Кримський шпагат російської пропаганди. Навіщо Росія створює україномовні медіа на окупованому півострові | QHA media
Ексклюзив

Кримський шпагат російської пропаганди. Навіщо Росія створює україномовні медіа на окупованому півострові

04 Червня 2020, 20:00
Закрити
Тетяна ІваневичQHA media

Росія активізувала створення в Криму україномовних ЗМІ, лояльних до окупаційної влади. Торік запустили російський україномовний ресурс «Переяславська рада 2.0», а в травні цього року на окупованому півострові вийшов перший номер україномовного журналу-щоквартальника «Крим сьогодні». Також цими днями в Криму була запроваджена нагорода –  медаль «Переяславська рада», яку вручатимуть людям, що «багато вкладають у збереження миру між двома народами (українським і російським)». За попередньою інформацією, вперше цією відзнакою нагородять так званого «главу» Криму Сергія Аксьонова. Підстава – за підтримку відкриття двох вищезгаданих інформаційних ресурсів. 

Загалом Росія змушена сідати на пропагандистський шпагат – з одного боку вона має демонструвати світу толерантне ставлення до етнічних українців в Криму, з іншого – продовжувати пропаганду проти України як такої, в тому числі, серед української спільноти півострова. Можна констатувати – турбота про задоволення потреб української етнічної громади в Криму з боку окупаційної влади зумовлена винятково потребами пропаганди на користь Росії і реалізується винятково інструментами пропаганди. Змістова «начинка» схвалених окупаційною владою кримських видань не стільки інформує і пише літопис сьогодення в Криму, скільки створює штучну дезінформаційну картинку про події на півострові.

QHA media розпитало експертів, обізнаних з кримською темою, про те, чим пояснюються кроки РФ по створенню україномовних ресурсів в окупованому Криму саме зараз, наскільки правдиво вони відображають ситуацію, в якій живуть там українці, і що можна зробити, аби фальшивий «голос кримчан-українців» від російських пропагандистів не став домінуючим в світовому інформаційному просторі.   


Дезінформувати українською: своїх, чужих, міжнародні суди


Україномовна медіаактивність Росії в Криму – результат «поштовху» від Міжнародного суду ООН. Член вченої ради НДІ українознавства, кримський історик  Андрій Іванець в розмові з QHA media нагадує, що у 2017 році Росія отримала інформацію про позов України до Міжнародного суду ООН щодо дискримінації української етнічної спільноти і кримськотатарського народу на території тимчасово окупованого Криму. У квітні 2017 року Міжнародний суд ООН виніс своє попереднє рішення про забезпечення цього позову, яким зобов’язав РФ відновити україномовне навчання на території Криму і припинити утиски етнічних українців. Втім впродовж наступних трьох років Росія так і не виконала по суті жодну з вимог суду. Але оскільки з кожним роком розгляд рішення по суті все ближче, державі-окупанту доводиться створювати квазіукраїнські «потьомкінські дєрєвні» для ввведення в оману української і світової спільноти. Наприклад, російська пропаганда активно розповідає про покращення життя кримчан-українців, тоді як по суті російська політика створює у перспективі загрозу асиміляції української спільноти.

«Головна мета в діях російських колаборантів в Криму – це забезпечення пропагандистського ефекту. В реальності окупаційна влада знищила українські організації, які існували на законних підставах до окупації, де-факто знищила українську систему освіти, заборонила українську пресу, яка там існувала, намагається відрізати кримчан віл українського інформаційно-освітнього простору, переслідує українських активістів, веде масовану антиукраїнську пропаганду. Держава-окупант не виконує рішення Міжнародного суду ООН і загалом проводить політику, спрямовану на дискримінацію української етнічної спільноти і поступову її асиміляцію. Але через тиск міжнародного фактору, зокрема, Міжнародного суду ООН, загрози нових санкцій і з метою створення іміджу держави, яка не дискримінує людей на окупованій території, Росія вживає пропагандистські заходи».

Одним з інформаційних інструментів для введення в оману міжнародної та української громадськості, людей безпосередньо в окупованому Криму, стало утворення організації з вкраденою назвою «Українська громада Криму». Історик нагадує, що до окупації Криму багато років існувала ГО, де частина українців об’єднувалася і вирішувала свої питання. Ця організація збереглась, але її актив був вимушений виїхати після окупації на вільну територію країни. На заміну російська влада вирішила створювати фейкові організації. Так звану «Украинскую общину Крыма» зараз очолює Анастасія Грідчина – людина яка є членом партії «Єдиная Россия» і яка дуже погано володіє українською мовою. «Украинская община Крыма» виправдовує окупацію Криму, намагається розповідати про те, що українцям в Криму нормально живеться, що там нібито існує міжнаціональна гармонія. Голова проросійської організації Анастасія Грідчина і стала головним редактором нового україномовного квартальника «Крим сьогодні», що дає розуміння про інформаційну політику видання і пріоритети його змістового наповнення.

«Безумовно, це буде черговий пропагандистський інструмент, з усіма кліше, які розповсюджує російська пропаганда. Ми ж знаємо, що говорить його головна редакторка вже багато років: що окупація Криму «это хорошо», «голосуйте за Путина», «голосуйте за Единую Россию», що потрібно об’єднуватись. Такі загальновідомі месиджі російської пропаганди вона регулярно транслює для того, щоб виправдати брутальне порушення  Росією міжнародного права і для того, щоб пропагувати політичну силу, яку вона представляє і яка незаконно діє на території ТОТ Криму», – роз’яснює Іванець.

Історик також звертає увагу на показовий факт – в україномовних ЗМІ, які в Криму створюють для російської пропаганди, міститься дуже багато мовних помилок.


Нюанси окупації: створити україномовний журнал так, щоб люди не читали українською мовою


Головний редактор газети «Кримська світлиця» Андрій Щекун, який був змушений виїхати з Криму в 2014 році, зазначає, що громадськість і суспільство, правозахисні організації зафіксували та оприлюднили дуже багато фактів знищення україномовної освіти в Криму. За роки окупації були закриті сім шкіл з українською мовою навчання і  більше 600 класів з українською мовою навчання. Кількість учнів, що навчається українською мовою, впала до 0,9% від загальної кількості

«Коли наближаються ще радикальніші рішення і можливі санкції по цих питаннях, то Росія намагається замилити очі міжнародному співтовариству. В тому числі і міжнародним судам, створюючи ілюзію доказів того, що вони сприяють українській мові, українській культурі і українській громаді в Криму. Це таке «дбайливе» в лапках ставлення для того, щоби показати всьому світу, що вони не знищують будь-що українське, а, навпаки, сприяють йому».

Аналізуючи інформаційні ресурси, які створені в окупованому Криму українською мовою, Щекун наводить докази винятково пропагандистської мети таких починань. Такі ресурси навіть інформаційними назвати не можна, вважає він. 

«Вони зробили сайт українською мовою «Переяславська рада». Якщо на нього зайде будь-який аналітик і проаналізує контент, він скаже, що це – не журналістська діяльність, це – не інформаційна діяльність, а цілковита пропаганда – пропаганда проти України, пропаганда й зомбування мізків мешканців Криму і Російської Федерації. Тобто це – пропагандистський продукт, який спрямований на україномовне населення».

Коментуючи новий журнал «Крим сьогодні», Щекун звертає увагу, що наклад і регулярність виходу взагалі заперечують можливість говорити, що цей ресурс створений для задоволення потреб української етнічної спільноти Криму в україномовному контенті.

«Крим сьогодні» вийшов накладом лише 700 примірників. Це говорить про те, що цей журнал запустили чисто для міжнародної спільноти – показати, що він є, і щоб він розійшовся в адміністративних коридорах. До широкого читача, до української громади, яка сьогодні налічує понад 300 тисяч кримчан як мінімум, або 24% населення Криму, цей журнал просто не дійде. 700 примірників журналу на 300 тисяч українців-кримчан – це спеціально робиться для того, щоб навіть україномовний журнал, який вони видали, не дійшов до широкого читача, і люди не читали українською мовою. Та ще й виходитиме він лише чотири рази на рік. Самі розумієте, що це – популізм і пропаганда в дії. З жодним розвитком україномовної освіти, інформаційного простору, культури він не має жодного зв’язку».

Згадуючи про медаль «Переяславська рада» за «внесок у розвиток дружніх відносин народів Росії і України», Щекун називає «лицемірством і цинізмом»  її заснування на тимчасово окупованій території АР Крим і нагородження нею «зрадника України Аксьонова».


Голос українських патріотів з Криму має «перекричати» псевдоукраїнських колаборантів на міжнародних майданчиках


Експерти вважають доволі небезпечним те, що Росія активно використовує лояльні до неї псевдоукраїнські організації поза межами Криму. «Украинская община Крыма» займається не лише створенням і інформаційним наповненням лояльних до окупантів ЗМІ. Ту ж Грідчину, намагаються активно залучати як до публічних заяв по українській проблематиці, так і до участі на міжнародних форумах, для того, щоб вони і там вели контрпропаганду і очорнювали, власне, політику України. Кримчанин Андрій Щекун наголошує на важливості контрінформування міжнародного співтовариства про реальну ситуацію із порушенням прав української спільноти в окупованому Криму і про справжні наміри Росії.

«Наша задача – аналізувати, моніторити ситуацію, яка відбувається навколо української етнічної спільноти в Криму. І доносити до міжнародного суспільства, що Росія хоче їх обманути, хоче замилити очі і насправді не хоче виконувати рішення Міжнародного суду ООН від квітня 2017 року».

Розмірковуючи над тим, наскільки за кордоном сприймають і знають реальну ситуацію з етнічними українцями в Криму, Андрій Іванець зауважує, що одним з напрямків російської політики було витіснення українських активістів з Криму. Деякі з них були викрадені і після обміну опинилися на вільній території, хтось позбавлений волі окупантами або під тиском змушений був залишити кримську домівку. Активна частина української громади з Криму нерідко самотужки проводить якісь заходи на вільній частині країни або за кордоном, розповідаючи про порушення прав людини і зокрема, про дискримінацію української етнічної громади в Криму. Однак залучення кримчан на зовнішні майданчики не можна назвати масовим і системним.

«Питання до ефективності нашої дипломатії в цій сфері. Якщо держава-окупант агресивно просуває на міжнародні заходи, зокрема і людей з так званої «Украинской общины Крыма», то наша дипломатія чомусь не настільки активно, як могла б, використовує потенціал українських активістів з Криму, які перебувають на вільній території. Хоча співпраця з органами влади буває, коли українці з Криму проводять за кордоном інформаційні заходи. Однак мені здається, що можна значно активніше залучати представників української громади Криму до участі у міжнародних форумах».  

Дивитись ще: