Проблеми з водою в Сімферополі критичні, але не настільки вражаючі, якщо порівнювати їх із водозабезпеченням Севастополя.
Андрій Клименко, який до окупації багато років жив в різних містах Криму, відзначає, що можливість водопостачання кримської столиці все ж таки різноманітніша: навколо є декілька водосховищ, водовод великого діаметру, річка Салгір. Плюс, рельєф місцевості простіший для реалізації будівельних проєктів, а населення Сімферополя не зростає такими швидкими темпами, як населення Севастополя, який активно заселяють російські військові з родинами.
Дійсно, за даними російських сайтів, населення Сімферополя з 2014 року практично не змінилось, збільшившись «офіційно» лише на 4 тисячі осіб (до 342 тисяч). А от в Севастополі відбувся очевидний стрибок кількості мешканців, а значить і водокористувачів. Тільки з 2015 по 2020 рік кількість севастопольців зросла майже на 55 тисяч - до 449 тис. осіб.
Додатковим навантаженням можна вважати й активізацію розвитку міста, його підприємств та прилеглих територій як бази ВМС РФ. Водночас, принципово нових джерел водопостачання за період окупації винайдено не було.
Не сприяє і погода. За даними кримських синоптиків, в Чорноріченське водосховище, що живить Севастополь, вода не надходить з 28 серпня. Серйозні опади на території півострова у вересня спостерігалися лише двічі: 5-6 вересня і 29-30 вересня. Вони носили локальний характер і не принесли великого припливу води в річках. Так, в басейні річки Чорна, яка живить Чорноріченське водосховище, кількість води за місяць склала 70-73% від норми.
«В Севастополі прогнозується ще гірша ситуація. Там 80% води - з Чорнорічинського водосховища, ще 20% - артезіанські свердловини. Їхню ідею перекидання води з річки Кокко́зка відхилили, тому вони тепер просто вимушені брати на облік кожну калюжу. Розумієте, якщо мова йде, що в Сімферополі вода буде через день в різних половинах міста, та й то не весь день, а 2 години вранці і 2 години увечері, то для Севастополя це означає 2 рази на тиждень», - ілюструє експерт водну обстановку.
Справді, озвучена цього літа ідея перекидати до Чорноріченського водосховища воду з річки Коккозка, на яку російський президент Володимир Путін навіть доручив виділити мільярди рублів, була жорстко розкритикована громадськістю через шкідливість для екології і неефективність, і почила в бозє.
Однак пріоритетність окупаційних військових баз для водозабезпечення не дозволила російським очільникам відмовитись від пошуку варіантів водопостачання Севастополя. І можна бути впевненими, що при потребі будуть реалізовані будь-які ідеї, незважаючи на опір громадськості і застереження науковців.
Минулого тижня уряд РФ вирішив надати 5,8 мільярдів рублів (близько 75,3 млн доларів) для розв’язання проблем із водопостачанням в Криму. Причому переважна частина суми - 4,95 мільярдів рублів (64,4 млн доларів), виділяється Міністерству оборони РФ для проєктів в Севастополі.
Потішило формулювання в постанові російських урядовців, що гроші виділяються «имея ввиду (sic!) обеспечение бесперебойного и качественного водоснабжения». Зазвичай, в реалістичних постановах вживаються канцеляризми «для вирішення проблеми» або «з метою забезпечення».
Крім згаданих 4,95 млрд руб, виділяється ще 175 млн руб (2,3 млн доларів) на оперативні заходи для зниження втрат в мережах водопостачання Севастополя, а також 55 млн руб. (844 тис. доларів) - на геологічну розвідку водозаборів для збільшення використання підземних вод.
«губернатор» Михайло Развожаев«Кошти виділені для Севастополя на три ключових заходи. Це частковий ремонт мереж водопостачання, де зараз істотні втрати води відбуваються. Це створення інфраструктури з Кадиковського кар'єру для поповнення дефіциту в Чорноріченському водосховищі. Воду через Чорну річку будемо подавати на гідровузол. І будівництво водозабірних споруд на річці Бельбек на нашій території. Плюс геологорозвідувальні роботи, які ми будемо проводити на території севастопольської зони з пошуку додаткових джерел підземних вод», - пояснював окупаційний «губернатор» Михайло Развожаев.
Колись в Кадиковському кар’єрі видобували флюсові вапняки, що використовували в сталеварінні, але вже не одне десятиліття видобуток припинений. На дні кар’єру утворилось озеро з прісною блакитною водою, яке завдяки своїй формі має романтичну назву «Озеро серця». Живиться воно за рахунок в тому числі дрібних джерелець, вважається найнижчою точкою в Криму - 14 метрів нижче рівня моря.
Можна згадати, що проєкт живлення Чорноріченського водосховища за рахунок води з «балаклавського озера» озвучувався ще влітку 2014 року. Тодішній «в.о.губернатора» Криму Сергій Міняйло оскандалився, заявивши, що проблему води для Севастополя вирішать за рахунок постачання води з якогось міфічного «Чорного озера в Балаклаві». І кримські, і не кримські експерти почали шукати це озеро на близьких і далеких околицях міста, але безрезультатно. Тож дійшли до думки, що Міняйло мав на увазі або Кадиковський кар’єр, або озеро Гасфорта. Втім, ще тоді проєкт обстібали в соцмережах і ЗМІ не лише через його нереалістичність, але й через захмарну дорожнечу. Крім того, сумнів викликала і викликає можливість забезпечити стабільне водопостачання за рахунок водойми, яка не має потужного природнього притоку води.
«Міфічне «озеро в Балаклаве» –то взагалі глум! У районі Балаклави (приморське містечко, що адміністративно належить Севастополю) є лише дві водойми розмірами із сільський ставок. Це озера Гасфорта (колишня каменоломня, де зараз тусуються байкери та рольовики) та водойма у Кадиковському флюсовому (вапняковому) кар’єрі, теж закинутому. Від першого озера до Чорноріченського резервуару 8,7 км, від другого – 11,2. Це по прямій. А через гори?! А яким шляхом ця вода перетече у Чорноріченське озеро, особливо якщо зважити, що флюсовий кар’єр знаходиться на 14 метрів нижче рівня моря?», - писала блогосфера шість років тому.
До речі, ще в 2014 році реалізацію цього проєкту також планували не інакше, ніж за участі Міноборони РФ.
І от зараз Кадиковсько-Чорноріченський проєкт намагаються всерйоз реінкарнувати. За оцінками фахівців, водні ресурси кар’єру зараз становлять 4,5 млн кубометрів, 4 з яких можна використовувати, а озеро Гасфорта може дати ще 2-2,5 млн кубометрів води, які підживлять водозабір.
Втім, доволі велика сума в 4,9 млрд руб., виділена зараз з російського бюджету МО, навіть викликала припущення, що насправді йдеться не про побудову ефемерного водогону, а про можливість просто осушити озеро заради використання прилеглих територій для якихось військових цілей.
Але Клименко не вважає, що з Кадиковського кар'єру можна зробити щось військове. А залучення Міноборони РФ до водного будівництва пояснює набагато більш прозаїчними обставинами.
«Факт надання грошей Міноборони свідчить про те, що немає довіри цивільним гауляйтерам, корупційним тендерам і будівельникам. А також про те, що треба робити щось негайно, а це можуть тільки військові. Справа в тому, що вони (окупаційна влада) всі ці 6,5 років не ремонтували та не оновлювали комунальні мережі. Вони (Кримський) міст будували та трасу Таврида. Для численних прожектів з опріснення, використання глибинних водоносних слоїв тощо немає експертних висновків та виконаних проектних робіт, внаслідок чого не освоєні навіть кошти, що виділялися на такі цілі урядом РФ в межах ФЦП. Тому й військові залучаються, бо їм не потрібні експертизи і проєкти».
