Санкції і тиск чи саботаж й ігнорування? Хто і як може зупинити розміщення військових замовлень Росії на заводах окупованого Криму — думка експертів та Меджлісу | QHA media
Ексклюзив

Санкції і тиск чи саботаж й ігнорування? Хто і як може зупинити розміщення військових замовлень Росії на заводах окупованого Криму — думка експертів та Меджлісу

24 Липня 2020, 18:00
Закрити
Тетяна ІваневичQHA media

Російська мілітаризація Криму розширюється ще в одному «перспективному» напрямку – виробничому. Днями Володимир Путін прямо пообіцяв збільшити завантаження трофейних кримських підприємств військовими замовленнями. І своєю участю в закладці двох вертольотоносців в Керчі підтвердив серйозність цих намірів.

Тож для України актуальним стає питання – яким чином можна зупинити розширення російського ОПК на окупований Крим і що може зробити для цього Україна та міжнародне співтовариство? І справа не лише в емоційній складовій, що де-юре українські підприємства та українських працівників будуть використовувати для посилення збройних сил країни-агресора. Справа в посиленні мілітаризації курортного півострова і в неконтрольованому поширенні російських звичайних озброєнь на українську територію. 

Щодо Криму варто зважати і на такий фактор, як порушення прав корінного народу з боку окупуючої країни, оскільки «добро» на будь-яку мілітаризацію території своєї історичної Батьківщини (в тому числі і виробничу) кримські татари не давали. Втім, росіяни в них і не запитували.

Як зупинити виробничу окупацію Криму


Перелік способів зупинити виробничу окупацію Криму не такий вже й великий.

Перше, що спадає на думку, це варіант технічних диверсій та саботажу, власне, на самих трофейних заводах, хоча він навряд чи може бути реальним. Навіяно прикладами з часів Другої світової війни, коли «остарбайтери» на німецьких військових заводах підсипали пісочку у двигуни техніки або непомітно пошкоджували снаряди та бомби, щоб ті не вибухали під час бомбардувань та обстрілів. Хоча, очевидно, що подібний саботаж на кримських підприємствах, які вироблятимуть військові замовлення для російських збройних сил, навряд чи буде можливим і настільки ефективним, щоб змусити РФ відмовитись від своїх проєктів. Тим більше у Росії завжди є можливість привезти працювати на військові заводи своїх громадян. 

Власне, це вона зараз робить на тому ж керченському «Заливі», де доволі велика частина працівників привезена з фактичного російського  власника «Зеленодольського суднобудівного комбінату». Треба враховувати і ризик підривної діяльності для життя й здоров’я кримських українських громадян в ситуації, коли ФСБ проводить репресії навіть по відношенню до безневинних за сфабрикованими звинуваченнями. Однак, як кажуть ті ж росіяни, «мечтать – не вредно, вредно – не мечтать». І окупант завжди повинен тримати на думці і боятись можливих недружніх дій щодо себе у всіх сферах своєї діяльності на окупованій території. 

Повертаючись у русло серйозних розмов про шляхи зупинення використання Росією кримських підприємств для ОПК, можна констатувати, що різні експерти сходяться в одному – найбільш ефективним методом стало б посилення санкцій. І не лише посилення наявних, але й запровадження нових – як проти цілих галузей РФ, так і проти конкретних підприємств, що поставляють матеріали та комплектуючі до окупованого Криму. Можна бути впевненими, що Росія буде і надалі розміщувати на суднобудівних підприємствах Криму саме військові замовлення, оскільки будівництво цивільних кораблів на окупованій території в майбутньому може підвести таке судно під санкційний арешт. Наблизитись з подібною ж вимогою до військового корабля навряд чи хтось наважиться. 
Тож галузей і підприємств, які можна «притягнути» до санкцій, доволі багато – це і металургійна, і суднобудівна, та й щодо інших можна цілком назбирати компромату. Адже, за оцінками українських експертів, в кооперації тільки для будівництва двох закладених Путіним вертольотоносців на заводі «Залив» будуть задіяні близько сотні російських підприємств. А ще є феодосійський завод «Море», Севастопольский морзавод, які точно займаються якщо не виробництвом, то ремонтом військової техніки окупанта.

Клименко: «Потрібні секторальні санкції і перехресна перевірка вже наявних проти російських підприємств»


Керівник Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» з питань дотримання міжнародних санкцій щодо РФ у зв’язку з окупацією та незаконною анексією Криму Андрій Клименко в спілкуванні з «Кримськими новинами» наголошує, що із запуском російського проєкту в Керчі з’являється можливість запровадження саме секторальних санкцій проти російських суднобудівників, що набуває все більш реальних обрисів. Наразі він акцентує, що доцільно упорядкувати наявні санкції, а ініціатором такої «ревізії» має стати саме Україна.

«Найефективніше – санкції. Серед них є українські, є американські, але дуже мало санкцій ЄС. Зараз серед російських підприємств є й такі, що не під санкціями. Тобто треба зробити перехресну перевірку по санкційних списках Україна – США – ЄС, синхронізувати списки, виявити тих, хто не під санкціям, виловлювати нових (тобто постачальників, суміжників з території РФ), в цілому виходити на тотальні секторальні санкції цивілізованого світу до російського суднобудування та приладобудування для таких цілей».

Водночас можна припускати, що Росія намагатиметься не допускати санкцій або обходити їх, приховуючи поставки продукції й комплектуючих для військових замовлень в окупованому Криму. Скажімо, їй доволі тривалий час вдавалось водити за ніс світову спільноту щодо поставки на окупований Донбас своїх танків та інших озброєнь, просто затерши на техніці заводські номери. Хоча подібний трюк приховування джерела походження запчастин і складових для тих же вертольотоносців навряд чи легко повторити – надто велике замовлення, надто великий обсяг поставок. Так само нелегко буде проводити те ж саме із комплектуючими до військових кораблів на стапелях в Криму, подібно до трюків навколо турбін Siemens. До останнього росіяни твердили, що поставлять їх на електростанції в своєму регіоні, суміжному з окупованим Кримом. Але правда таки спливла назовні і вилилась для РФ у санкції Євросоюзу проти конкретних російських підприємств та фізичних осіб.

Сєдов: «Маємо самі вводити санкції і вимагати їх від ЄС, США, Великобританії. Думаю, вони на це підуть»


Експерт «Кримської правозахисної групи» Олександр Сєдов, з яким «Кримські новини» напередодні спілкувались про використання Росією праці кримчан для потреб свого ОПК, відзначає, що Україна може і повинна виходити на міжнародну арену та вимагати посилення санкцій по відношенню до РФ за мілітаризовані виробництва в Криму. Лише таким чином можна унеможливити роботу кримських заводів по виробництву військової продукції для ЗС РФ:

«Україна зараз зобов’язана вимагати санкцій по відношенню до цілих секторів Російської Федерації і конкретних підприємств РФ, які починають використовувати об’єкти на окупованій території в військових цілях, для виробництва продукції військового призначення. Так, є санкції по відношенню до «Залива», але «Залив» сам по собі не виробляє метал, не виробляє комплектуючі. Можна вимагати санкцій по відношенню, приміром, до російського «Зеленодольського суднобудівного комбінату», які наразі фактично є власником «Заливу». Треба провести дослідження, хто безпосередньо в РФ займається співробітництвом з військовими об’єктами в Криму, які виробляють військову техніку, і вимагати введення санкцій, приміром, по відношенню до російської металургійної промисловості, яка сприяє створенню таких виробництв на окупованій території і поставляє продукцію для них до Криму». 

Експерт вважає, що Україна і сама повинна вводити санкції щодо російських підприємств-постачальників та вимагати від інших країн аналогічних дій. Хоча варто бути готовим й до того, що до вбивчих санкцій світ ще не дозрів.

«Ми маємо вимагати санкції, приміром, з боку ЄС, США, Великобританії, тобто з боку країн, які визнають, що Крим – це окупована українська територія. Я думаю, вони підуть на введення таких санкцій, тим більше що раніше вони вже вводили санкції проти конкретних російських підприємств. Було б непогано ввести секторальні санкції, але поки що, на жаль, по відношенню до РФ на реальні секторальні санкції ніхто не наважується». 

Перепитую у правозахисника, чи не буде Росія звинувачувати Україну в тому, що вона санкціями унеможливлює роботу кримських заводів і морить голодом кримчан, відбираючи у них роботу?

Олександр Сєдов реагує іронічно і з розумінням ситуації: 

«Так-так, «Україна заважає працювати»  – зрозуміло, що будуть лунати такі заяви з боку РФ. Так само, як зараз щось подібне звучить стосовно припинення водопостачання Північно-Кримським каналом. Ну це таке завдання російського МЗС: робити заяви, які виправдовують Росію та окупацію Криму».

«Меджліс закликає кримчан уникати діяльності, яка спрямована на укріплення окупантів»


Розширюючи свою військову виробничу кооперацію на окупований Крим, Росія порушує цим права корінного народу півострова – кримських татар. Таку тезу «Кримським новинам» висловив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Він акцентував, що Декларація ООН про права корінних народів вимагає і від власної держави погоджувати будь-яку військову діяльність на їхніх землях. Більше того, така вимога має поширюватись на окупуючу країну.

Свій погляд на ситуацію з виробництвом військової продукції для російської армії в Криму, його апелювання до ООНівських декларацій та санкційних можливостей, а також позицію щодо ненасильницього спротиву кримчан російській збройній і виробничій експансії керівник представницького органу кримських татар висловив в бліц-інтерв’ю.

Росія збільшує військове виробництво на трофейних кримських заводах. Як така трансформація курорту в військову виробничу базу чужої країни оцінюється з точки зору корінного народу Криму?

Тут треба виходити з того, що будь-яка діяльність, яка зараз проводиться на тимчасово окупованій території Криму з боку будь-якої держави, крім української, є незаконною. Тим більше, діяльність, яка відбувається з боку країни-окупанта і спрямована на укріплення і посилення окупації Криму. Ці дії спрямовані на подальшу агресію проти України, чия територія тимчасово окупована Росією. Тут можна ще говорити про те, що Росія є країною, яка порушує все те, що називається міжнародним правом, і було б зайвим виділяти якісь окремі сфери міжнародного права, порушені нею.

Але буде доцільним сказати про те, що з боку Росії відбувається грубе порушення і міжнародних норм щодо прав корінних народів. І є відповідні статті Декларації ООН про права корінних народів, яка була схвалена Генасамблеєю ООН 13 вересня 2007 року, і в статті 30 цієї декларації говориться про те, що «військова діяльність на землях або територіях корінних народів не проводиться, за винятком випадків, коли її проведення виправдано наявністю відповідних державних інтересів або щодо неї є іншим чином вільно висловлена згода або прохання зі сторони відповідних корінних народів». Є і друга частина цієї статті: «Перед використанням земель або територій корінних народів для військової діяльності держави проводять ефективні консультації із зацікавленими корінними народами шляхом належних процедур і, зокрема, через їхні представницькі інституції».

Ви бачите, що ця стаття виписана для таких ситуацій, коли землі корінних народів використовуються власною державою, і для цього є певні процедури. Декларація ООН взагалі не допускає, що на цих землях проти корінних народів діють окупуючі держави. І тому просто написано, що «військова діяльність на землях або територіях корінних народів не проводиться». Тут Росія дійсно порушує і міжнародне право щодо корінних народів. 

На думку Меджлісу, як можна зупинити розширення російського ОПК на окупований Крим? Експерти називають найбільш ефективним, хоч і не дуже оперативним методом зовнішній тиск і санкції…

Днями ми прийняли заяву Меджлісу в зв’язку з незаконним перебуванням на території Криму президента РФ Путіна, і там дійсно говоримо про те, що міжнародна спільнота повинна здійснювати все більш жорсткі економічні і політичні санкції, які були б спрямовані на примус Росії повернутися в межі міжнародного права. І в цій заяві ми говоримо про те, що поблажливість до подібних дій президента Росії Путіна та інших російських посадових осіб, спрямованих проти територіальної цілісності і суверенітету інших держав, є практичним заохоченням Росії проти своїх сусідів. Це з нашої точки зору дуже важлива теза: поблажливість до злочинних дій російського президента – це є фактично заохочення російської агресії.  Оцей акцент треба зробити дуже жорстким на всіх міжнародних майданчиках і добиватися, щоби інші держави виходили саме з такого підходу до Російської Федерації.

Якщо повернутись до Декларації прав корінних народів. Якби на засіданні ООН представницький орган кримських татар спитали про його позицію стосовно такої військової діяльності Росії в окупованому Криму, як розміщення військових замовлень на трофейних заводах, якою була б відповідь?

Зрозуміло, що відповідь – однозначно негативна, оскільки представницький орган кримськотатарського народу Меджліс, обраний делегатами Курултаю, неодноразово і однозначно висловлював свою позицію щодо дій РФ по відношенню до Криму. Буквально з перших часів вторгнення це було оцінено як неприпустиме захоплення території іншої держави, і саме за цю позицію Меджліс заборонений Російською Федерацією. Тут не може бути взагалі іншої позиції. Ніхто не може виходити з інших якихось підходів, ніж ті, які передбачає міжнародне право. А міжнародне право говорить, що будь-хто, хто без відповідних передбачених міжнародним правом процедур, який проти волі корінного народу, який живе на цій території, вторгається своїми військами на територію і встановлює свої порядки, є агресором. Тут Росія – агресор і окупант, і тут нікуди від цього не дінешся.

Меджліс ще в 2014-му році закликав до ненасильницького спротиву окупантам. Якщо говорити про конкретний кейс розширення військового виробництва Росією в Криму для своїх збройних сил, чи можна якось закликати людей не працювати на заводах, які виробляють військову продукцію для армії окупанта?  Я не кажу про активний спротив у вигляді саботажу на виробництві, але, як мінімум, про уникнення ситуації, коли ти за гроші працюєш на посилення армії країни-агресора. Наскільки б такий ігнор був би ефективним і доцільним та наскільки це можна реалізувати в умовах окупації?

Треба дуже чітко усвідомлювати, в якій ситуації знаходяться громадяни України, які живуть в умовах російської окупації. Це відноситься до всіх – і до кримських татар, і до етнічних українців, і до мешканців Криму інших національностей. Ми завжди говоримо про те, що ми розуміємо, що жити там і утримувати свої родини неможливо без певного входження у взаємодію із наявними реаліями окупації. Але ми закликаємо людей, щоб вони уникали такої діяльності, яка спрямована на укріплення окупантів. І тут, зрозуміло, що робота на військових підприємствах і обслуговування військових частин окупантів – це є сприяння укріпленню окупації. Ми будемо про таке говорити і надалі.

Дивитись ще: