Коран на підлозі. Як ФСБ знаходить в Криму «терористів», яких там немає | QHA media

Коран на підлозі. Як ФСБ знаходить в Криму «терористів», яких там немає

11 Грудня 2018, 10:14
Закрити

Ілля Тарасов

для QHA media

З моменту анексії Криму на півострові заарештовано 28 кримських мусульман за звинуваченням в причетності до ісламської партії Хізб ут-Тахрір, визнаної в Росії терористичною. На сьогодні це наймасовіша кримінальна справа в Криму. Чотирьох її фігурантів уже засудили на сроки від 5 до 15 років позбавлення волі. Решта знаходяться під слідством в Криму або в процесі судового розгляду в Північно-Кавказькому окружному військовому суді в Ростові-на-Дону. Згідно з чинною редакцією Кримінального кодексу Росії, обвинуваченим в приналежності до терористичного осередку загрожує покарання до 20 років у в’язниці, його «організаторам» – позбавлення волі сроком аж до довічного. Українські і російські правозахисники визнають фігурантів цієї справи політв’язнями.


Аргументи міжнародного правозахисного товариства «Меморіал»:

Державна пропаганда [в Росії] використовує і посилює побутову ісламофобію, зрощує іслам і тероризм в свідомості обивателя. Громадянський контроль за такого роду переслідуваннями мінімальний, спецслужби мають можливість у рази завищувати показники розкриття терористичних злочинів, маніпулюють уявленнями про терористичну загрозу, підміняють реальну антитерористичну боротьбу імітаційної. <…> За 4 роки анексії Крим увійшов до трійки регіонів з наймасштабнішими переслідуваннями учасників Хізб ут-Тахрір російською владою. Мішенню російських силовиків стала історично нелояльна група – кримські татари.

Хронологічно перші арешти у справі Хізб ут-Тахрір відбулися у січні 2015-го в Севастополі; потім, через рік, – в Ялті та прилеглих селищах; далі – навесні 2016-го – у Бахчисараї; ще півроку – і арешти в Строгановці, під Сімферополем; потім рік затишшя і знову Бахчисарай; ще вісім місяців тиші і в травні цього року – арешт в Севастополі; через два тижні – вже в третій раз – арешти у Бахчисараї.




Жертви «військової трійки»

У кожної з цих справ є своя унікальна історія.

Руслану Зейтуллаєву із Севастополя двічі переглядали вирок з метою посилити покарання. В результаті срок його ув’язнення збільшився з 7 до 15 років суворого режиму. У Строгановці заарештували двох рідних братів – Теймура та Узеїра Абдуллаєвих, відомих на увесь Крим тренерів тхеквондо. Після перших арештів у Бахчисараї родичі політв’язнів започаткували щомісячні зустрічі, які переросли в рух «Кримська солідарність». Один із синів арештованого Ремзі Меметова, Ділявер, до сих пір координує це об’єднання. У Ялті 28-річний будівельник Арсен Джеппаров мав усі шанси стати свідком у справі і залишитися на волі – оперативники ФСБ тричі пропонували йому співпрацю. Він відмовився і відправився за грати. Після другої і третьої хвилі арештів в Бахчисараї за гратами опинилися активіст Марлен Асанов, який допомагав сім’ям ув’язнених, і не менш відомий правозахисник Сервер Мустафаєв. У Севастополі через три роки після перших арештів був затриманий Енвер Сейтосманов – двоюрідний брат уже засудженого у цій справі на п’ять років в’язниці Нурі Прімова. Слідство досі безуспішно намагається «пришити» Сейтосманова до севастопольського осередку Хізб ут-Тахрір.

У найближчі дні [14 грудня] ростовський суд, або, як його ще люблять називати адвокати, «військова трійка», почне розглядати по суті сімферопольську справу Хізб ут-Тахрір; її фігурантів Теймура та Узеїра Абдуллаєвих, Айдера Саледінова, Рустема Ісмаїлова та Еміля Джемаденова вже етапували з Сімферополя для участі в судових засіданнях. Паралельно у ці ж дні [точна дата невідома] з ростовського СІЗО у сімферопольський повернули шістьох фігурантів ялтинської справи Хізб ут-Тахрір. Через півроку судових слухань і дослідження доказів їхня справа фактично розвалилася. Колегія суддів повернула її на додаткове розслідування.


Нічого святого

На прикладі історії головного фігуранта цієї справи – Мусліма Алієва, QHA розповідає, як ФСБ в Криму вже 4 роки поспіль фабрикує звинувачення щодо кримських мусульман.

Кримський татарин з Верхньої Кутузовки ​​Муслім Алієв до арешту працював трактористом і за сумісництвом був головою місцевої мусульманської громади. Щоп’ятниці він проводив колективні молитви і проповіді. Дружина Алієва Наджіє згадує, що затриманню чоловіка передував конфлікт з муфтіятом. Керівництво останнього хотіло призначити на посаду місцевого імама «свою людину». Громада виступила проти. Муслім озвучив її позицію максимально просто: «Імама повинні вибирати люди». На цьому його розмірене життя закінчилося – 11 лютий 2016 року в будинок Алієвих прийшли з обшуком співробітники ФСБ.



Згадує Наджіє Алієва:

Наджие Алиева, на кухне своего дома. Зима 2016 года. Автор: Алина Смутко

Вони ще дуже довго думали, чи вилучати Коран. Один у другого питає: «А Коран – терористична книга?» Той відповідає: «Ні, це у них дозволяється», – і жбурнув на підлогу.

Обшук почався опів на сьому, ще темно було. Ми з чоловіком готувалися до ранкової молитви – я була у ванній, він сидів біля печі. Зйшли зовсім тихо, чоловік навіть не встиг збагнути, що відбувається, підняв очі – і побачив чужі черевики. Я тільки почула, як він каже: «Що ви робите? Я ж не чиню опір! Дітей не лякайте». А коли вийшла, то побачила його на дивані.

Під час обшуку у нас хто де встиг – там і понишпорив. Пам’ятаю, один із них зайшов у спальню, а я за ним слідом і питаю: «У нижній білизні що шукати будете? Зброю? Наркотики?» Так, це було схоже на знущання з мого боку. Але чого їх боятися? У нас імунітет, ми в утробі матері вже такі.

Вони ще дуже довго думали, чи вилучати Коран. Один у другого питає: «А Коран – терористична книга?» Той відповідає: «Ні, це у них дозволяється», – і жбурнув на підлогу.

Я підійшла, кажу: «Розумію, що для вас нічого святого немає, та дайте Коран на стіл покладу». А він: «Не прийнято», – відсунув ногою і пішов далі.

Мерзотне це відчуття. Словами не передати. Ніби тебе забруднити чимось, а ти не можеш відмитися. Буває ж таке: вступиш у гівно – наче помився, а запах залишився.

Докази звинувачення у справах Хізб ут-Тахрір зовсім примітивні. У їх основі – приховане стеження за фігурантами, потрібні свідчення таємних свідків і висновок комплексної лінгвистико-релігієзнавчої судекспертизи. Попереднє слідство у ялтинській справі тривало півтора року. З лютого по серпень 2018-го йшли судові слухання. За цей час звинувачення встигло представити свої докази: відео секретної зйомки у сторожці школи і в мечеті, показання експертів, співробітників ФСБ і таємних свідків. Один з останніх несподівано для всіх розсекретився прямо під час судового засідання. Назвав своє ім’я – Шаміль Ільясов – і розповів, що початкові обвинувальні свідчення дав під тиском після обшуку в своєму домі.


Кримський татарин Дамір Мінадіров про те, як ФСБ намагалася зробити з нього засекреченого свідка у ялтинському справі:

Дамир Минадиров (справа) рядом с одним из фигурантов ялтинского дела Хизб ут-Тахрир Эмир-Усеином Куку


Обходить мене, накидає пакет на голову, затягує і починає душити. Я вдихнув – пакет до губ прилип. Я його прокусив і вдихнув ще раз, а він зверху рукою заліпив і тримає-тримає-тримає. Коли вже відчуваю, що від’їжджаю, починаю смикатися і в цей момент він відпускає.

11 лютого 2016 року рано вранці у двері дуже голосно постукали. Це були співробітники ФСБ. Відразу почали обшук, я вимагав постанову про його проведення. У ній йшлося про те, що відкрито кримінальну справу проти Мусліма Алієва, Емір-Усеїна Куку, Інвера Бекірова і Вадима Сірука. А я – «можливо причетний». У мене виникло запитання: хто такий Муслім Алієв? В житті його не бачив, а ім’я ось вперше прочитав. Після обшуку мене відвезли в ялтинське управління ФСБ. Завели у невелику кімнату, наказали чекати. Потім привели ще одного чоловіка – той представився Шамілем з Краснокам’янки, сказав, що у нього теж сьогодні був обшук.

Потім слідчий перевів мене в іншу кімнату. Почав запитувати, де я бачив Інвера? Кажу: «В мечеті, рази 2-3». – «А Вадима?» – «У нас з ним овочеві точки на ринку». – «А Куку?» – «У мечеті ввечері: він виходив, я заходив». – «Коли це було?» – «Не пам’ятаю». Потім він почав розпитувати далі і я відчув щось недобре, кажу: «Відмовляюся згідно з 51-ю статтею, викреслюй написане». Слідчий розлютився і вийшов.

Трохи згодом прийшов [співробітник ФСБ Олександр] Компанійцев і каже: «Тобі Емір-Усеїн про мене розповідав, напевно. Це я організував його викрадення та побиття. Він добряче отримав за свою діяльність тоді, а тепер сяде. Ти будеш говорити?» Я відповідаю: «Ні, 51 стаття». А він: «Ну, дивись, ми попереджали».

Обходить мене, накидає пакет на голову, затягує і починає душити. Я вдихнув – пакет до губ прилип. Я його прокусив і вдихнув ще раз, а він зверху рукою заліпив і тримає-тримає-тримає. Коли вже відчуваю, що від’їжджаю, починаю смикатися і в цей момент він відпускає.

Зробив так двічі чи тричі. Після відпустив і знову за своє: «Скажи, що він [Куку] хізб і тебе вербував. Все буде нормально, зробимо тебе таємним свідком. Подумай про сім’ю, у тебе ж діти. А не захочеш – ми тебе «загубимо», поїдеш на яму на кілька днів». Так тривало до вечора. У підсумку я сказав: «Вирішуйте вже – або відпускаєте по 51-й, або робіть, що планували». У цей момент їм хтось подзвонив, почалася метушня, Компанійцев пішов кудись, і зрештою мене відпустили. Просто сказали: «Ну все, йди». Я вийшов через КПП і попрямував додому.

Через кілька днів Компанійцев прийшов до моєї матері, почав погрожувати, мовляв, ваш син незговірливий, давайте на нього повпливаємо, інакше будуть проблеми. Тоді я зрозумів, що мене не залишать у спокої: їм потрібна людина, яка в суді зробить за них всю брудну роботу. Десь через тиждень я зібрав речі, сів в машину і виїхав до Києва.





Відповіді без питань і гора фальсифікацій

Свідок Шаміль Ільясов – не єдина слабка ланка обвинувачення у цій справі. Практично після кожного засідання адвокати виходили і повторювали як мантру: докази, які ми слухаємо в суді, не витримують ніякої критики.

Ось, наприклад, запис розмови одного з фігурантів справи – Арсена Джеппарова – зі старшим лейтенантом ФСБ Олександром Компанійцевим. У суді з’ясовується, що на аудіо немає запитань Компанійцева, але є відповіді Джеппарова. Чому? Співробітник ФСБ пояснити не зміг і просто зіслався на державну таємницю.

Або інший його колега – слідчий ФСБ Сергій Махньов. Він не зміг чітко пояснити суду походження стенограм аудіо- і відеозаписів «таємних зустрічей» фігурантів справи. А саме на ці стенограми проводилася лінгвістична експертиза. Її мета – довести або спростувати [за допомогою аналізу розмов] причетність обвинувачених до діяльності партії Хізб ут-Тахрір.

Заслухавши докази обвинувачення, ростовський суд в кінці серпня за власною ініціативою і всупереч запереченням обох сторін ухвалив повернути ялтинську справу на додаткове розслідування. Формально колегія суддів аргументувала своє рішення тим, що обвинувачення неправильно кваліфікувало дії одного з фігурантів справи – Інвера Бекірова: він не учасник терористичного осередку, а один з його організаторів. Якщо слідство в подальшому доведе цю версію, то Бекірову загрожує збільшення сроку позбавлення волі.

Проте сторона захисту впевнена, що суд у такий спосіб намагається «залатати прогалини у справі». Один з адвокатів, що беруть участь в процесі і попросив не називати його ім’я, так висловився про рішення суду: «Очевидно, що вони [судді] подивилися на цю гору фальсифікацій і вирішили позбутися такої бруднох справи».Водночас у слідчих з’явилася ще одна можливість посилити свою доказову базу, заново допитавши свідків та експертів. За найбільш обережними прогнозами, ялтинська справа повернеться до суду на новий розгляд не раніше весни 2019 року.



Олексій Ладін: «Пред’являючи звинувачення, слідчий сказав: “Не подумайте, що я збожеволів”»

Слідчий, пред’являючи це додаткове обвинувачення, обмовився: «Не подумайте, що я збожеволів». З його логіки випливає, що захопити владу можна і в окремо взятій квартирі, а при великому бажанні – навіть в кімнаті.

Про специфіку звинувачення та перспективи справи розповідає адвокат міжнародної правозахисної групи «Агора» Олексій Ладін:

Одна з особливостей цієї справи полягає у тому, що її фігурантів, крім участі в терористичній організації, також звинувачують у спробі насильницького захоплення влади в окремо взятому регіоні. Наскільки мені відомо, слідчий, пред’являючи це додаткове обвинувачення, обмовився: «Не подумайте, що я збожеволів». З його логіки випливає, що захопити владу можна і в окремо взятій квартирі, а при великому бажанні – навіть в кімнаті.

Насправді за цим абсурдом криється банальний розрахунок. Під час попереднього слідства обвинуваченням з місяця в місяць продовжувало срок утримання ялтинців під вартою у СІЗО. На той час стаття про участь в терористичній організації відносилася до категорії тяжких. Відповідно до закону, за такою статтею обвинувачених не можна було утримувати в СІЗО більше одного року. А цей термін уже підходив до кінця. Випускати фігурантів справи ніхто не збирався. Тож їм закинули ще й особливо тяжку статтю – спроба захоплення влади. І все тільки для того, щоб залишити в СІЗО.

Слідство стверджує, що мета партії Хізб ут-Тахрір – прихід до влади всесвітнього Халіфату шляхом вербування своїх прихильників. Знову-таки, згідно з версією слідства, коли адептів партії в окремо взятому регіоні буде більше 50%, вони переходять до другої стадії виконання своєї місії – захоплення влади мирним або не мирним шляхом.

Підійдемо до цих роздумів з формального боку. Група з 6 чоловік, за якою півтора року спостерігали спецслужби, згідно з матеріалами справи, завербувала трьох осіб. Населення Криму за приблизними підрахунками – 2 мільйони людей. Для того, щоб перейти до держперевороту, потрібно завербувати 1 мільйон. За який період часу нехай навіть усі чотири групи арештованих на всьому півострові навербуют таку кількість людей – велике питання.

Насправді ці теоретичні міркування не мають нічого спільного з юриспруденцією. Але, що би силовики не вигадали, суди все одно вважають, що їхні аргументи законні та обґрунтовані. Незважаючи на це, хоча колеги й називають мене оптимістом, я все ж сподіваюся, що суд виправдає фігурантів цієї справи за звинуваченням у спробі захоплення влади. Що стосується участі в терористичній організації, я не сумніваюся, що вирок буде обвинувальним.


Дочь Муслима Алиева, фигуранта ялтинского дела Хизб ут-Тахрир, Гульсум Алиева, во дворе своего дома после обыска.

Так звані справи Хізб ут-Тахрір – не єдиний інструмент силовиків у боротьбі з релігійними групами на півострові. В середині листопада співробітники ФСБ провели серію обшуків в будинках Свідків Єгови в Джанкої. У тому числі у колишнього керівника організації Сергія Філатова. У підсумку, проти нього було порушено кримінальну справу за статтею 282.2 КК РФ [Організація діяльності екстремістської організації].

Правозахисники відзначають, що практика переслідування Свідків Єгови в Криму – відносно нова. Чого не скажеш про сусідню Росії: за останніми даними міжнародного правозахисного товариства «Меморіал», там порушено кримінальні справи проти 62 Свідків Єгови. У свою чергу на сайті самих Свідків Єгови в Росії говориться про 93 переслідуваних представників релігійної організації.


На початок 2014 року в Криму було зареєстровано 46 релігійних громад Української православної церкви Київського патріархату, два братства і один монастир. Служби вели 25 священиків. Сьогодні на півострові продовжують діяти 8 парафій, у власності Кримської єпархії залишилося 9 приміщень для богослужіння. У Севастополі, Сімферополі та Перевальному храми УПЦ КП захопила місцева влада. Є випадки, коли прихід припиняв свою діяльність через те, що власники приміщень, які використовувалися для богослужінь, покинули територію Криму. На півострові залишилося 5 священиків Київського патріархату, ще кілька приїжджають з материкової частини України на 2-3 дня спеціально для того, щоб провести службу в парафіях, розташованих в основному на півночі Криму.

Архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент розповідає:

На початку 2014 року довелося закрити парафії в Керчі, Саках, Красноперекопську, приміщення для богослужіння яких належали українським підприємцям. Їм погрожували забрати бізнес, якщо вони не припинять підтримувати віруючих Київського патріархату. Церква в Криму налаштована патріотично, часто люди приходять на богослужіння в вишиванках, висловлюючи цим свою позицію. У богослужіннях ми нічого не змінювали, але зменшилася кількість самих служб.



Матеріал підготовлений за підтримки
Міністерства інформаційної політики України

Дивитись ще: