Поновлення справи проти Едема Бекірова в кримських «судах» засвідчило, що Росія не збирається відмовлятись від продовження переслідувань звільнених бранців. Хто ще з них перебуває під ризиком поновлення справ - як з тих, хто був звільнений торік, так і з тих, кого звільняли раніше?
Торік у вересні під час великого обміну звільнення різних українських політв’язнів відбувалось на різних правових підставах. Приміром, Олег Сенцов, Олександр Кольченко, як і раніше Ахтем Чийгоз та Ільмі Умеров, були звільненні після винесення указу президента РФ про помилування, що означає припинення будь-якого кримінального переслідування стосовно них за даними обставинами. А, наприклад, Едем Бекіров був звільнений лише завдяки тому, що суд змінив йому запобіжний захід на непов’язаний із триманням під вартою, і він, власне, виїхав за кордон (з РФ до України - прим. ред.).
Те ж відбулось і з українськими моряками - слідче управління ФСБ змінило їм запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов’язання, яке дала уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, і формально це дозволило їм перетнути кордон. Справа по відношенню до Бекірова не припинялась, вона була призупинена. Потім її відновили. Та ж історія і зі справою проти моряків - вона призупинена, але її досі не припинено. І це породжує для Едема Бекірова, для українських моряків ризики кримінального переслідування. З Едемом Бекіровим ця ситуація вже почала відбуватись. Думаю, з моряками це в певний момент теж станеться.
Тобто над моряками зберігається загроза поновлення справи Росією? Україна може якось захистити їх в юридичній площині?
Зі свого боку я звертався до української сторони, до міністерства закордонних справ України з пропозицією провести комплекс процесуальних дій, спрямованих на фіналізацію справи моряків. Тобто подати (до російського суду) відповідне клопотання про припинення справи, з великою ймовірністю отримати відмову, пройти процедуру оскарження і передати після всіх процедур ці документи до міжнародних інстанцій. В тому числі в Європейський суд з прав людини. Тобто повністю вичерпати всі засоби правового захисту в національній російській юрисдикції. Поки жодного рішення (українською стороною) за моєю пропозицією не прийнято. Я сподіваюсь, що його все ж таки приймуть, бо якщо залишити все як є, немає ніяких гарантій, що через рік, через два, через п’ять російські слідчі раптом не поновлять цю справу, не почнуть вимагати затримати моряків та екстрадувати їх, якщо вони будуть перебувати за межами України. Моряків начебто поки не чіпають, але ситуація для фігурантів, які знаходяться в такому становищі, не дуже хороша. Тут питання, перш за все, перемовин, тут питання юридичної схеми, за якою відбулося звільнення. І схема, при якій справа не припиняється, при якій не відбувається юридичного очищення, вона, як виявилось, недостатньо хороша.
А як давно і кому саме ви подавали свої пропозиції щодо справи моряків?
Я подавав пропозиції ще в лютому цього року. Потім буквально півтора тижня тому я зустрічався з першим заступником міністра закордонних справ Еміне Джеппар і ще раз говорив про це. Але поки що ніякого зворотнього зв’язку мені щодо цього не надійшло.
Є вірогідність, що Росія навмисно звільняє за схемою призупинення справ, зміни запобіжного заходу, щоб далеко не відпускати колишніх бранців і при потребі «смикнути за мотузку»?
Безумовно. Але, знов-таки, тут питання переговорників, які погодились саме на такі умови. Коли звільняли Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, там йшлося про повне юридичне очищення, там йшлося саме про помилування, і це було зроблено. Коли відбувається інакше, без припинення кримінальної справи, з якимись призупинками, це завжди потенційний ризик притягнення в майбутньому до кримінальної відповідальності, плюс це додаткові витрати у випадку, якщо відбувається екстрадиція із західних країн тощо. Тобто, на мій погляд, це не найкраща історія. Безумовно, в моменті звільнити людину будь-якою ціною, можливо, це і має обґрунтований вигляд, але прораховувати наслідки також необхідно.
Наскільки я розумію, хоч по Чийгозу і Умерову начебто Путін видав указ про помилування, але його ніхто не бачив, і на питання: «Чи безпечно їм відвідати Крим?» однозначно відповісти не можна?
Щодо указу (про помилування), то він існує, він стосовно них винесений, але засекречений. Водночас я припускаю, що стосовно них паралельно винесена і заборона на в’їзд на територію Російської Федерації, до якої російська влада відносить і Крим. Тому якщо вони туди поїдуть, то притягувати їх до кримінальної відповідальності за тими давніми подіями ніхто не буде. А от елементарно не пустити до Криму або придумати якийсь новий «злочин» про незаконний перетин «держкордону», якщо вони спробують туди потрапити, - цілком ймовірно.
Як надалі Україна повинна була б процедурно звільняти своїх бранців, щоб не було ризику повторного переслідування, повторних репресій Росії щодо них?
На поточний момент найбільш універсальним способом є винесення указу про помилування з боку президента РФ. В принципі, він може виноситись на будь-якій стадії кримінального переслідування, не обов’язково, щоб вирок вже набув чинності, як це дехто думає. Президент може винести такий указ в будь-який момент, і це виключає будь-які негативні наслідки (для звільненого). Це може бути акт амністії, який виносить Держдума РФ. Але він не індивідуалізований, він стосується, як правило, категорій злочинів. Втім, оскільки дуже багато переслідується громадян України, кримських татар, за так званими «справами Хізб-ут Тахрір» зі звинуваченнями в участі в терористичній організації, якою «Хізб-ут Тахрір» вважається в Росії, то акт амністії цілком може бути. Це можуть бути якісь комбіновані рішення, коли приймається і акт амністії, і указ президента, і, можливо, якісь процесуальні підстави для припинення кримінальної справи. Тобто в кожному конкретному кейсі - своя історія, свої складнощі, і тут не можна всіх згрібати в одну купу, тут по кожному кейсу треба розбиратись окремо і по кожному кейсу формувати свою схему юридичного очищення.
Але якщо Росія буде наполягати саме на призупиненні справ, звільняючи наших заручників, то доведеться з цим змиритися і погодитись?
Питання призупинення справи, зміни запобіжного заходу - це дуже така непостійна історія. Зараз вони роблять так, а потім, як показує справа Едема Бекірова, беруть і поновлюють справу, а «суди» на місцях роблять вигляд, що вони нічого не знають ані про Бекірова, ані про ситуацію загалом, і оголошують його в міжнародний розшук. Тобто це така історія, яка дозволяє на поточний момент, можливо, досягти якоїсь мети - вивезти людей (з ув’язнення - прим. ред.), але потім породжує масу проблем, які все одно так чи інакше доведеться вирішувати.
