Можливі сценарії подальших подій в Білорусі випливатимуть з певних особливостей білоруських протестів, про що вже частково згадувалось. І реалізація російського впливу не через військову агресію, а через вибори - лишається актуальною.
Однією з таких особливостей є відсутність у білоруського протесту геополітичних вимог щодо вектору розвитку країни (якщо проводити аналогії з Революцією Гідності, яка починалась під гаслами «Україна - це Європа» і ключовою причиною якої стала саме спроба тодішньої влади розвернути геополітичних вектор країни з Європейського Союзу в бік Митного).
Натомість нинішні вимоги білорусів, скорше, викликають аналогії з Помаранчевою революцією: вимога чесного підрахунку голосів, перегляду результатів виборів, цивілізованої передачі влади, припинення жорстокості силовиків, звільнення незаконно затриманих.
Водночас, будь-який різкий рух фактичної поки влади Лукашенко, або спроба зовнішнього втручання, можуть дати поштовх для трансформації внутрішньополітичних гасел протестувальників в геополітичні. А саму білоруську націю підштовхнути до самоідентифікації, яка в першу чергу полягатиме в відділенні білоруських «котлет» від російських «мух». Поки що спостерігачі відзначають, що елементи білоруської національної самосвідомості дуже слабко пробиваються назовні: в протестному русі, як і в країні в цілому, засилля російської мови і російських наративів, Росія не сприймається як потенційних небезпечний ворог, а скорше, як занадто надокучливий «брат», який надто сильно притиснув у своїх обіймах. Частка людей, які чітко розуміють, що порятунок Білорусі, як і України, вкладається в гасло «Геть від Москви!» доволі незначна. Принаймні, на даному етапі.
Білорусь зараз знаходиться в середині шляху від осучасненого радянського минулого до насправді незалежного майбутнього. Навіть якщо Лукашенко визнає свою поразку і Тихановська якимось чином стане біля керма країни, тільки тоді почнеться основний етап, який може визначити майбутнє республіки як дійсно самостійної держави, або який зацементує статус очевидного або неочевидного протектората РФ. Поки що, у Росії лишається козирі як у тому випадку, якщо режим Лукашенка зберігається, так і у разі його законного усунення.
Все залежить від того - хто саме переможе на тих нових виборах, чесних, без тиску і фальсифікацій, які анонсувала Тихановська. Як вже згадували експерти, білоруси можуть зіткнутися з ключовою проблемою - кандидатура майбутнього президента. Як наразі в протесті немає єдиного впливового діючого(!) лідера, так і потім його може не бути під час виборів. Складно уявити, що за два-три місяці викристалізується проєвропейський, впливовий і шанований різними шарами суспільства кандидат. Наразі хвиля протестів поки не винесла нагору таких персоналій.
За цих обставин тій же Росії буде дуже легко провести на найвищий білоруський пост людину, яка потім реалізовуватиме проросійську політику, але як мінімум спочатку не буде сприйматись як одіозно проросійська ані Заходом, ані білоруським суспільством. Але згодом такий лідер цілком може перетворитись на лайт-версію раннього Лукашенка.
Позитивний елемент виборного сценарію хіба що в тому, що сподівання Росії привести «свого» кандидата на посаді президента РБ шляхом виборів, може зараз убезпечити Білорусь від російського силового втручання.
Водночас, варто розуміти, що перебіг нової виборчої кампанії буде відчутно впливати на безпекову ситуацію як в самій Білорусі, так і навколо неї. Можна припускати, що у разі, якщо проросійський кандидат «пролітатиме», то Росія запустить обкатаний на Донбасі сценарій «народних республік». Десь тиждень тому в соцмережах вже «засвітилась» така собі насправді прокремлівська «Вітебська Народна Республіка», яка закликала Путіна допомогти військовими методами. Вітебська область межує з РФ, що полегшує будь-які експансіоністські рухи. Хіба що у випадку Білорусі, Росія не має такого козира для спекуляцій, як «утиски російськомовних», оскільки російська мова займає в РБ панівне становище.
Водночас, в соцмережах з’являються припущення, що Росія може накласти оком аж на три білоруські області - Вітебську, Гродненську, Могильовську. У разі, якщо такий сценарій буде реалізований, власне Білорусь може втратити контроль над значною частиною своєї території. А Україна ризикує отримати гібридних російських «комбайнерів» в півтори сотні кілометрів від своєї столиці.
Володимир Огризко зауважує, що не чув про сценарії з використанням «народних республік», але відзначає, що поява подібної інформації засвідчує вірогідність втручання саме з боку Росії.
«Для Путіна важливо мати ослабленого, недієздатного, покірного Лукашенка, який буде виконувати все те, що йому будуть казати з Москви. Останнім часом він трошки брикався і робив речі, які Москві явно не сподобались. Йому прислали «вагнерівців», для того, щоб трошки полоскотати нерви, частину спіймали, частина десь заховалась.
Я не чув про Вітебську народну республіку, але ймовірно, що це ідея Москви, за аналогією з тими ЛНР-ДНР, які були зроблені в Україні. Це їхній стиль і їхня логіка дій. Тому якщо зараз почались якісь розмови про народні республіки, це вважайте, продовження сценарію, який ми зараз маємо на Донбасі, з тим, щоб знов-таки тримати центральну білоруську владу в напрузі. Мета зрозуміла - повне і остаточне панування над Білоруссю. Методи - власне так само схожі з тими, які реалізовували в Україні».
Цього тижня в Білорусі очікується активізація протистояння в політичній площині на рівні лідерів протилежних сил, а також поширення вуличних протестів і забастовок, і як наслідок - силового протистояння між силовиками і мітингарями.
Чи усвідомить білоруське суспільство, що причини виборчих фальсифікацій і жорстокості силовиків, в тому числі, зумовлені вектором країни на Схід, на Росію? Чи трансформується в білоруському протесті вимога вільних виборів президента у вимогу вільного геополітичного вибору нації? Чи зможе відшукати за цей короткий термін пробілоруського претендента на найвищу державну посаду і згуртуватися навколо нього? Наразі ці питання лишаються відкритими.
