Депортація пам’яті. Російський сценарій відзначення 18 травня в окупованому Криму «забуває» про кримських татар задля збереження міфу про «исконно русский» півострів | QHA media
По поличках

Депортація пам’яті. Російський сценарій відзначення 18 травня в окупованому Криму «забуває» про кримських татар задля збереження міфу про «исконно русский» півострів

18 Травня 2020, 18:00
Закрити
Тетяна ІваневичQHA media

Росія зміщує акценти при вшануванні жертв депортації 18 травня 1944 року, намагаючись «закамуфлювати» ключову трагедію – депортацію 190 тисяч кримських татар – під нейтральними формулюваннями «депортація кримських народів». Про це свідчить риторика як російських та кримських ЗМІ, так і представників російських окупаційних адміністрацій в Криму та різних відомих кримських колаборантів.

Депортація принципово не згадується як злочин тоталітарного радянського режиму та як факт геноциду кримських татар, тоді як в українському інформаційному просторі саме цей акцент останніми роками є ключовим. Так само не акцентується, що кримськотатарський народ, на відміну від інших, повністю вивезли з їхньої історичної Батьківщини, і що в кількісному вираженні втрати його були найбільшими і найважчими.

Окупаційна влада намагається перетворити вшанування дня депортації на контрольований офіціоз, категорично не сприймаючи або й прямо забороняючи заходи, ініційовані самою кримськотатарською спільнотою. Не відкидаючи пошану і співчуття до інших депортованих народів, варто розуміти, що спроби нівелювати та розмити трагічність депортації саме кримських татар робляться російською пропагандою з далекоглядною політичною метою і заради реалізації російських політичних, мілітарних та економічних претензій на Крим.


Без згадки про кримських татар


Так званий «глава» Криму Сергій Аксьонов в своєму facebook-пості примудрився взагалі не згадати окремо про кримських татар. Він говорить про «депортацію народів», а на траурній блакитній стрічці немає золотої тамги.  

«Депортация нескольких народов с территории Крыма в годы Второй мировой войны является одним из величайших преступлений, такие трагедии не должны повторяться», – цитує Аксьонова російський «Інтерфакс».

До речі, блакитна стрічка була введена в Криму в часи окупації в 2015 році, і її зміст полягав саме в тому, щоб стати символом спільної трагедії всіх депортованих народів Криму. Втім, поширення вона не набула.

Термін «депортація кримських народів» в різних варіаціях активно використовується на всіх рівнях в окупованому Криму. Приміром, в зверненні окупаційної адміністрації Сакського району взагалі не перелічені назви національностей, що зазнали репресій, і навіть рік, до якого прив’язані трагічні події, не вказується. Лише обличчя репресованих кримських татар на малюнку нагадують, про кого йде мова.

А в пості «глави» Бахчисарайського району Дмітрія Скоблікова хоч і є згадка про кримських татар, але в переліку низки інших депортованих народів. 


Росія дистанціюється від депортації


Росія також намагається максимально дистанціюватись від відзначення Дня депортації: заголовки національних ЗМІ чітко вказують на «мєстєчковость» цієї дати – акцентуючи, що всі жалобні заходи відбуваються там, далеко, десь в Криму.

«Жертв сталинской депортации вспоминают в Крыму», повідомляє російський «Інтерфакс», «В Крыму вспоминают жертв депортации народов», пише «Парламентская газета». Решта ЗМІ також дають чітку географічну прив’язку вшанувань до географічної локації – окупованого Криму. Це різко контрастує з вшануваннями на материковій Україні, де жертв депортації кримських татар вшановують на загальнодержавному рівні, і меморіальні заходи відбуваються як у столиці, так і в різних містах та містечках.

Таке дистанціювання має допомогти Росії не згадувати і не засуджувати роль Москви та радянського комуністичного режиму, який організував цю депортацію. Аморфні і безособові апеляції й заклики «не допустить повторения» не вказують на справжні мотиви і причини злочину.

І якщо в провідних російських ЗМІ в довідкових матеріалах таки згадується, що депортація була проведена за особистим рішенням тодішнього глави СРСР Йосипа Сталіна, то кримська преса та кримські чиновники намагаються делікатно промовчати і не тицяти Москві в очі її провину перед корінним народом Криму.

У виступах колаборантів з числа кримських татар немає різкого засудження злочинної ролі тодішньої московської (радянської) влади, що організувала цей геноцид. Власне, і про геноцид свого народу та небезпеку в цілому тоталітарного режиму вони не говорять, намагаючись звести все до помилкового рішення «вузького кола осіб», яке вже давно в минулому

Припустимо, так званий «депутат Держдуми від Криму» Руслан Бальбек начебто виправдовує тодішню ситуацію і закликає залишити в минулому трагічні події.

«Після десятків років вже немає сенсу приховувати, що фактично це було рішення дуже вузького кола осіб. Не розібравшись у ситуації, підрівнявши під одну гребінку весь народ, вони видали і реалізували указ про насильницьке переселення кримських татар з території Криму в різні республіки тодішнього СРСР. В той момент, мабуть, ніхто не замислювався, скільки представників нашого народу в рядах Червоної, а потім Радянської армії, не шкодуючи себе, героїчно билися з фашистськими загарбниками. Тоді це не мало значення, важлива була лише воля кількох осіб … Але все це в минулому». 

Схожий лейтмотив є у словах так званого «спікера парламенту» Криму Володимира Константинова. Покладаючи квіти до меморіального знаку «Народам, депортованим з Криму» на привокзальній площі Сімферополя, він хоч і згадує окремо про трагедію кримських татар, але не називає тих, хто став ініціатором цієї трагедії. Нейтральні формулювання «трагические события», «вынуждены не по своей воле покинуть» не дають розуміння про мотиви, причини і винуватців цієї трагедії.


«Любили бы их отцы Россию…»


Разом з тим, Росія та окупаційна кримська «влада» намагаються по максимуму використати день депортації для просування пропаганди про начебто розквіт національних меншин в Криму під російським прапором. В цьому намагається переконувати кримський колаборант Бальбек, додаючи, що тепер треба залишити минуле позаду і очікувати чергового «світлого майбутнього» під крилом Росії. Цьому посилу присвячує свій пост і Константинов, розказуючи про добрі наміри Росії щодо корінного народу Криму.

Хоча насправді, сучасні події в Криму демонструють, скоріше, темні і сумні перспективи, які різко контрастують із деклараціями окупантів. Але ви не знайдете в російських та кримських ЗМІ жодних паралелей між подіями 76-річної  давнини і сьогоднішніми реаліями Криму. Зокрема, хіба що опозиційна преса напише, що політика окупаційної влади по відношенню до кримських татар створює умови для так званої самодепортації

Правозахисники констатують, що з кожним роком збільшується репресивний тиск на родини кримських татар під різними приводами. Майже сотня киримли знаходяться в місцях несвободи за сфабрикованими звинуваченнями. Задекларована «державність» кримськотатарської мови на практиці ні в чому не проявляється. В підсумку від 30 до 50 тисяч кримських татар за останні шість років змушені були залишити Крим і виїхати на материкову Україну.

На бахчисарайській facebook-сторінці під постами російського ставленика Скоблікова на цю тему розгорнулась цікава суперечка. Реагуючи на слова Скоблікова про те, що та трагедія не повинна повторитися, один з коментаторів не витримав: 

Під ще одним постом-співчуттям «народам Криму» на коментар-запитання про долю дітей кримських татар, які зараз зазнають російських репресій, один «старший советский офицер» проговорився, що справжній мотив арештів – їхня нелюбов до Росії.

Репресивний мотив щодо кримських татар простежується і в травневі дні вшанування жертв депортації. В кримській та російській пресі та виступах чиновників все ж таки є чітке згадування кримських татар – їх жорстко попереджають не дослухатись до закликів Меджлісу кримськотатарського народу щодо жалобних заходів в Криму, а у разі чого загрожують покаранням.

Днями голова Меджлісу Рефат Чубаров розповів, що в окупованому Криму з вечора 17 травня на балконах кримськотатарських домівок будуть вивішуватись кримськотатарські прапори, обрамлені скорботною чорною стрічкою:

«18-го травня зранку люди підуть покладати квіти і здійснювати дуа, молебень біля пам’ятних знаків, каменів, які встановлені в дуже багатьох місцях Криму. Ми рекомендуємо всім членам Меджлісу, місцевих меджлісів, активістам в Криму, щоб вони все-таки враховували обставини, повязані із захворюваністю на коронавірус, і проводили вшанування невеликими групами, по 3-4 людини. О 16-й годині багато людей в Криму приєднаються до онлайн-мітингу». 

І ці плани кримськотатарської спільноти у співпраці зі своїм представницьким органом – Меджлісом провести жалобні заходи таки змусили кримську «владу» публічно згадати, кого, в першу чергу, стосується день депортації 18 травня. 

«Держкомнац» Криму закликав кримських татар не зважати на ініціативи «з-за Перекопу» і не влаштовувати масові скупчення людей біля пам’ятних знаків, пише «Інтерфакс». Також повідомляється, що кілька десятків кримських татар отримали в квітні-травні поточного року «попередження від поліції про неприпустимість порушення закону про протидію екстремістській діяльності», серед яких є прихильники кримськотатарського Меджлісу (за рішенням російського суду, Меджліс в 2016 році визнаний екстремістською організацією і заборонений на території РФ і в Криму, де де-факто діє російське законодавство. В 2017 році Міжнародний суд ООН висунув вимогу Росії негайно скасувати заборону на діяльність Меджлісу, але Росія проігнорувала це рішення – прим. ред.).

Втім, на кримських пабліках самі кримські татари намагаються розставити справедливі акценти в трагедії депортації. Люди виставляють пости, де акцентують на трагічній даті в історії саме кримськотатарського народу.  

Аналізуючи російський підхід до дня вшанування жертв депортації, експерти відзначають, що пам’ять про депортацію саме кримських татар руйнує основний міф Росії, яким вона виправдовує агресію – про «исконно русский Крым». І саме тому всі роки окупації в Криму намагаються нав’язати російський сценарій вшанувань як «депортації народів Криму». Тому що кожен елемент визнання кримських татар як корінного народу Криму, а репресій проти них як політично вмотивованого злочину, засвідчує – хто справжній господар на півострові і ставить під сумнів претензії Росії на Крим.

Дивитись ще: