Видача владою Лукашенка Росії «вагнерівців» попри вимоги України, масові заворушення в РБ та невизнання Європою результатів президентських виборів — це все фактори нестабільності, які змушують експертів і політиків висловлюватись про перенесення переговорного майданчика по Донбасу з білоруської столиці, з Мінська, в якусь іншу країну. Цього тижня таку ймовірність не виключив і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Наскільки це доцільно?
Будь-який розвиток подій в Мінську, або з залишенням диктатора Лукашенка при владі, або з його зміщенням і якимись, можливо, новими виборами, думаю, не буде абсолютно прийнятний для України. Оскільки якийсь певний час Білорусь буде знаходитись під жорстким контролем Москви. І в такій ситуації знаходження в Мінську єдиного і основного майданчика для переговорів в межах домовленостей, які досягаються Нормандською четвіркою, як на мене, є абсолютно невиправданим, є шкідливим і загрозливим для України. Тому я підтримую ті ініціативи, які вже непоодинокі роздаються серед українських політиків, щоби змінити місце проведення зустрічей і ТКГ, й інших експертів. Мінськ треба з цього переліку прибрати.
Якою може бути нова адреса для зустрічей ТКГ? Нещодавно у себе в ФБ ви схвально відгукнулись про варіант перенесення майданчику до Туреччини.
Є різні країни і міста. Можливо, це й Стамбул. Чому ні? Туреччина, з одного боку, є членом НАТО, а з іншого боку вона має особливі, дружні відносини з Російською Федерацією, принаймні, широкі торгівельні. Це може бути Швейцарія. Але це питання, яке мають узгодити, в першу чергу, лідери Нормандської четвірки. Однак Мінськ треба виключати.
Якщо вже піднімати питання перенесення з Мінську майданчика по Донбасу, можливо, варто говорити одразу про створення на новому місці єдиного спільного майданчика і по Криму, і по Донбасу?
От бачите, воно автоматично витягує один одного. Ми про це говоримо вже кілька років, після того, як українська армія, українське суспільство укріпились після 2014 року. Не можна далі, і ми в цьому впевнені, розділяти ці два питання (деокупацію Криму і Донбасу — прим.ред.). Хоча провідні українські інституції говорять про доцільність такого розділення. Я недавно ще раз намагався зрозуміти позицію МЗС, де міністр говорить про те, що треба і далі вести ці переговори окремо. Він підтримує майданчик по Криму, але вважає, що ці переговори мають бути розділеними. Я зараз говорю не стільки про теми переговорів, про конкретні питання, скільки про завдання, мету цих переговорів. І думаю, що має бути єдине завдання — це відновлення територіальної цілісності української держави.
Яку б ключову причину для об'єднання процесу перемовин по Криму і Донбасу ви назвали?
Ну дивіться, агресор один — це Росія. Різні інструменти, що привели до окупації Криму та частини Донбасу. Агресор — один. І якщо ви говорите з агресором про одну зі своїх територій, яка ним окупована, а про іншу мовчите і тримаєте її десь там в думках на потім, це може надихати агресора. І зараз це так і відбувається. Він впевнений і він все робить для того, щоб ведучи переговори по одній території, здійснити остаточне закріплення іншої вашої території за собою. Щоб у агресора не було такого хибного уявлення і він його не передавав у світ, треба тепер виходити чітко з того, що ми сідаємо (за стіл перемовин) з агресором лише з однією метою — відновлення територіальної цілісності української держави в межах міжнародно визнаних кордонів, включаючи АР Крим і місто Севастополь. Крапка. Не сідає агресор говорити? Це говорить лише про одне — треба створювати умови, які змусять його сісти за цей стіл. Але не треба розглядати ці питання окремо один від одного.
