Річка на два поверхи. Навіщо в Криму знов «будують» прожекти водозабезпечення без дніпровської води | QHA media
По поличках

Річка на два поверхи. Навіщо в Криму знов «будують» прожекти водозабезпечення без дніпровської води

09 Червня 2020, 20:00
Закрити
Тетяна ІваневичQHA media

Погіршення ситуації з водою в окупованому Криму щороку піднімає в кримських і російських ЗМІ високу «хвилю» проєктів інноваційного і радикального вирішення проблеми із водопостачанням. Нинішній рік не став винятком, хіба що відбувається все в умовах найпотужнішої за півтора століття посухи на півострові. Причому заяви кримських колаборантів вступають в протиріччя як між собою, так і зі здоровим глуздом. QHA media торік робило добірку кримських водних «фантазій», і тепер  розмірковує над останніми озвученими прожектами, а також над тим, що може стояти за ними.


Вода із присмаком війни


Меседж про те, що катастрофічна нестача води в Криму може зумовити розширення російської збройної агресії на південь Херсонщини задля захоплення споруд Північно-Кримського каналу, останні кілька тижнів звучить з вуст незалежних експертів як в Україні, так і за її межами.

Амплітуда меседжів з самої Росії та окупованого Криму коливається від «гуманітарна катастрофа, подаємо в суд за воду, вимагатимемо води через ООН і взагалі треба віддати канал під контроль миротворців» до «Крим цілком зможе обійтися без відновлення водопостачання з материкової України».  

Супровідним фоном для водних заяв виступають регулярні новини мілітарного спрямування з РФ та Криму.  Днями повідомлялось, як в Криму екіпажі російських БТР-82 і Т-72Б3 відпрацьовують дії «…в наступі і в обороні, в різних умовах місцевості з подоланням природних перешкод і інженерних загороджень». Також в червні на полігонах анексованого Криму розпочався табірний збір розвідників підрозділів армійського корпусу Чорноморського флоту Росії, які в умовах незнайомої місцевості відпрацюють «низку специфічних завдань». 

Насторожила експертів і недавня інформація, що російський верховний головнокомандувач Володимир Путін змінив умови застосування ядерної зброї, дозволивши у певних випадках відповідати ракетами з ядерними боєголовками навіть у відповідь на атаку звичайним озброєнням. Що одразу наштовхує, як мінімум, на згадку про російські «Калібри» на кораблях в Криму і про перспективи завезення на півострів російської ядерної зброї після запуску вантажного залізничного сполучення Крим – РФ. 

Все це відбувається паралельно з недвозначними «заявами» природи, яка натякає, що питання води само по собі не вирішиться. Так, в перші вихідні червня спека в Криму побила десятилітній рекорд, тримаючись в межах 32-34 градуси тепла (аналогічні показники були в 2009 році). Кримські водосховища перетворюються або на піщаний місячний ландшафт, або заростають травою, як це сталось із Сімферопольським. 

На 1 червня у водосховищах природного стоку води назбиралось 85,16 млн кубометрів – в 2,3 рази або на 110,14 млн кубометрів менше, ніж було на цей час рік тому. Далі буде не краще: метеорологи прогнозують, що при збереженні несприятливої синоптичної обстановки в другій половині червня пересохне річка Чорна вище Чорноріченського водосховища. Пересихання також збереглося на більшості селевих річок біля Алушти, Судака і Феодосії.

Після того, як в останні тижні пролунало одразу кілька заяв від незалежних експертів про небезпеку російської збройної атаки для вирішення водних проблем, градус «офіційних» та експертних висловлювань в самому Криму раптом різко пішов на пониження. Відтак зазвучали розмірковування на тему, що обійдеться Крим і без української води, особливо якщо реалізує кілька диво-проєктів. 


Двоповерхові річки та субмаринні джерела


Список колаборантів-фахівців з водного питання поповнив відомий кримський спелеолог. Голова ради Російського союзу спелеологів, старший викладач кафедри землезнавства та геоморфології географічного факультету так званого «Кримського федерального університету імені В.Вернадського» Геннадій Самохін висловив переконання, що при раціональному використанні води жителі півострова можуть обійтися без поставок води Північно-Кримським каналом з українського материка

На додачу до «раціонального використання» Самохін запропонував кримській «владі» кілька проєктів видобутку води, розроблених в «університеті». Суть їх полягає в тому, щоб не відпустити в море ту прісну воду, яка створюється в надрах півострова, і обсяги якої можуть сягати до 300-400 мільйонів кубометрів води на рік. А це майже стільки, скільки мало б акумулюватись в водосховищах природного стоку. 

Один з проєктів – видобуток води з підруслового стоку річок, і його ідея полягає в тому, щоб копнути нижче дна річки.

«Під верхнім рівнем річок знаходяться поклади галечників, тобто стародавні русла, по яких проходить водоносний горизонт. Це наче другий поверх річки, другий її рівень, який не використовується. Він просто витікає в море, а цю воду можна використовувати для наповнення водосховищ. Приклад тому – Інкерманський водозабір в Севастополі, який працює більше 40 років і знаходиться на глибині 30 метрів», – пояснює Самохін.

Втім, використання Північно-Кримського каналу, тільки в реверсному напрямку,  уникнути не вдасться. Самохін розповідає, що розроблено технічне рішення, яке передбачає будівництво траншей-відводів для уловлювання води і її подачі для наповнення найбільшого в Криму Міжгірського водосховища, звідки вона самопливом по системі Північно-Кримського каналу могла б доставлятися в степову частину півострова.

Ще один проєкт передбачає акумуляцію прісної води з печерних джерел, які виходять в море.

«Їх називають ще субмаринними джерелами: район мису Тарханкут в західній частині, в районі Судака на південному сході і район мису Айя на південному заході Кримського півострова, в районі Севастополя, де вода витікає з печер на глибині 12-20 метрів, а деінде, як, наприклад, біля мису Тарханкут, прісні джерела б’ють на дні, під водою», – розповідає спелеолог.

Проєкт передбачає установку купола над джерелами на глибині 10-12 метрів за прикладом перевернутої банки, з якої можна буде викачувати прісну воду і подавати її на поверхню.

«На мисі Айя прісна річка виходить з підводної печери. Можна встановити перегородку, спорудивши тим самим резервуар, пробити свердловини і відбирати воду. За нашими підрахунками, цього вистачить, щоб напоїти таке місто як Балаклава, де проживає близько 40 тис. осіб», – ділиться нестандартними ініціативами спелеолог.

Але на цьому не зупиняється і нагадує, що існує ще й античні способи видобутку води, які застосовувались в Криму. Зокрема, з маленьких кримських джерел. 

Втім, навіть в самому Криму до спелеоводних ідей багато хто ставиться скептично. Екологи не поспішають з висновками, очікуючі на остаточні варіанти проєктів і проведення експертиз. Деякі науковці також вважають пропозиції фантазійними з ряду причин.

«Джерело в районі мису Айя Гідрофіз знайшов ще 20 років тому, але як реалізувати цей проєкт – поки невідомо. Крім того, це регіональний заказник, і ніхто не дасть там проводити роботи. Вода буде золота, потрібні будуть вкладення», – розвіює кримські сподівання на воду кандидат географічних наук, директор «Севастопольського відділення океанографічного інституту Зубова» Микола Дьяков.


Потік прожектів – камуфляж для збройної агресії РФ чи окозамилювання кримчанам?


Навіть побіжний погляд на російські і кримські ЗМІ підтверджує:  знов настав той момент, коли Росія починає заповнювати інформаційний простір напівфантазійними прожектами забезпечення Кримського півострова водою без використання води з Дніпра. Інформація про кримські «двоповерхові річки» та «печерні джерела» масово розлетілась і по кримським інтернет-виданням, і по російським. В російських великих ЗМІ було навіть намагання оформити все, як щось серйозно-наукове.

Торік навесні та на початку літа кримські ЗМІ також були заповнені ідеями про воду. Однак і тоді, і сьогодні можна констатувати – жоден з анонсованих за ці роки «водних проєктів» з опріснення, збирання роси чи повітря на морем або пробурювання свердловин під Азовом так і не були реалізовані. Так само, чим ближче до літа, тим частіше в Криму звучать твердження, що Крим може цілком впоратись без запуску водопостачання по каналу.

«Гойдалка» заяв про воду для Криму і потік водних прожектів викликає певні запитання. Чому саме зараз вкидається в інформаційний простір меседж «обійдемось без української води» та починають активно обговорюватись нові ідеї вирішення водної проблеми? На кого спрямовані ці меседжі: це спроба продемонструвати кримчанам задеклароване (хоч і безрезультатне) намагання окупаційної влади вирішити проблему, щоб запобігти проявам незадоволення? Чи це спроба Росії демонстративно дистанціюватися, щоб у разі появи на Херсонщині «водяних чоловічків» Росія звично могла сказати «настамнет»?

Цілком можна припустити, що новий виток водних прожектів може бути своєрідним «камуфляжем», який має прикривати підготовку РФ до силового вирішення водного питання. За шість років окупації Росія так і не спромоглась вирішити проблему з водою для Криму, будь-які прожекти, і навіть реальні проєкти, потребуватимуть щонайменше 2-3 роки на реалізацію, а вода, в першу чергу, для армії окупанта, потрібна вже зараз

Ймовірно, від самого початку окупації Криму Росія розраховувала, що рано чи пізно, добром чи силою, вона доб’ється відновлення водопостачання по Північно-Кримському каналу. І саме тому при спробах вирішити локальні проблеми із забезпеченням окремих регіонів, глобальна проблема води для Криму в практичній площині так і не вирішувалась. Лишається відкритим питання: чи використала вже Росія останній метод мирного примусу України до подачі води в окупований Крим чи в її арсеналі ще лишилась політична «зброя».

Дивитись ще: