«Це може бути не «Мотор Січ». Експерт про перспективи і нюанси майбутнього авіаційного СП України і Туреччини

Публікації
Тетяна ІваневичQHA
31 Жовтня 2020, 10:00
Тетяна ІваневичQHA
31 Жовтня 2020, 10:00

Тетяна ІваневичQHA

Туреччина зацікавлена в українських авіаційних двигунах для своїх безпілотників. Особливо після того, як Канада в жовтні призупинила поставки до Туреччини авіадвигунів для дронів, після припущень, що вони встановлюються на бойових БПЛА «Bayraktar ТВ2», які Азербайджан використовує в конфлікті у Нагірному Карабасі.

Зі свого боку, Україна зацікавлена не просто й надалі отримувати турецькі БПЛА для продовження опору Росії, але й налагодити спільне виробництво цих дронів, «вклавши» в турецькі БПЛА, зокрема, вітчизняні авіадвигуни.

В ЗМІ почали говорити, що Україна може запропонувати Туреччині щонайменше блокуючий держпакет у виробників авіадвигунів «Мотор Січ». Дотичним підтвердженням такого варіанту вбачають участь президента «Мотор Січі» В’ячеслава Богуслаєва в українській делегації під час візиту до Туреччини українського президента Володимира Зеленського. 

Водночас, минулого тижня одразу кілька ЗМІ розмістили коментар експерта Олександра Охрименка (відомого коментуванням різних галузей, переважно, фінансових) про ризики, які буцімто може нести турецькій стороні входження  в «Мотор Січ». Зокрема, він акцентує на пертурбаціях з правом власності на заводі, контрольний пакет якого був проданий китайцям, але пізніше угода була заблокована.    

Однак можуть існувати більш гнучкі варіанти співпраці Туреччини і України в авіаційній галузі, зауважує в спілкуванні з «Кримськими новинами» заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Михайло Самусь. Туреччина зацікавлена в тому числі в українських технологіях, і те, кому з українських підприємств належать ці технології зараз, є принциповим для подальших дій. Плани по співпраці співпадають із реформування української галузі ОПК, що розширить можливості для міжнародної співпраці у військовій сфері.

Про можливості і перепони створення, а також контури українсько-турецького авіаційного СП та про деякі інші пріоритетні напрямки Михайло Самусь розповів в бліц-інтерв’ю агентству.

Коли говорять про створення українсько-турецького авіаційного СП, в першу чергу згадують українського двигуновиробника «Мотор Січ». Однак наразі з власністю на підприємстві не дуже зрозуміла, як кажуть, «стрьомна» ситуація. Яким чином за таких обставин може бути створено СП?  

Зараз йде модернізація і реформування оборонної промисловості, і як повідомив віце-прем’єр Олег Уруський, буде створено 9 холдингових компаній, три з них це аерокосмос і шість - військова техніка. СП може бути створено на основі вже нової реформованої української галузі, на базі майбутньої холдингової компанії. 

В ХК «Аерокосмос» буде створено холдинг «Авіадвигуни» і вони будуть складатися з конструкторського бюро «Прогрес», яке  було інтегральною частиною «Мотор Січі». Це в принципі одна територія. Але мова вже не йде про «Мотор Січ», власне, тому що з нею там зараз дуже важко розібратися. 

Авторське право на всі вироби «Мотор Січі» знаходиться у КБ «Прогрес», яке зараз належить державі.  І тому, коли ми говоримо про те, що Україна і Туреччина будуть створювати спільне виробництво двигунів - це означає, що це може бути не «Мотор Січ», а це може бути нове підприємство, яке буде виготовляти ці двигуни за ліцензією українського КБ «Прогрес»

Тобто ключове - це право власності на технології виробництва авіадвигунів? І в даному випадку, проблема із продажем і зупинкою продажу приватного пакету «Мотор Січі» китайцям не гальмуватиме створення СП з Туреччиною?

Якщо ми хочемо створити це СП - ми його створимо. У нас є технології і можливості, у турків є технології і є гроші. Тут кейс «Мотор Січі» взагалі не присутній, «Мотор Січ» - це окрема юридична особа, яка була продана, це взагалі приватна власність.

І технології, офіційна документація та право власності у нас належать не «Мотор Січі», а державі і знаходяться у державного підприємства «Прогрес». Звісно, вони скопійовані і там (на «Мотор Січі»)  вся документація є, але вона є неофіційна. В тому-то і проблема для китайців. Думаю, вони хотіли купити і «Прогрес», але слава богу що не дійшло до цього. 

Наявність Богуслаєва в делегації (до Туреччини) свідчить про те, що процес йде і є конкретний проєкт. Туркам конкретно потрібні двигуни. Бо ви ж знаєте - Канада свої двигуни зупинила і не тільки двигуни, але й пристрої для БПЛА. Тому для турків українські двигуни є бажаними. 

А що в такому випадку з «Мотор Січчю»? Яка у них буде перспектива?

«Мотор Січ» - це абсолютно інший кейс, це взагалі приватне підприємство. Дуже важко розібратися, що китайці фактично купили, що їм обіцяли і що вони на виході отримали. Я наприклад не знаю. Пакет акцій? Окей, що цей пакет акцій означає? Чи це означає, що він стосується того заводу, який знаходиться в Запоріжжі, і яких цехів це стосується? В принципі, я думаю, що там ще можна гратися. 

До «Прогресу» той продаж немає відношення, «Прогрес» - державне підприємство, його не могли продати фізично. Зараз якраз відбувається процес корпоратизації і створення холдингової компанії, тобто роздержавлення.

Після корпоратизації яка буде структура власності? Якась частина буде виставлена на приватизацію?

Спочатку це буде корпорація зі стовідсотковою власністю держави. Щоб було зрозуміло - це не золотий запас. Зі 130 підприємств, які є в Укроборонпромі зараз, профіт мають десь 30. І з цих підприємств деякі просто будуть продаватись, бо там тільки територія залишилась, деякі підприємства будуть ліквідовані, деякі будуть передаватися в інші галузі, тому що вони вже ніякого відношення до оборонної промисловості не мають. А от ті підприємства, які матимуть значення для оборонної промисловості, вони будуть корпоратизовані, тобто переведені в формат державних корпорацій, як Укрзалізниця, наприклад. А потім можливе і створення спільних підприємств. Можливо буде створено формат, коли держава залишить собі 50%+1 акцію, а іноземцям чи приватним інвесторам будуть пропонувати купувати акції. 

І в якому форматі може бути створено українсько-турецьке СП?

Якщо говорити про створення підприємства з Туреччиною по виробництву безпілотників, то я думаю, що формат може бути такий: буде створюватись спільне підприємство на основі якихось українських підприємств, або акції цих підприємств можуть передаватись в СП. От  як раз тут є шанс на базі «Прогресу» і, можливо, якоїсь частини «Мотор Січі» створити нове підприємство. Вже з турецькими інвестиціями. 

Чи може йтися про передачу технологій по тим же двигунам для БПЛА?

Мова йде про локалізацію виробництв. Мова може йти про обмін технологіями. Коли ми говоримо про спільне виробництво безпілотників, наприклад, то ці безпілотники можуть вироблятися і в Туреччині, і в Україні. Причому, наприклад, технологія самого безпілотника розроблялась частина турками, частина - «Антоновим». Двигуни, приміром, будуть українського виробництва чи розробки - виробництва «Прогрес», чи вони будуть називатись, я не знаю, може «Нью-Мотор Січ», і потім це все збирається. 

Тобто як сторони домовляться - чи Україна буде передавати технологію виробництва двигунів, чи просто будуть двигуни продавати, а турки будуть ставити їх на БПЛА, а нам будуть продавати інші частини. І у нас буде виробництво їх в Україні - для України і для третіх країн, а в  Туреччині - для Туреччини і для третіх країн, буде кілька модифікацій.

Наскільки вигідно Україні може бути, скажімо, продаж або передача своїх технологій по двигунам?

Для України вигідно будь-яке залучення інвестицій і технологій. Тому що ми знаходимось в ситуації, коли українська оборонна промисловість просто засихає від того, що ми не отримуємо інвестицій. А з іншого боку нам потрібні новітні технології. Тобто у нас нема іншого виходу, як ділитися тими ж технологіями. 

Створення подібного українсько-турецького СП -  це новий напрямок розвитку авіаційного двигунобудування, тому що безпілотники - це дуже перспективний напрямок. Якщо Україна осідлає цю тему разом з турками - це буде дуже класно, тому що турецькі БПЛА зараз найуспішніші в світі, у всякому разі в нашому регіоні. І якщо Україна з Туреччиною стануть лідерами ринку, це буде супер. 

Чи можна вже зараз оцінити - скільки часу може забрати створення такого підприємства по двигунам?

В українських реаліях не можна нічого сказати. Бо ми вже тридцять років малюємо якісь плани і перспективи. Прориви стаються там, де люди беруть і роблять. От якщо у Уруського (віце-прем’єр-міністра Олега Уруського - прим.ред.) вийде реально здійснити цю реформу і дійсно будуть створені умови, коли ті люди, які хочуть виробляти літаки, двигуни, кораблі будуть просто цим займатися. Скажімо, ракета «Нептун» була дуже швидко створена, тому що люди взяли і просто її створили, а не шукали причин не робити, а просто робили.

Так само і тут - якщо будуть створені умови для роботи, то я думаю, що за 1-3 роки можна це все запустити. А фактично, якщо говорити про безпілотники Байрактар в Україні, це можна за рік зробити. Тому що двигуни готові, Байрактари - готові, береш і збираєш в Україні. Для цього треба просто пройти якісь юридичні перепони, які у нас існують. Для цього треба створити СП. З ким? Треба пройти оцю корпоратизацію. Наскільки це швидко буде зроблено - це все залежить від українських реалій. Це все взаємопов’язано: наскільки ефективно буде проходити корпоратизація «Укроборонпрому», наскільки ефективно буде працювати міністерство стратегічної промисловості, віце-прем’єр Уруський,  наскільки взагалі політична ситуація буде сприяти. Люди у нас вже скучили за роботою. Якщо їм дадуть працювати, я думаю, що це все буде швидко.

А можна оцінити обсяг інвестицій в таке СП?

Ну як можна порахувати гроші? Це залежить від величезної кількості факторів. Приміром від того, скільки там буде випускатися Байрактарів. А там же не тільки Байрактари, там створюються нові безпілотники. Тут про суми не можна говорити поки що. 

Зацікавленість Туреччини обмежується не лише співпрацею щодо БПЛА?

В  подальшому для Туреччини також можуть бути цікаві українські літаки ДП «Антонов» - і Ан-178, і Ан-70, зважаючи на амбіційними планами Туреччини в її регіональному розвитку і в тому числі воєнно-політичному. Видно, що у них плани великі - аж туди, до центральної Азії, Каспію. Це величезна територія, і звісно, їм треба авіація. І от «Антонов»  - це просто чудовий варіант, і Ан-178, і Ан-70.

Впевнений, що Туреччині було б непогано мати  Ан-178, він досить оптимальний і такого аналогу на ринку просто немає. Для Туреччини було б суперово отримати такий літак в спільному виробництві з Україною.

Або той же літак Ан-70, однак, щоб його запустити в серію, треба мільярди доларів інвестицій. Одна держава не може цього зробити, можливо, з Туреччиною це можна.

Знову ж таки, для цих літаків потрібні двигуни, які є у «Прогресу».

Я не знаю до чого домовились під час візиту Зеленського до Туреччини. Однак як раз турецький напрямок є дуже перспективним і він дуже  позитивно і синергетично лягає в розпочату реформу «Укроборонпрому».