацію.

«Стратегія деокупації має будуватись на санкціях і їхньому посиленні. Звільнення Криму буде лише тоді, коли незвільнення стане для Росії дуже дорогим. Якщо виходити з національних інтересів Російської Федерації, то вона взагалі не повинна була захоплювати Крим. Тому що ті збитки, які завдали в економічному плані і в репутаційному, – він незрівнянний. І жоден ворог Росії не зміг завдати цій країні стільки шкоди, як це зробив сам Путін. Але однозначно й те, що Путін при його владі не робитиме крок назад. Коли це станеться, передбачити просто неможливо, тому що тоталітарні режими такі, що розпадаються несподівано, але ми маємо бути готові до всього», – наголосив Джемілєв.

Він також підкреслив важливість розуміння того, які перспективи очікують мешканців Криму після деокупації, нагадавши, що зараз в Офісі президента знаходяться три закони, які дозволять забезпечити право корінного народу на самореалізацію в рамках української держави: законопроект про корінні народи в Україні, про статус кримськотатарського народу та зміни до Х розділу Конституції щодо статусу Криму, що передбачають створення кримськотатарської національно-територіальної автономії. 

Крім того, Джемілєв очікує від президента, що той своїм указом визнає 26 лютого Днем спротиву окупації Криму, а також підпише указ, в якому передбачені постійні контакти президента з Меджлісом, що дозволить оперативно інформувати главу держави про бачення Меджлісом тих чи інших питань стосовно деокупації (26 лютого 2014 року в Сімферополі відбувся масовий мітинг кримських татар проти приєднання Криму до Росії – прим. ред.).

Лідер кримськотатарського народу також висловив нерозуміння окремих дій української влади, зокрема, щодо «постійних спроб заспокоїти Путіна». Він наголосив, що перманентно заявляючи про бажання миру, необхідно розуміти відповідь на питання – якою ціною ми хочемо миру.  При цьому Джемілєв додав, що розділення питання Донбасу і Криму є глибоко помилковим.


Стратегію деокупації Криму розроблять впродовж найближчого року


Заступниця постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева розповіла, що останніми місяцями в Україні була проведена певна організаційна робота в темі деокупації. Зокрема, створена Міжвідомча рада при уряді, яка займається питаннями окупованих територій, а також питаннями екології, порушення прав людини, підготовкою відповідного законодавства. А при Офісі генпрокурора створили спецдепартамент, що розслідує воєнні злочини.

Водночас, вона констатувала, що Стратегії деокупації Криму і досі немає, а дії різних органів та гілок влади й надалі є неузгодженими. Але найближчі півроку-рік на базі одного з органів, скоріше за все, при РНБО, буде створена робоча група, яка розроблятиме цю стратегію.

Ташева також звернула увагу, що важливо не лише рухатись до деокупації Криму, але й розуміти, що відбуватиметься після того, як росіяни підуть з півострова. В цьому контексті важливим є затвердження концепції перехідного правосуддя, а також врегулювання закріплення статусу кримських татар. Крім того вона підкреслила важливість збереження зв’язків з людьми на окупованих територіях. І саме для цього, за її словами, були проведені реноваціі КПВВ на адмінмежі та покращення доступу кримчан до адміністративних та освітніх послуг.