«Повага до міжнародного права і позиції кримських татар при визначенні майбутнього Криму». Експертка щодо закону про корінні народи

Публікації
Тетяна ІваневичQHA
02 Липня 2021, 18:00
Фото: UATV
Тетяна ІваневичQHA
02 Липня 2021, 18:00

Прийняття закону про корінні народи посилює позиції України як всередині держави, так і на міжнародних майданчиках, як країни, що дотримується прав цих народів. Це є важливим, зокрема, напередодні самміту «Кримської платформи». Закон також можна розглядати як один із елементів політики невизнання російської окупації Криму.

Таким чином експертка Національного інституту стратегічних досліджень Юлія Тищенко прокоментувала «Кримським новинам» прийнятий напередодні Верховною Радою закон «Про корінні народи в Україні». Згідно з законом, корінними визнані кримські татари, караїми та кримчаки. Закон викликав шалене обурення керівництва Російської Федерації.

У сфері захисту прав корінних народів, захисту прав людини цей закон надає дуже зрозумілу рамку щодо бачення Криму з боку України як регіону, де дотримуються прав корінного народу. І бачення України — як країни, яка дотримується міжнародно-правових норм міжнародного законодавства. Україна демонструє, що вона поважає всі норми міжнародного права і рахується з позицією кримських татар при визначенні майбутнього розвитку півострова. Це посилює її позиції. Це також посилює позиції України в діалозі з нашими партнерами, зокрема, і щодо згадування кримських татар у міжнародно-правових політичних документах. Так, на саміті «Кримської платформи» мають ухвалити декларацію (підсумковий документ саміту — прим. ред.), — пояснює експертка. 

Тищенко відзначила важливість комплексності підходу — не лише прийняття законопроєкту про корінні народи, але й скасування закону про ВЕЗ «Крим» та нещодавнє схвалення Стратегії деокупації Криму. Ці кроки демонструють послідовність дій української держави щодо Криму і його корінного народу — починаючи з ухвалення в 2014 році постанови ВРУ «Про заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави». Тоді Україна визнала кримських татар корінним народом, приєднавшись, таким чином, до Декларації ООН з прав корінних народів.

Експертка відзначає, що закон розширює для України розуміння Декларації ООН про права корінних народів, оскільки Україна завжди може вже більш обґрунтовано посилатись на положення рамкового документу ООН.

Цим законом ми витлумачили, як діємо відповідно до цієї Декларації. Закон абсолютно відповідає цим нормам міжнародного права щодо прав корінних народів. У тому числі щодо перспектив суспільно-політичного, економічного, безпекового розвитку півострова. Щодо усіх цих питань у цивілізованому світі потрібно враховувати думку корінних народів. Цього ніколи не робила і не робитиме та ж Російська Федерація, — говорить вона.

Юлія Тищенко також зазначає, що прийняття закону про корінні народи можна вважати продовженням політики невизнання російської окупації Криму.

Ми (Україна — прим. ред.) діємо в своєму руслі, не визнаємо якихось російських указів щодо Криму. Ми впроваджуємо свій суверенітет у рамках міжнародного права, оскільки це наша територія, хоч і тимчасово окупована, — пояснює Тищенко.

Експертка також додає, що законодавчий захист прав корінного народу Криму позитивно впливатиме на двосторонні стосунки України з країнами, де існує потужна кримськотатарська діаспора.

Є країни, та ж сама Туреччина, для яких права кримських татар є одним із пріоритетів. І прийняття подібних законів також поглиблює співпрацю з ними України в питаннях Криму, — говорить вона. 

Тищенко висловлює впевненість, що закон незабаром набуде чинності.

Оскільки це була ініціатива президента і його політичне рішення, цей закон має бути підписаний президентом, — пояснює експертка.

Прийняття закону дає сигнал не лише зовнішньому світу, але й громаді та чиновництву України — на перспективу. Приймати рішення щодо розвитку Криму варто лише з урахуванням думки корінного народу півострова.

Закон надає, по-перше, визначення — хто такі корінні народи. Вводить рамковий порядок взаємин представницьких органів із урядом, додаткові опції стосовно зобов’язань уряду щодо розвитку соціально-культурної складової; враховує аспекти економічної складової. І тепер треба далі просувати ідеї, напрацьовувати плани і програми. Але, крім загально-правової рамки щодо дотримання прав людини, прав корінних народів, у цьому законі абсолютно ясно дається політична оцінка, що перш ніж щось вирішувати про Крим, потрібно враховувати думку корінного народу, який там живе, сформувався і не має іншої історичної батьківщини. Що це територія України, але корінним народом України є кримські татари, — пояснює експертка.

Тищенко зауважує, що хоч закон про корінні народи і рамковий, але деякі його положення щодо прав кримських татар можуть реалізовуватись вже зараз — ще до деокупації півострова. Зокрема, статті, пов’язані з представницькими самоврядними органами кримських татар, із можливістю отримання певних ресурсів, допомоги, сприяння, програм розвитку.

Певна кількість положень може бути повністю реалізована вже після деокупації Кримського півострова. А для того, щоб він почав діяти в тих положеннях, які можна реалізувати за умов окупації та війни, потрібно напрацьовувати і національній системі управління, і Меджлісу та Курултаю в комунікації з урядом відповідний порядок його реалізації. Тепер все залежить дійсно від визначення і встановлення системи співпраці Меджліс-Курултай з урядом, розробки відповідних нормативних положень. Що заважає з цією рамкою про корінні народи вже сьогодні почати шлях нормативного оформлення взаємин представницьких органів кримських татар із урядом? — задається запитанням експертка.

Юлія Тищенко нагадує, що на політичному рівні визнання представницьких органів кримських татар в Україні існує, і зараз потрібно напрацювати конкретні механізми взаємодії з державою щодо реалізації прав корінного народу. Розпочати цю роботу можна, навіть не очікуючи, доки буде прийнято ще один важливий законопроєкт — про статус кримськотатарського народу (цей законопроєкт — другий у тріаді важливих «кримських» законопроєктів, але до парламенту він ще не поданий, — прим. ред.).

Приміром, щоб комунікувати з урядом і отримувати ресурс, треба отримати певний статус і визнання. На політичному рівні таке визнання є (у представницьких органів корінного народу Криму, — прим. ред.), на рівні документів, постанов, закону воно є. Але потрібно розуміти, як це працюватиме. Навіть без закону про статус кримськотатарського народу вже зараз можна почати діяти і досягти згоди. Для отримання фінансування, ресурсів певні юридичні речі мають бути узгодженими, — вважає Тищенко.

Втім, експертка додає, що без ще одного, деталізуючого, закону не обійтись. Адже законопроєкт саме про статус кримськотатарського народу дасть можливість вводити додаткові опції й щодо представництва кримських татар у різних органах влади, і щодо загальної архітектури.