«Криму ще дуже і дуже далеко до внутрішнього переконання «я приймаю окупацію». Джелял про вплив російських репресій на свідомість кримчан | QHA media
Інтерв'ю

«Криму ще дуже і дуже далеко до внутрішнього переконання «я приймаю окупацію». Джелял про вплив російських репресій на свідомість кримчан

08 Липня 2020, 18:00
Фото: Крим Реалії
Закрити
Тетяна ІваневичQHA media

Хвилі російських репресій проти кримських татар вже понад шість років «накривають» окупований Крим. Лише вчора в семи домівках були проведені обшуки, і семеро кримчан були затримані ФСБ за підозрою в причетності до забороненої в Росії організації «Хізб-ут Тахрір». Цей сплеск нагадав, що політика утисків корінних кримчан з боку окупантів є системною і спланованою.

Спілкування з першим заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріманом Джелялом про вчорашні обшуки поступово перетворилось на невеселу розмову про те, які важкі наслідки для кримських татар зокрема і кримчан в цілому мають російські репресії. А також як вони впливають на людей, чому російські залякування і брехлива пропаганда витісняють Україну зі свідомості, в першу чергу, молодих кримчан та чи далеко ще до того моменту, коли кримчани остаточно змиряться з російською окупацією. Розмовляли і про те, що Україна може протиставити російській репресивній та пропагандистській машині вже зараз, а ще довелось почути вражаючу думку від людини з окупованого Криму про сучасні політичні реалії на українському материку.

Несподівані масові нічні обшуки, надмірне застосування сили, безпідставні звинувачення — наскільки сильно такий тиск впливає на емоції і свідомість? Це якось змінює настрої серед кримчан, їхнє ставлення до Росії, люди починають боятися чи навпаки?

Люди вже давно бояться за власну безпеку, бояться втратити свою свободу. Перед Росією стоїть мета залякати людей і, звичайно, Росія певним чином її досягає. Тому що всі бачать, що безневинних людей, які, може, й не поділяють чиїхось поглядів, мають власні політичні чи релігійні переконання, їх можна запросто заарештувати, підкинувши якісь книжки, які Росія внесла до списку заборонених. Адвокати і захисники вже давно зафіксували всі порушення, однак Росії, російській правоохоронній системі, судам, прокурорам, слідчим плювати на все це, на власний російський закон плювати, у них є своя мета – ми в цьому вже багато разів переконалися. Бути на цих судилищах просто морально важко, дуже важко чути оцю брехню. Це просто неможливо вже витримувати.

Сумновідому російську пропаганду, напевно, також активно залучають? 

Звичайно, з одного боку, людей залякують, а, з іншого боку, російська пропаганда робить все професійно, щоб переконати, що ці люди заарештовані не безпідставно, а за якимись справжніми причинами. Щоб не було співчуття. Є і серед кримських татар, я вже не кажу про представників інших релігійних переконань, ті, хто думає, що все по правді, що людей заарештували тому, що так треба було, що вони – злочинці. Тобто пропаганда працює. На жаль, і релігійні мусульманські установи, які тут співпрацюють з «владою», в цьому підігрують. Деякі представники кримського муфтіяту, приміром, в соцмережах пишуть: «Я не вірю, що ці люди безневинні, я не вірю, що вони страждають в тюрмах, я вірю в офіційну інформацію, яку надає РФ, російська влада». Ну як  з ними розмовляти?! Чи вони відпрацьовують щось, чи це їх власне таке дурне переконання?! От два такі напрямки: з одного боку, налякати, з іншого – запевнити, що затримані мусульмани – злочинці, і все правильно з ними вчиняють.

Потужний тиск на кримських татар, кримчан з різних боків триває вже не один рік. Чи є небезпека, що скоро наступить момент, коли звичайні люди втомляться боятися, змиряться і сприймуть російську окупацію?

Ви знаєте, тут є дуже тонка межа, і Україні потрібно просто це розуміти. Є момент адаптації людей до ситуації. І під час Другої світової війни, і під час будь-якої війни та будь-якої окупації людина завжди адаптується до умов, які склались: і беруть аусвайси, і якось налаштовують власне життя. Тож з боку, з вільної території це може мати вигляд не дуже пристойний, скажімо так. Але це є. Однак є велика різниця між цією адаптацією і таким власним, внутрішнім переконанням, що «все, добре, я приймаю це (окупацію)». От до цього переконання в Криму ще дуже і дуже далеко. Але Україна і весь світ повинні розуміти, що такі люди є, які не просто адаптуються, а сприймають вже внутрішньо цю ситуацію, і такі люди будуть з’являтися ще більше серед молоді. 

Тому що вже шість років минуло, деякі люди вже виростають, йдуть в університети, на військову службу чи працювати вже в нових умовах. Так не у всіх, якусь статистику навести не можна. Але ми зараз спостерігаємо, що є люди, які вже іншого життя не знають або не пам’ятають. Чи воно для них – вже якийсь вчорашній день. Вони пам’ятають, що була Україна, щось там інше було, але вони вже навчають дітей сьогодні, через систему освіти перевиховують з зовсім іншою матрицею. І це дуже страшна річ. Це те, на чому я в першу чергу наголошую – Росія змінює ментальність, змінює ідеологію, змінює сприйняття світу, подій, політики, України, власної ідентичності серед жителів Криму будь-якої національності

Цьому можна якось протидіяти зараз з материка? 

Можна протидіяти тим, що Україна вчасно прийматиме потрібні рішення. Стосовно саме кримських татар ми про це говоримо постійно і сотні разів вже повторювали: це прийняття законодавчих актів щодо Криму і кримських татар, прийняття зрозумілих стратегій, рішень, внесення змін до Конституції стосовно кримськотатарської національно-територіальної автономії. Звичайно, багато з цих рішень не будуть реалізовані прямо зараз. Але це є символічні важливі кроки, щоб люди мали надію. Надію на те, що після повернення їх очікує щось таке, чого вони давно очікували.

А якщо говорити не лише про кримських татар?

Такі кроки потрібно знайти для всіх жителів Криму. Вони повинні зрозуміти, що їх чекає після повернення (під суверенітет України – прим. ред.). Тому що їх не в останню чергу лякають тим, що Україна повернеться, і «українські фашисти вас тут порубають». От Україна проти цього, на жаль, поки що нічого зрозуміло не роз’яснює. А питань багато: що буде з колаборантами, що буде з хлопцями, які в російській армії відслужили, що буде з хлопцями та дівчатами, які зараз працюють в правоохоронній системі Криму, але вони просто працюють вимушено? Що буде з цими людьми: чи вони будуть зрадниками (вважатись після деокупації), чи їх посадять, чи щось інше? Дуже багато кримчан працює в системі місцевого самоврядування, державної служби, вчителі, лікарі – от що з цими всіма людьми буде? Поки Україна не буде надавати чіткої позиції, що є злочинці, які будуть покарані, а є люди, які просто опинились в певних обставинах, Росія матиме можливість грати на почуттях і страхах людей. Обманювати, що з поверненням України їм буде погано, що «Правий сектор» всіх порубає чи хтось там щось з ними зробить. Як російська пропаганда в цьому напрямку працює, ви дуже добре знаєте.

Скажімо, полегшення отримання української освіти, зокрема, дітям з окупованого Криму, це – дієві кроки?

Звичайно, те, що Україна полегшує можливість навчатися – це дуже добре, однак не все так добре в реальності, як на папері. Знаю з особистого спілкування, що дуже багато кримських студентів, які їдуть на материкову Україну навчатись, стикаються з такими проблемами, звичними для України, як чиновницька неувага, бюрократія, корупція, пропонування якихось схем тощо. Хтось це перемагає, хтось, незважаючи на це, йде до цілі, а для когось це – велика проблема, вони стають злі, розчаровані, кажуть: «Ми-то очікували, що нас тут чекають, а тут бачите, як до нас ставляться – як і раніше». Тобто нічого не змінюється. 

А ви пам’ятаєте, що і Порошенко про це говорив, і Зеленський, що ми повернемо Крим і Донбас, якщо Україна стане взірцем, якщо стане країною, в яку вони хочуть повернутися, якщо Україна буде краща за Росію. На жаль, поки що про це не можна казати. Навпаки – в Україні сьогодні ми спостерігаємо дуже багато речей, які є в Росії: і стосовно політичних переслідувань, і стосовно корупції, і стосовно багатьох інших речей. Україна, на жаль, окрім якоїсь більшої свободи, більшої можливості висловлювати свою думку, нічим таким особливо від Росії не відрізняється. І це дуже погано.

Від автора. Почути від людини з окупації слова, що Україна зараз майже як Росія за рівнем політичних переслідувань, було не те що неочікувано, але дуже боляче. Але згадала перелік судових засідань в Києві лише цього тижня по волонтерам і відомим політикам, подивилась стріми з та з-під Печерського суду – і не стала заперечувати очевидне.

Дивитись ще: