Росія знов бряцає зброєю в Криму і на Донбасі. Психічна атака чи підготовка до реального удару?

Публікації
Тетяна ІваневичQHA
01 Квітня 2021, 19:00
Тетяна ІваневичQHA
01 Квітня 2021, 19:00

Чи можлива зараз різка ескалація російсько-української війни й якщо так, то де саме і з якою метою, а якщо ні — то навіщо Росія нагнітає ситуацію біля окупованих Донбасу і Криму? Про актуальність цих питань в останні тижні свідчить низка факторів і подій у політичній, безпековій та інформаційній сферах.

У соцмережах користувачі діляться вражаючими відео масового переміщення російської військової техніки в окупованому Криму, зведення ООС інформують про щоденні обстріли з боку росіян. Перебігу ситуації приділяють активну увагу НАТО і США. Європейське командування армії США підвищило рівень бойової готовності до максимального. Прессекретар Пентагону заявив, що відомство стурбоване через «нещодавню ескалацію російської агресії на сході України» і стягування військових до кордону з Україною.

В останній день березня відбулись дві знакові міжнародні розмови. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в телефонному спілкуванні з держсекретарем США Ентоні Блінкеном розповів про системне загострення Росією ситуації на Донбасі та в Криму. Ініціатором спілкування виступила українська сторона. А голова Об'єднаного комітету начальників штабів Сполучених Штатів Америки генерал Марк Міллі поспілкувався телефоном із керівниками штабів армій Росії та України. Спочатку — з начальником Генштабу РФ Валерієм Герасимовим, потім — із головнокомандувачем ЗСУ Русланом Хомчаком, а згодом — із начальником Генштабу британської армії сером Ніколасом Картером. Із Хомчаком обговорили поточну безпекову ситуацію в Україні та навколо її кордонів.

А вже першого квітня Кулеба обговорив систематичне загострення Росією безпекової ситуації на сході України та в Криму з Генеральною секретаркою ОБСЄ Хельгою Шмід. Він закликав ОБСЄ пильно стежити за діями РФ.

Концентрація негативних і насторожуючих чинників зараз дуже висока, перш за все на сході та півдні України. Експерти розмірковують — до яких саме методів гібридної війни вдасться Росія, де саме і з якою метою.

У Криму — все в диму...


Переміщення російських військ в Азово-Чорноморському регіоні останніми днями активізувалось і в самій Росії — у напрямку окупованого Криму і з Росії до Криму через міст, і територією самого півострова. 

Відповідні відео впродовж останніх днів буквально заполонили соцмережі та телеграм-канали.

Блогер RoksolanaToday & Крим в останній день березня опублікувала цілу добірку з трьох відео кримчан: десятки військових вантажівок, танки, САУ тощо.

Російські війська переміщуються через Керченський міст — судячи з усього, на залізничних платформах.

Російські війська в районі Феодосії

І просто десь по Криму — залізницею везуть

Інший користувач викладає нічне відео — на Кубані стоїть поїзд ЗС РФ, що прямує до Керчі, 31 березня.

Користувачі розмірковують над причинами і наслідками подібної активності.

Судячи з коментарів у кримських пабліках, кримчани збентежені таким масштабним переміщенням військової техніки окупантів. У кримських телеграм-каналах їх навіть намагаються заспокоїти, а заодно — повчити, як цивільні автівки мають поводитись на «фронтових» дорогах.

«Кримчани і севастопольці викладають відео військової техніки. У чому, за великим рахунком, нічого страшного чи дивного немає: військові об'єкти базуються в різних точках півострова», — пробує розрядити ситуацію тг-канал «Шо, опять?», але тим самим лише підтверджує високий рівень мілітаризації Криму.

Це повідомлення також супроводжується двома відео переміщення військової техніки ЗС РФ в якихось районах Криму. Райони не уточнюються, однак одне з них, вочевидь, зняте на військово-стратегічній трасі «Таврида».  

Дотичні свідчення підтверджують, що значна частина російської військової техніки скеровується у напрямку адміністративної межі Херсонщина/Крим.

Так, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров в інтернет-спілкуванні повідомив, що концентрація зафіксована на півночі Криму.

Масштабність переміщення російських військ у Криму настільки напружила і кримчан, і світове співтовариство, що Росія змушена була виправдовуватись вустами Дмитра Пєскова.

Це не повинно нікого турбувати, це ні для кого не становить жодної загрози, — заявиввін 1-го квітня. Можливо, пожартував…

Донбас: РФ нагнітає паніку під акомпанемент канонади


Російські ЗМІ вже щонайменше місяць нагнітають паніку щодо можливої уявної провокації на Донбасі з боку ЗСУ. Майже вся інформація про будь-які дії або заяви української сторони подається під рефреном «Провокація неминуча».

Росія синхронно вдається до провокативних дій як у політичній площині, так і на лінії зіткнення

Так, минулого тижня в результаті обстрілів російських окупаційних військ за один день загинули чотири українських військових. 

Трохи згодом головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак повідомив, що під приводом навчань Росія масово перекидає війська до кордону України, зокрема, у Брянській і Воронезькій областях.

А вже цього тижня під час засідання Тристоронньої контактної групи росіяни відмовились підтримати пропозицію України і підтвердити відданість збереженню режиму припинення вогню на Донбасі,  що набув чинності 27 липня 2020 року. Не вплинуло навіть те, що напередодні президент РФ  Володимир Путін провів переговори з лідерами Франції та Німеччини Еммануелем Макроном та Ангелою Меркель. Лідери Франції та Німеччини закликали Росію взяти на себе зобов'язання забезпечити режим припинення вогню на Донбасі. Втім, в українському МЗС вважають перемовини «про Україну без України» — апріорі неефективними.

Апофеозом трешу стала учорашня заява речника Путіна — Пєскова після того, як Росія додатково перекинула до східного кордону України близько чотирьох тисяч військових. На цьому тлі в Кремлі висловлюють занепокоєння тим, що Київ «може піти на провокаційні дії», які здатні привести до «відновлення громадянської війни в Україні».

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров 1-го квітня посилив риторику і навіть застеріг щодо ймовірності «руйнування України» в разі можливого загострення конфлікту на Донбасі.

«Ті, хто будуть намагатися розв'язати нову війну в Донбасі, - зруйнують Україну», - підкреслив Лавров.

Вже звичні до російського стилю і професійні, і «диванні»  експерти зауважують - Росія завжди наперед намагається звинуватити Україну в тих провокаціях, які сама й готує.

Дані української розвідки невтішні. Головне управління розвідки Міноборони сьогодні заявило, що країна-агресор Росія завершує підготовку комплексу заходів для провокації українських військових на відповідь на ворожі дії вздовж лінії зіткнення на Донбасі. 

За даними розвідки, Росія хоче розширити військову присутність на окупованих територіях, що знаходяться під контролем так званих «ДНР» та «ЛНР», шляхом введення своїх регулярних військових підрозділів, мотивуючи це необхідністю захисту російських громадян в ОРДЛО.

«Не виключається спроба просування російських окупаційних військ углиб території України», – заявили в розвідці. 

І буквально сьогодні російські ЗМІ відзначились «першоквітневим жартом» і повідомили з посиланням на донбаських терористів, що ЗСУ буцімто обстріляли Донецьк. 

Фейк. Роспропаганда продовжує нагнітати обстановку та сіяти панічні настрої в мережі, — акцентує в своєму телеграм-каналі офіцер ЗС Украины полковник Анатолій Штефан (Штирліц).

Керівник Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» Андрій Клименко коментує:
«Сьогодні маємо класичне передвоєнне інформаційне поле. Давно такого не було. Наша розвідка попереджає, вищі чиновники України дуже активно контактують з керівниками США, НАТО та багатьох країн. Завтра збирається РНБО...»

Майнільський, Гляйвицький чи якийсь інший інцидент?


Експерти нагадують, що в сучасній гібридній війні проти України Росія активно використовує радянсько-фашистське надбання збройних провокацій середини минулого століття.

Андрій Клименко у себе на сторінці у фейсбуці проводить аналогії з початком радянсько-фінської кампанії.

Дуже схоже, що РФ готує «Майнільський інцидент» на сході України (радянська провокація, що була використана СРСР як формальний привід для початку радянсько-фінської війни 1939 року), — пише він.

Спочатку антифінська пропагандистська кампанія в радянських ЗМІ, радянський уряд звинувачує фіннів у буцімто артилерійському обстрілі радянських військ у районі Майніли, відмовляється розслідувати інцидент і розпочинає вже військову кампанію. Яка, слід нагадати, хоч і обійшлась Фінляндії втратою частини території, але не була успішною для СРСР, — продовжує Клименко.

Втім, Клименко зауважує, що в подібній ситуації дуже важко відрізнити політичний шантаж від підготовки до справжнього наступу.

У коментарях до допису кримчанин-військовий Андрій Іваниченко нагадує про «Гляйвицький інцидент» — спецоперацію, яка стала безпосереднім німецьким вторгненням у Польщу і фактично запустила Другу світову війну. 

В останній день серпня 1939 року стався напад на приміщення німецької радіостанції у Гляйвіце. Німеччина звинувала в нападі Варшаву, хоча насправді це були переодягнуті в польську форму есесівці. Після цього Гітлер оголосив про початок фази «активної оборони» проти Польщі. Саме оборони, а не війни, аби не спровокувати негативну реакцію Англії та Франції.

Точки загострення: Донбас? Крим? Повномасштабне вторгнення?


З якою метою Росія нагнітає обстановку і політичну, і безпекову, та де саме (з боку Донбасу чи Криму) може статись загострення — наразі експерти діляться лише своїми припущеннями.

Андрій Клименко в коментарі «Кримським новинам» припускає, що Росія може використовувати демонстративну ескалацію проти України задля досягнення кількох цілей. І для тиску на міжнародну спільноту, і для підвищення рейтингу в очах росіян, особливо напередодні виборів до Державної Думи, і для прикриття своїх майбутніх експансіоністських дій щодо  більш активному інкорпоруванню ОРДЛО в РФ чи гібридному захопленню нових територій, у тому числі не українських. 

Росії потрібні перемоги — для рейтингу Путіна, для відволікання уваги російського суспільства від проблем... А перемога в РФ — це приєднання нових територій (у тій чи іншій формі). Може, хочуть шантажувати Макрона з Меркель. Можливо, таким чином (Путін — прим. ред.) хоче, щоб Байден з ним почав говорити. А може, все це деза, і насправді щось буде з приєднанням Білорусі або з визнанням ОРДЛО на кшталт Абхазії, — говорить Клименко. 

На користь останнього твердження свідчать, зокрема, активна паспортизація російськими паспортами жителів ОРДЛО та меседжі російського керівництва на кшталт «Путин Донбасс не бросит». Вони почали активно звучати щонайменше місяць тому. 

Втім, де саме може бути ескалація й яка мета «маленької переможної війни» проти наразі вільних українських територій на Донбасі — однозначно сказати складно. 

Наразі в сепаратистських і кримських телеграм-каналах з одного боку твердять, що Росія не піде на реальне загострення, зокрема, приєднання ОРДЛО, і увесь тиск спрямований на здійснення якогось «трансферу», обміну. З іншого - припускають, що у разі швидких дій, доведеться мати справу лише з ЗСУ, а от при зволіканні - з усім блоком НАТО.

Ймовірно, російська провокація може мати на меті не захопити щось нове поза лінією зіткнення, а саме дати привід більш глибоко захистити вже захоплене — у даному випадку території ОРДЛО за абхазським чи придністровським сценарієм. Щодо «трансферу» то можна припускати, що на увазі мається торг за поставку води до окупованого Криму, на яку категорично не погоджується українська влада. 

З боку Криму мета російської ескалації та її бажаний результат начебто більш очевидні: загроза захоплення шлюзів Північно-Кримського каналу може (має) примусити Україну принаймні до перемовин. Приміром, якщо не про постачання, то про продаж води. 

На початку березня в матеріалі «Весна іде — війну несе?» «Кримські новини» акцентували на тому, що Росія синхронно почала загострювати ситуацію в районі Донецька, неподалік Маріуполя та активізувала навчання в Криму. 

Саме тоді постпред РФ при ОБСЄ Олександр Лукашевич прирівняв відключення води на Крим з боку України до «спроби геноциду». І відтоді Росія активізувала спекуляції на  питаннях водного дефіциту в Криму. Попри сніжну зиму, у домівках кримчан системно вимикають воду, і графіки її подачі не скасовуються. Серед останніх заяв — погроза подати позов проти колишніх депутатів Верховної Ради Андрія Сенченка і Рефата Чубарова, а також чинного нардепа Мустафи Джемілєва, яких у РФ вважають організаторами перекриття Північно-Кримського каналу.

Втім, ідея вбити «двох зайців» — пробити суходольний коридор на Крим із РФ через Донбас вздовж Азовського моря — навряд чи зараз реальна. І не лише тому, що може розглядатись як повномасштабне вторгнення з усіма відповідними наслідками для РФ. Як мінімум, такий коридор не вирішує нинішньої ключової проблеми щодо водозабезпечення півострова, тобто Росія не матиме пропагандистського гуманітарного прикриття для власних військових дій. Ну хіба що спробує переконати, що бурити свердловини для видобутку прісної води з-під Азовського моря можна лише в акваторії Бердянську.

Однак нічого виключати не варто. На запитання — чи може Росія вчинити провокацію не на Донбасі, а саме з боку Криму, реалізувавши сценарій щодо захоплення шлюзів Північно-Кримського каналу, Клименко стримано відповідає: «може».

Водночас експерт вважає «нереальним» реалізацію зараз того сценарію, який активно обговорювався як можливий у перші роки війни — загострення на фронті + одночасне розхитування ситуації всередині України з метою показати  неспроможність української влади задля її зміни на більш «договороздатну» з Кремлем. 

Іноземні експерти також припускають, що російська ескалація всередині та навколо України має на меті дати сигнал не тільки і не стільки Україні.

Екскомандувач Збройними силами США у Європі Бен Ходжес у коментарі українській службі «Голосу Америки» відзначив, що той факт, що на кордоні з Україною перебувають російські війська і що вони не пішли звідти після оголошення, що вони підуть, не означає автоматично, що буде нова операція. Але це план, щоб cтворити невизначеність, дестабілізувати Україну і застосувати важелі впливу на неї.

Звісно, я б сказав, що дії Росії є випробуванням для адміністрації Байдена, це випробування для нового президента США, — додає Ходжес.

Дим на Донбасі — «маскування» Криму?


Щонайменше останні два-три роки військові експерти нагадують, що Росія не зможе досягти ефективних результатів локальними військовими операціями в Україні: або вона вдається до повномасштабного вторгнення, або обмежується лише шантажем силою. Для повномасштабного вторгнення  міжнародна обстановка складається явно не на користь Росії, особливо після обрання нового президента США. Хоча й бажання міжнародної спільноти воювати за Україну не простежується. Та й економічна ситуація в РФ продовжує погіршуватись, і раптово «приєднана» частина Донбасу може стати тим останнім камінчиком, що потопить цей «корабель».  

Тож можна припустити ще один варіант розвитку подій, крім того, що військовим тиском РФ намагається виміняти воду для Криму в обмін на спокій материкової України. Нинішня російська гра військовими м’язами в Криму і на Донбасі може бути запобіжним попереджувальним заходом і насправді Росія не планує розширення експансії на нові українські території.

Не стільки захопити нове, скільки не втратити вже захоплене — таким бажанням можуть бути продиктовані нинішні демонстративно-агресивні дії РФ.

Демонстрація масштабності військової присутності РФ у Криму може бути ще одним сигналом для України і міжнародної спільноти: РФ із Криму не піде, навіть не намагайтесь витіснити з півострова російські війська.

А потреба в такій демонстрації саме зараз, ймовірно, додатково зумовлена активізацією роботи щодо створення «Кримської платформи». Ймовірно, Росія думає, що кількість російських танків на півострові має стримати інші країни від приєднання до Платформи і спроб будь-яким іншим методом активізувати деокупацію Криму.  І хоча ще незрозуміло — наскільки ефективним виявиться новий формат, запуск якого анонсовано на серпень цього року, але будь-яке розширення дискусії на кримську тему боляче зачіпає російський «закрытый вопрос». 

Щодо демонстративного військового загострення на Донбасі, то воно цілком ймовірно може бути тою димовою завісою, яка повинна прикрити-захистити Крим від потенційних деокупаційних дій. Так само, як навесні 2014 року російське гібридне вторгнення  на Донбас стало одним із чинників відволікання уваги від блискавичної окупації Криму.