На адресу уповноваженого з прав людини в РФ не надходило жодного звернення з приводу «зникнень» і «депортацій» кримських татар в Криму, заявила Тетяна Москалькова під час виступу на онлайн-зустрічі комітету з рівності і недискримінації Парламентської асамблеї Ради Європи минулого тижня.
«Що стосується зникнень людей, мені не надходило жодного звернення, пов'язаного з цією темою (насильницькі зникнення - прим.ред.), як і з темою депортацій».
Омбудсмен додала, що переважна більшість вступників на її адресу скарг від кримських татар стосуються земельних відносин.
Водночас, український омбудсмен Людмила Денисова наголосила, що Російська Федерація дискримінує корінне населення Криму, порушує право на свободу думки, совісті, переконань і релігії. РФ протягом 6 років переслідує за надуманими звинуваченнями громадян України, зокрема кримських татар, і такий злочин, як насильниці зникнення - непоодинокі випадки на півострові. Задокументовано випадки насильницького зникнення 43 осіб (39 чоловіків і 4 жінок), із яких 11 досі вважаються такими, що зникли безвісти.
Найбільша кількість таких зникнень була зафіксована в 2014-2015 роках. Саме тоді такий спосіб залякування населення щойно окупованого Криму з боку російської окупаційної влади був доволі поширений.
Кримчанина Решата Аметова викрали 3 березня 2014 року, після того, як він вийшов з одиночним протестом проти так званого «референдуму» до будівлі кримського уряду. А за день до незаконного референдуму його тіло зі слідами тортур було знайдено в кримському лісі.
Іван Бондарець та Валерій Ващук - учасники Самооборони Майдану, з Рівненської області. Пропали 7 березня 2014 року, коли в потязі їхали з Києва до Сімферополя.
Василь Черниш - севастополець, активіст Автомайдану, учасник українського опору в Криму, пропав 15 березня 2014 року в Севастополі.
Тимур Шаймарданов, мешканець Сімферополя, активіст «Українського народного дому», координатор опору в Криму, пропав 26 травня 2014 року. Через кілька днів зник його товариш Сейран Зінедін.
Останнім насильницьким зникненням правозахисники називають викрадення 24 травня 2016 року члена Бахчисарайського меджлісу, члена виконкому Всесвітнього конгресу кримських татар Ервіна Ібрагімова.
Ці та ще кілька десятків зникнень об’єднує те, що йдеться про людей, які так чи інакше чинили спротив російській окупації Криму, і по ним є дотичні або й прямі підтвердження причетності до зникнення сил країни-окупанта.
Прізвища викрадених в Криму відомі не лише тим, хто впритул займається цією темою. Зниклих пофамільно згадують на материковій Україні під час акції «Де Ервін?», в тому числі біля посольства РФ. В Криму і в самій РФ люди виходять на одиночні пікети. Факти насильницьких зникнень фіксують в регулярних доповідях Моніторингової місії ООН з прав людини в окупованому Криму і Севастополі, і ця інформація через структури ООН доводиться до відома російських владних організацій.
В українському Міністерстві закордонних справ наголошують, що насильницькі зникнення є предметом кримінальних проваджень в Україні, вивчаються Офісом Прокурора Міжнародного кримінального суду. Засуджуються вони й міжнародним співтовариством, зокрема в щорічних резолюціях Генеральної Асамблеї ООН щодо ситуація з правами людини в окупованому Криму та Севастополі.
Зокрема, прокуратура Автономної Республіки Крим та Севастополя здійснює процесуальне керівництво у 115 кримінальних провадженнях за 117 фактами в тому числі насильницького зникнення, позбавлення волі та викрадення людей. У переважній більшості випадків були виявлені факти, що свідчать про причетність російської окупаційної влади до зникнень.
У вересні цього року біля будівлі посольства РФ відбулась 50-та за рахунком акція, присвячена жертвам насильницьких зникнень в окупованому Криму. В організації наводять свою статистику жертв, яка трохи відрізняється від озвученої Денисовою, але чітко засвідчує наявність проблеми і небажання окупаційної влади її вирішувати.
За 6,5 років окупації Криму було викрадено 44 людини, з яких пізніше було знайдено 19 осіб, а шестеро - виявлені мертвими. По жодному з цих випадків окупаційна влада не провела розслідування. Про долю і місцезнаходження 15-ти жертв насильницьких зникнень на півострові досі невідомо, повідомив під час акції аналітик КримSOS Євген Ярошенко.
Заява російського омбудсмена щодо того, що до неї не звертались з приводу насильницьких зникнень в Криму викликала, як мінімум, нерозуміння - чи справді не звертались і навіть якщо це так, то чому вона не помічає цього злочину?
Фото: UATVВ розмові з «Кримськими новинами» експерт Кримської правозахисної групи Олександр Сєдов зауважує, що перш за все необхідно розуміти, що зниклі безвісти не завжди є жертвами насильницьких зникнень. Причина зникнень перших може бути будь-яка, в тому числі побутова, родинна, а от в зникненні других винна влада, яка діє на цій території.
«За нашими даними у майже 12 випадках є ознаки того, що до зникнень мають відношення окупаційна влада. Повідомляли про них Москальковій чи ні, я не знаю».
Якщо є сумнів в цих причинах, людину не додають до переліку. Сєдов згадує прізвище Ескендера Ібраїмова, мешканця Винниці, який поїхав до свого бізнес-партнера в Москву і там зник. Тож поки немає підстав вважати його жертвою насильнецького зникнення.
Вибірковість обізнаності російського омбудсмена в дотриманні прав кримчан експерт пояснює тим, що вона дивиться на ситуацію під кутом зору «Крим - російський» і це спотворює об’єктивність.
«Дії Москалькової в Криму базуються на думці, що Крим - частина РФ. Тому вона не розглядає питання переміщення населення з Криму жителів як депортацію. Вона взагалі не розглядає ситуацію з точки зору міжнародного гуманітарного права, тому що не вважає Крим окупованим. Хоча омбудсмен - теоретично людина незалежна від влади і зобов'язаний стежити за дотриманням владою прав людини. Оскільки Крим знаходиться під фактичним контролем РФ, то Москалькова повинна стежити за діями влади РФ і на окупованій території. З іншого боку РФ теоретично не повинна заважати діяти представникам українського омбудсмена на окупованій території України. Але і тут проблема в тому, що РФ не хоче визнавати Крим окупованою територією», пояснює Сєдов.
Щодо ситуації з насильницькими зникненнями, то можна було б припустити, що причина полягає в тому, що Тетяна Москалькова була призначена омбудсменом в квітні 2016 року і фактично на час її каденції припало лише зникнення Ервіна Ібрагімова. Однак експерти зауважують, що має бути тяглість влади, і з приходом на посаду кожен новий чиновник мусить прийняти справи від попередника. І бути в курсі як попередніх досягнень свого відомства, так і його проколів і проблем.
«Москалькова повинна знати про відсутність ефективного розслідування владою РФ попередніх зникнень в Криму», - зазначає Сєдов.
Водночас, навіть якщо припустити відсутність офіційних звернень від родин викрадених кримчан, це не означає, що до російського омбудсмена інформація про ці факти не доводиться іншими методами.
Фото: QHA mediaПерший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял повідомив «Кримським новинам», що особисто був присутній на зустрічі, де родичі викрадених інформували Тетяну Москалькову про ці зникнення.
Джелял розповідає, що в 2016 році, одразу після призначення на посаду омбудсмена, Москалькова відвідала окупований Крим, де в тому числі спілкувалась як з кримськими татарами-колаборантами на кшталт Руслана Бальбека, так і з кримськотатарськими активістами. Він пригадує, що спочатку хотіли зробити спільну зустріч, але активісти відмовились від такого варіанту і наполягли на окремій розмові.
«Я не можу навести вам певну статистику про те, чи звертались люди в таких питаннях до Москалькової офіційно. Однак я особисто є свідком зустрічі родичів політв’язнів, матерів, дружин, сестер, братів, батьків зниклих хлопців з пані Москальковою і кримською її колегою. В 2016 році, на прохання родичів політв’язнів і родичів саме викрадених людей, я з іншими активістами зустрічався з пані Москальковою в Сімферополі в офісі кримського омбудсмена, і ми спілкувались і щодо утримання, і щодо викрадень, і щодо багатьох інших питань. Вона все це записала і сказала, що буде все це вирішувати. Тобто можна сказати, що ми вводили її в курс справ ще в 2016 році».
Справді, про те, що така зустріч відбулась, інформацію і досі можна нагуглити. Вона пройшла в середині травня 2016 року. Цікаво, що на той момент так званий кримський «Верховний суд» вже виніс рішення про заборону Меджлісу, а Ервін Ібрагімов ще не був викрадений.
Перший заступник голови Меджлісу зауважує на тому, що джерел оприлюднення інформації про проблему зникнень в Криму було чимало. Так деякі батьки згодом публічно звертались до президента Росії Володимира Путіна, наприклад, мати братів Теймура і Узеїра Абдулаєвих. Дуже багато матерів і батьків виходили на пікети із зверненнями до влади РФ, були протести в Москві на Красній площі.
«У обмудсмена було дуже багато приводів, щоб зайнятися цим питанням (насильницьких зникнень). Однак, звичайно, вона є чиновником, яка скаже, що до мене письмово не звернулися, ми не зареєстрували це звернення - значить немає проблеми, все, ми нічого не знаємо», - констатує Джелял, наголошуючи, що всі «політичні» випадки, коли зникали саме активісти зафіксовані, вони є в документах, міжнародних звітах.
