Про що свідчить будівництво вертольотоносців в окупованій Керчі. Та у що воно може вилитись для Росії | QHA media
Аналітика

Про що свідчить будівництво вертольотоносців в окупованій Керчі. Та у що воно може вилитись для Росії

20 Липня 2020, 20:00
Закрити
Тетяна ІваневичQHA media

Візит Путіна до Керчі, відкладений, за офіційною версією, через бюджетний російський процес, таки відбувся 20 липня. Відбулась і закладка на трофейному заводі «Залив» двох вертольотоносців для ВМФ РФ. Це може бути одним з елементів, що свідчать про далекосяжні плани виходу Росії на широку океанську дорогу із військовими намірами. З іншого боку, доволі глобальний і дорогий проєкт на окупованій території може «потопити» російську суднобудівну галузь у санкціях.

Російський військовий «спрут» оплітає Крим


Зовнішній подієвий фон навколо Криму напередодні керченської «закладки» носив мілітарне забарвлення з більшим чи меншим ступенем очевидності. Так, з 1 липня по Керченському мосту запустили вантажні потяги, за цей час щонайменше двічі Росія блокувала проходження кораблів через Керченську протоку на 5-7 годин – в ті ранкові часи, коли по мосту пересувались вантажні поїзди із вантажем  військового призначення. А буквально у переддень візиту Путіна, 19 липня, Моніторингова група «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» повідомила, що за умови нормальної погоди був перекритий рух Керченською протокою, тому що «через Керченский міст йде перекидання військ»

Крім того по Керченському мосту в Крим почало надходити паливо, хоча до 17 липня воно доправлялося на півострів через поромну переправу. Відео довжелезного потягу з цистернами виклали місцеві ЗМІ, і навряд чи паливо в такому обсязі призначене для цивільних автівок. Принаймні, на АЗС зниження вартості практично не відбулось. Тож стає все очевидніше, що в частині півострова, яка фактично межує з Росією, військова логістика вже налагоджена. Наразі ударними темпами налагоджується її просування вглиб Криму – трасою «Таврида» та залізницею.  

Російські експерти свого часу відзначали, що запуск вантажного сполучення полегшить перевезення до Криму не стільки продуктів харчування чи товарів ширвжитку, скільки «чогось великогабаритного» (рука так і тягнеться написати «танків та БТРів»). Так само, власне, в Криму планується будівництво нових залізничних шляхів. Цього літа знов виринуло питання будівництва прямої залізничної гілки з Керчі до Сімферополя через Білогірськ протяжністю 215 км. Зараз залізниця від Керчі до Сімферополя проходить через місто Джанкой на півночі півострова, утворюючи «гак». Будівництво прямої дороги прискорило б сполучення столиці Криму з Керчю і навпаки. 

Показово, що чергова поїздка президента РФ на окуповану територію відбувається на фоні спонтанної перевірки боєготовності російських військ в Південному федеральному окрузі, і в тому числі в Криму, який Росія приписує до ПФО. І варто не лише пам’ятати, що подібні перевірки в російських військах відновились в 2013 році, а вже в 2014-му РФ війною напала на Україну. Нинішня раптова перевірка Південного і Західного військових округів РФ дуже масштабна: до неї залучено понад 149 тисяч осіб, більш 26,8 тисячі одиниць техніки, 414 літальних апаратів, 106 кораблів і суден забезпечення. До того ж передбачено проведення з військами 56 навчань тактичного рівня, задіюється 35 полігонів та навчальних полів, 17 морських полігонів в акваторіях Чорного і Каспійського морів.

Російська сторона заявляє її як такий собі іспит перед навчаннями «Кавказ-2020» та спростовує прив’язку до нестабільності на вірменсько-азербайджанському кордоні. Водночас накачка Криму російським озброєнням триває. Тож українські та міжнародні експерти продовжують розмірковувати: в якому напрямку Росія може проявити свою «миролюбність» під час перевірки або навчань: на суходолі в бік Херсонщини чи на морі – в бік острова Зміїний?

Цікавий момент озвучив російський військовий аналітик, полковник у відставці Віктор Баранець, підтвердивши, що Росія відверто готується воювати або проводити спецоперації (одну з яких, по окупації Криму, ми мали можливість нещодавно спостерігати – прим.ред.):

«З 2013 року ми перестали гратись в дитячі ігри… Ми армію готуємо не для показухи, ми армію готуємо для війни або для тих чи інших операцій, які можуть виникнути в тому чи іншому регіоні».

«Отсель грозить мы будем… (далі — за переліком)»


Понеділок, 20 липня, виправдав свою репутацію «важкого дня», і знакова поїздка Путіна до Керчі супроводжувалась техногенними аваріями. Російського очільника на півострові зустрічали немиті, спраглі керчани. Буквально в ніч проти понеділка в Керчі прорвало майже метрову трубу магістрального водогону, і дві третини міста в тридцятиградусну спеку залишилось без води як мінімум на добу, а то й більше. Тож городян більше цікавили графіки підвезення прісної води від місцевого «водоканалу», ніж порядок денний нелегальних відвідин чужого президента.

Ключовим акцентом візиту Путіна до Керчі є мілітарний – і за основною метою, і за подієвим антуражем. Її основний інформаційний привід – присутність верховного головнокомандувача ЗС РФ на трофейному заводі «Залив» під час закладки «кримських містралей» – десантних кораблів-вертольотоносців. 

«Головний корабель планується передати флоту в 2026 році, другий вертольотоносець – в 2027 році», – повідомляв ТАСС із посиланням на джерело в оборонно-промисловому комплексі.

Контракт на будівництво двох вертольотоносців вартістю близько 100 млрд рублів  Міноборони Росії уклало в травні цього року. Передбачається, що водотоннажність вертольотоносця складе 25 тис. тонн, довжина – близько 220 м. Один корабель зможе нести більше 20 важких вертольотів і перевозити до 900 морських піхотинців. Також на кораблі буде док. Раніше в СРСР і Росії кораблі подібного класу не будувалися. Втім, розглядати сьогоднішню керченську «закладку» Путіна варто з більш глобальної точки зору, зваживши на супроводжуючі події. Військові кораблі для ВМФ РФ сьогодні закладали не лише в окупованій Керчі, але й на двох російських верфях: в Санкт-Петербурзі на заводі «Північна верф» – два фрегати, а у Сєверодвінську – два атомних підводних крейсера.

Під час свого виступу в Керчі Володимир Путін особливо акцентував на тому, що кораблі будуються з прицілом на дії далеко від російських рубежів. Він нагадав, що Росія має одну з найбільш протяжних берегових ліній та має вихід до трьох океанів. І за останні вісім років до бойового складу флоту увійшло близько 200 кораблів, катерів та суден іншого класу. 

«Сьогодні на трьох провідних верфях РФ одночасно закладаються шість нових кораблів далекої морської зони… В ключових районах світового океану знаходяться близько 60 наших кораблів та кораблів забезпечення. Майже половина з них – в далекій морській зоні. І такі тривалі морські походи, демонстрація російського прапора, проводяться останніми роками на постійній основі… Будемо й надалі тримати курс на розвиток сучасного, боєздатного флоту, будувати кораблі, оснащені перспективними зразками озброєнь та техніки. Треба, щоб до 2027 року у нас частка сучасних кораблів в ВМФ перевищила 70%, а російські кораблі ефективно вирішували увесь комплекс поставлених завдань. Так повинно бути, і так буде завжди», – емоційно акцентував Путін в своїй промові. 

Він також повідомив, що за традицією новозбудовані УДК та фрегати носитимуть назви на честь провідних флотоводців або діячів ВМС: «Іван Рогов» та «Митрофан Москаленко», «Адмірал Юмашев»  та «Адмірал Спиридонов» відповідно. Атомні підводні човни назвуть на честь міст воїнської звитяги – «Воронеж» та «Владивосток». 

Назви десантним кораблям, що будуватимуть на «Заливі», «позичили» від вже не існуючих російських посудин, що дістались РФ в спадок ще від СРСР. Назву «Іван Рогов» носив великий десантний корабель океанської зони, побудований наприкінці 1970-их років. Щодо десантного корабля «Митрофан Москаленко», то великий десантний корабель з такою назвою також дістався РФ в спадок від СРСР і використовувався в російському ВМФ до 2006 року. Наприкінці минулого року корабель був відправлений на утилізацію. Чи не є «реінкарнація» назв радянсько-російському металобрухту на трофейному керченському заводі певною спробою в майбутньому уникнути санкцій – питання відкрите. Втім, експерти вважають, що це просто традиція у ВМФ, і не лише російських, коли нові кораблі називають іменами попередників, які були списані.

Цікавою є й інформація про персони тих, на честь кого планують назвати збудовані на керченському заводі кораблі – увічнять імена радянських військових діячів. З точки зору українського законодавства, такий неймінг, як мінімум, може порушувати закон про декомунізацію.

Іван Рогов – радянський політпрацівник і до флоту має дуже опосередковане відношення. В 1939 році був призначений начальником Головного політичного управління Робітничо-Селянського флоту СРСР — заступником Народного комісара Військово-Морського флоту СРСР, хоча раніше жодного дня не служив на флоті. Незабаром йому присвоєне військове звання армійський комісар 2-го рангу.  На цих посадах перебував усю Другу світову війну. Займався питаннями  партійно-політичної роботи на флоті, зміцненням дисципліни, політичним контролем над діяльністю командування. Одночасно з грудня 1943 по лютий 1944 року був членом Військової Ради Чорноморського флоту.

Митрофан Москаленко, як персона, має до флоту більше відношення, хоча також належить до радянської когорти діячів, втім, переважно Балтійського флоту.  З найцікавішого в його біографії: з літа 1939 капітан 2-го рангу Митрофан Москаленко – командир Головного військового порту Балтійського флоту, а з жовтня – начальник Управління тилу Балтійського флоту. «Після завершення радянсько-фінської «Зимової» війни і підписання 12 березня 1940 року мирного договору СРСР серед іншого отримав від Фінляндії в оренду на 30 років півострів Ханко для створення на ньому військово-морської бази. Відразу ж, в березні, туди вирушив перший літак з начальником тилу КБФ капітаном 1 рангу М. І. Москаленко», – пише Вікіпедія .

«В процес втручається політична доцільність. УДК – проект всеросійської будівництва, такий собі аналог Кримського моста. Побудувати УДК в Криму – значить вбити відразу двох зайців. По-перше, це відкладена відповідь на відмову Франції поставити ВМФ РФ «Містралі». По-друге, демонстрація відновлення компетенцій кримської промисловості. По-третє, це перший великий авіаносний корабель, повністю створений в сучасній Росії», – розставляють акценти російські ЗМІ, коментуючи проект в Керчі.

Кримський експерт, керівник Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» з питань дотримання міжнародних санкцій щодо РФ у зв’язку з окупацією та незаконною анексією Криму Андрій Клименко в спілкуванні з «Кримськими новинами» зауважує, що Росія намагається наздогнати провідні світові держави за якістю і сучасністю флоту задля свого утвердження на просторах світового океану. 

«Десантні кораблі такого класу (1000 десантників на борту) – це, безперечно, інструмент наступальний. Наявність кораблів такого типу (як колись лінкорів, а наразі авіаносців) змушує решту морських держав напружуватися, тобто відслідковувати їх перебування та планувати якісь відповідні заходи, відслідковувати, супроводжувати тощо. Звичайно, що також є демонстраційна складова, тобто це – заявка на можливі дії будь-де в світовому океані, заявка на членство в клубі великих морських держав. Атомними підводними човнами вже нікого не здивуєш». 

Застосовувати подібні десантні кораблі РФ може проти країн Чорного моря (Україна, Грузія), в країнах Середземного моря (Сирія, Лівія), в Африці, «де вони (росіяни) влізли вже в 16 країн своїми приватними військовими компаніями», та за такою ж ознакою у гарячих точках Азії, додає експерт.

Росія наривається на нові секторальні санкції?


Санкційні негаразди з «Містралями», безумовно, перейдуть і на новий російський проєкт, бо він також пов’язаний з окупованим Кримом. Нагадаю, що для потреб ВМФ Росії з 2011 року у Франції будувалися два вертольотоносця «Містраль». Кораблі були готові, але президент Франції Франсуа Олланд через санкції, введені проти Росії за окупацію Криму, розірвав контракт в 2015 році. Франція виплатила Росії неустойку і продала кораблі до Єгипту, де наразі вони й перебувають.

Щодо нових російських вертольотоносців, які будуватимуть в Керчі, то вони російською стороною заявлені як такі, що повністю вкладаються в політику імпортозаміщення. Однак насправді санкційні ризики для російських (і не лише російських) підприємств-постачальників комплектуючих на «Залив» існують. Тому навіть російські ЗМІ висловлюють сумнів, що реальне виробництво буде запущене одразу після закладки. І вважають, що закладку «можна розглядати не як дійсну точку початку будівництва, а скоріше як сигнал до мобілізації, запущений по всьому ланцюжку кооперації».

В Моніторинговій групі зауважують, що будівництво кораблів такого класу потребуватиме кооперації з сотнями заводів в Росії, і Україна може використати це на свою користь.

«Ми можемо підігнати під секторальні санкції всю суднобудівну галузь РФ»,  –  акцентує Клименко.

Моніторингова група вже кілька місяців пропонує оновити Кримський пакет санкцій і, зокрема, запровадити міжнародні секторальні санкції щодо російського суднобудування – за роботу з будівництва та ремонту військових кораблів і суден РФ на захоплених під час окупації Криму українських заводах та КБ. А також  запровадити міжнародні санкції до підприємств РФ, що беруть участь у виробництві, ремонті, обслуговуванні військової техніки та озброєння на підприємствах в окупованому Криму. Ситуація з початком будівництва російських вертольотоносців в Керчі могла б стати непоганою відправною точкою для оновлення санкційного пакету. Теоретично можна буде підвести під санкції і вже побудовані кораблі  – тобто зробити так, щоб в жодному порту цивілізованої країни їх не обслуговували як такі, що вироблені на окупованій території. Хоча «заблокувати» їх в Чорному морі, перекривши можливість проходу через Босфор і Дарданелли, навряд чи реально.

Будівництво на «Заливі» привертає увагу і з точки зору порушення прав людини. Росія бажає завантажити замовленнями підприємства в окупованому Криму, аби тотальне безробіття на фоні коронавірусної кризи не провокувало соціальні вибухи. Будувати на окупованому заводі цивільні кораблі Росія не наважується, бо сертифікат походження з окупованої території може стати приводом для арешту судна. А от військовим кораблям подібні санкції не загрожують – їх ніхто не перевіряє.

Однак будувати ці військові кораблі вимушені мешканці окупованого Криму.

Експерт «Кримської правозахисної групи» Олександр Сєдов в розмові з «Кримськими новинами» підтверджує, що будівництво військових кораблів на окупованих заводах є елементом мілітаризації. Більше того, залучення до участі в таких роботах можна розглядати як порушення прав людини і гуманітарного права, за умови, що мешканців Криму змушують працювати на суднобудівному заводі на виконанні військових замовлень. 

Фото: UATV

«Це така ж сама стаття, що й незаконний призов до збройних сил країни-окупанта – стаття 51 Четвертої ЖеневськоЇ конвенції», – говорить Сєдов.

Втім, довести цей злочин Росії не так легко, так само як і уявити, що рядовий слюсар на «Заливі» піде до начальника цеха з вимогою не ставити його до роботи на військовому об’єкті – УДК. Наразі також дискусійним залишається питання, чи повинна Україна вимагати передати їй в рамках репарацій закладені на окупованих підприємствах кораблі, якщо деокупація Криму відбудеться до їхнього спуску на воду або й після того.

Поки що офіційна реакція на подію обмежилась тим, що початок будівництва вертольотоносців на керченському заводі засудили і український МЗС, і посольство США в Україні. Останні також підтвердили, що санкції проти РФ зберігатимуться і надалі. Представник президента України в АРК Антон Кориневич акцентував, що подібні будівництва Росії на окупованих територіях загрожують всьому Чорноморському регіону, оскільки служать для цілей країни-окупанта. Втім, чи виллються обурені заяви в реальні санкції – наразі сказати складно.

Дивитись ще: