«Ех, Маріуполь…». Електоральна байдужість і псевдо-реванш Кремля на півдні та сході. Підсумки місцевих виборів у коментарях експертів і дзеркалі соцмереж | QHA media
Ексклюзив

«Ех, Маріуполь…». Електоральна байдужість і псевдо-реванш Кремля на півдні та сході. Підсумки місцевих виборів у коментарях експертів і дзеркалі соцмереж

28 Жовтня 2020, 17:00
Закрити
Тетяна ІваневичQHA media

Місцеві вибори-2020 засвідчили справедливість приказки «де два українці – там три гетьмани» – президентській політичній силі, попри шквальну агітацію, так і не вдалось забезпечити монопольність влади і на центральному, і на місцевому рівні. Результати голосування стали прогнозованими і неочікуваними водночас.

Катастрофічно низька активність виборців; епічні персони на кшталт Нелі Штепи чи Віктора Лозинського; провал провладної партії «Слуга народу» та її кандидатів практично по всій території України; провальні результати нового «Голосу» та досвідченої «Батьківщини»;  реванш на півдні і сході проросійських та/або олігархічних пост-регіоналівських партій; поява в місцевих радах «Партії Шарія» за рахунок перетікання розчарованого в «слугах» електорату; на фоні цього ОПЗЖ втрачають позиції в Дніпрі, а «Європейська солідарність» змогла пройти в міськради усіх обласних центрів.

Вперше в місцевих виборах дозволили брати участь переселенцям з окупованих територій, а голосування в місцеві ради проводилось за відкритими партійними списками. Також вперше одночасно з виборами відбувалось не передбачене виборчим законодавством «опитування» за ініціативи президента Володимира Зеленського. 

Підрахунок голосів і досі триває, але і на базі екзит-полів експерти вже роблять певні висновки і прогнози.

«Кримські новини» шукали відповіді на три питання: що засвідчила низька явка і чому в жодному регіоні не було понад 50%? Чи загрожує більшість в місцевих радах проросійських і колишніх регіоналівських сил створенням Приазовської, Херсонської або Одеської «народних республік»? Чи закладає провал партії влади в місцевих радах підстави для дочасних парламентських виборів?

Низька явка – люди недооцінили важливість місцевих виборів в умовах децентралізації


На нинішніх місцевих виборах явка була чи не найнижча в нинішньому столітті, і вже точно, найнижча за останнє десятиліття: у 2010 році явка на місцевих виборах склала 48,7%, в 2015 – 46,6%, в 2020 – 36,9%.

Цього року в жодній області явка не перетнула позначку в 50%.

Понад 40% виборців прийшли на дільниці лише у Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернігівській областях, решта варіювалась в межах 30-40%.

Найбільша явка зафіксована в Тернопільській області – 44,68% та у Львівській – 43,82%. В антилідерах –  Донецька – 31,67%, Миколаївська – 32,02%, Харківська – 32,33%, Херсонська – 32,39%.

В деяких містах виборці відверто розчарувались – так, в Полтаві явка впала майже в півтора рази – до 29% проти 46%.

Для порівняння – в 2015 році явка перевищила 50% в семи областях: Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій областях. Явка в межах 30-40% була лише в Донецькій, Луганській, Миколаївській, Херсонській областях.

Низьку явку деякі експерти пояснюють традиційною незрозумілою байдужістю українців до місцевих виборів, деякі ж вважають, що таким чином суспільство послало негативний сигнал чинній владі.

Директор Інституту світової політики Євген Магда в коментарі «Кримським новинам» відзначає, що завжди на місцевих виборах менша явка ніж на виборах парламентських, і в цьому нема нічого дивного. Експерт вказує на низку факторів, що вплинули на виборців і підтверджує, що партія влади зазнала поразки практично по всім регіонам.

«По-перше, COVID-19, і він впливає активно, по-друге, це розчарування людей у владі в цілому, а якщо розчарування людей в цілому, то це розчарування в «Слузі народу». І це показують результати практично по всім регіонам. Як би зараз вони не надували щоки, ясно що монобільшості в жодній обласній раді у «Слуги народу»  не буде і судячи з усього, лише в Ужгороді і Кривому Розі є шанс на те, що представник «Слуги народу» виграє вибори мера. По-третє, наші громадяни ще не усвідомили того, що пройшла децентралізація і значення місцевих виборів виросло. Ну і четверте – такий суб’єктивний фактор, як хороша погода – вона думаю серйозно підірвала явку в багатьох регіонах».

Якщо згадувати передвиборчу кампанію, то справді, не так часто і масово звучали роз’яснення щодо важливості виборів в контексті децентралізації для пересічного виборця. На місцевий рівень переважно були перенесені політичні баталії, звичні до виборів парламентських. Хоча для багатьох сил вони не спрацювали.

Так, попри масовану «ЗЕ-рекламу», на місцевих виборах «слугам народу» не вдалось повторити успіх з рівнем підтримки, зафіксований на президентських та парламентських виборах. Власне, про це ще торік попереджали експерти – з кожним місяцем нова влада в очах виборця все більше  перетворюється на стару, накопичуються невдалі рішення, на «попередників» все важче списувати проблеми і прорахунки. Серед факторів, які суттєво підірвали рейтинг може бути й те, що партія влади, за оцінкою суспільства, не впоралась із новим серйозним викликом, який постав перед країною – пандемією коронавірусу. Відповідно, і електоральні симпатії трансформувались як мінімум в електоральну байдужість. 

Впродовж наступних п’яти років громади зможуть пересвідчитись, що в умовах децентралізації варто змістити акценти і більше інтересу проявляти до того, в чиїх руках опиниться влада в твоєму місті.

«Ех, Маріуполь…»


Хвилю обговорень в соцмережах і експертних колах викликав великий відсоток, який в південних і східних регіонах набрали партії проросійського спрямування – «Опозиційна платформа – За життя», «Наш край» тощо. Особливо багатьох зачепило потрапляння до рад новоствореної «Партії Шарія». Остання, ймовірно, попадає до міськради в Маріуполі, при тому, що туди не пройшла жодна проукраїнська партія. За проросійські сили в місті проголосувало понад 80% маріупольців, що прийшли на вибори. Хоча явка була дуже низькою – 27%, проти 35% п’ять років тому.

ВРІЗ За даними екзит-полу групи «Рейтинг, на виборах до міської ради Маріуполя лідирує партія чинного мера «Блок Вадима Бойченка», за який проголосували 45,6% виборців, далі йдуть ОПЗЖ – 31,4%, «Партія Шарія» – 6,2%, «Слуга народу» – 5,7%, «Сила людей» – 5%.

Соцмережі палають нерозумінням і обуренням.

Люди пригадують, як в кінці серпня 2014 року сотні мешканців Маріуполя з лопатами і кирками вийшли копати траншеї, щоб захистити місто від захоплення російськими окупантами. Тоді ці фотографії облетіли увесь світ.  

Маріупольці допомогли копати окопи на двох блокпостах при в’їзді в місто на житлових масивах «Східний» і «Виноградне».

Через кілька місяців, в січні 2015-го  російські «Гради» обстріляли Східний, тоді загинув 31 мирний мешканець. Як згодом з’ясувало розслідування СБУ, обстріл вели військові підрозділів 200-ї Печенгської окремої мотострілецької бригади та 2-ї Гвардійської Таманської мотострілецької дивізії ЗС Російської Федерації. 

Користувачі зауважують, що провал проукраїнських сил в місті зумовлений в тому числі не надто добросовісною конкуренцією між ними самими.

Маріуполь став найбільш резонансний прикладом, але не винятком активізації проросійських сил в південних і східних областях, на Одещині, Херсонщині, Миколаївщині. Хоча багато хто не схильний бачити якихось різких змін в електоральних вподобаннях. 

Заступник голови Донецької ОДА (2015-2019 рр) Ігор Стокоз вважає, що на цих виборах просто відновилось електоральне статус-кво після ейфорії 2019 року на користь СН.

«Не згоден з тими, хто плаче про втрату України на Сході і Півдні. Ніхто нічого не втрачав. Стан речей рівно такий, яким був шість років поспіль. Електорат повернувся в свої ніші, що було і продемонстровано на останніх місцевих виборах…»  

Водночас, в деяких областях на півдні і сході проукраїнські сили втримали або й посилили свої позиції.  В тому ж Запоріжжі, згідно попередніх даних, до облради і до міськради міста потрапляє партія «Європейська солідарність». 

Політичний експерт Богдан Мірошников  відзначає, що відкат тимчасових прихильників «Слуги народу» був прогнозований і багато в чому – до партій на кшталт ОПЗЖ. Однак, зауважує, що в деяких ключових містах останні втрачають позиції.

«Не розумію ваших істерик! Було ж очікувано, що громадяни будуть голосувати за ригів та шаріків. Ці ж громадяни торік голосували за голограму замість президента. Тепер останній їх розчарував, і вони повернулись в своє електоральне поле. Скільки там шаріків на всю країну пройде? 5%? 10%? А те, що риги програли Дніпро (своє базове місто) ніхто не хоче помітити?…»  

Щодо результатів одіозної «Партії Шарія», то за багатьма оцінками його підтримали зовсім молоді виборці, з якими даний персонаж останні кілька років активно працює за допомогою програм на Ютьюбі. 

Появу на півдні і на сході партії Шарія в місцевих радах Євген Магда вважає негативом, але зазначає, що поки ця сила не стала визначальним політичним гравцем.

Водночас Магда акцентує, що можливість увійти до виборних органів влади ця партія змогла лише зараз.

«Шарій як явище інформаційного простору, з’явився раніше. Але за президентства Порошенка про появу партії Шарія мова не йшла. Зараз вона з’явилась. Тому відповідальність  за це лежить на команді Зеленського, в тому числі і на спецслужбах, які очолюють представники команди Зеленського. Тому що діяльність Шарія в даному випадку вона спрямована на підрив національної безпеки. Якщо хтось цього не розуміє – мені сумно це усвідомлювати, але доведеться тоді за це відповідно розплачуватись і нести відповідно свою частку відповідальності». 

Ігор Стокоз також акцентує на тому, що нинішній «клімат» в країні сприяє появі «червоних кульок»: «…при попередниках, яким є що закинути, але не в цьому випадку, намагалися тримати і шаріївців, регіоналів та інших в чорному тілі. Не завжди доводили справу до кінця, але ж намагалися».    

Чи є небезпека «Одеської» або «Приазовської народних республік»?


В обговореннях спливає цікава суперечка: одні вважають,  що «місцеві вибори в Україні виграв Кремль», інші акцентують, що навпаки, Кремль з тріском «пролетів», зокрема у  найбільших містах сходу і півдня, програвши місцевому, хоч і начебто проросійському олігархату. Об’єднує ці тези лише те, що вони констатують програш проукраїнських сил. 

Євген Магда в контексті цієї теми зауважує важливий нюанс: «Як показує досвід, якщо ви пригадаєте події 2014-го року, то далеко не всі тодішні регіонали бігли під прапори сепаратистів на Донбасі».

Водночас, певний реванш проросійських сил на місцевих виборах в регіонах, які межують з окупованими Росією українськими територіями, Кримом і ОРДЛО, та з невизнаним, контрольованим РФ, Придністров’ям, може нести в собі особливі ризики.

На фоні прогнозів військових експертів про поширення російських апетитів на південні райони материкової України, багато хто побоюється виникнення «Приазовської» чи «Бесарабської народної республіки», в тому числі із використанням проросійських місцевих рад. Або як мінімум, розхитування ситуації в регіоні шляхом озвучування суперечливих месиджів на кшталт «перекриття Північно-Кримського каналу боляче б’є по аграріям Херсонщини».

Фото: glavred.info

Втім, Євген Магда вважає необгрунтованими надмірні побоювання, що з місцевих рад лунатимуть заклики «Путін прийди й до нас».

«Я не думаю, що Вадим Бойченко, який з 2015 року очолював Маріуполь і ймовірно буде надалі очолювати, зацікавлений в тому, щоб «здати» його. Я думаю, він достатньо добре розуміє всі загрози, які стоять перед містом в разі захоплення його бойовиками. Думаю, тут такий місцевий патріотизм є. Хоч серед мешканців того ж Донбасу є носії проросійських поглядів, але багато хто з них на власні очі і власною шкірою відчули, що таке війна, і які вона несе загрози».

Пробую уточнити, чи нема небезпеки побачити заяви чи звернення від деяких місцевих рад на кшталт «перекриття Північно-Кримського каналу шкодить інтересам аграріїв Херсонщини і нашим громадянам в Криму, то давайте…» Але Магда ледве не перебиває: «На такі заяви має реагувати СБУ чи Верховна Рада відповідним розпуском місцевої ради». 

Так само реагує і на припущення щодо можливості проведення сумнівних «референдумів» на місцях, нагадуючи, що зараз немає закону ні про всеукраїнський, ні про місцевий референдум. 

Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Михайло Самусь в спілкуванні з «Кримськими новинами» акцентує, що нинішня геополітична ситуація на пострадянському просторі відчутно відрізняється навіть від ситуації п’ятирічної давнини. В першу чергу – послабленням позицій Росії, що безумовно, негативно впливає і на потужність позицій проросійських сил в Україні. І нинішні вибори засвідчили не стільки проросійський вибір на сході і півдні, скільки ностальгію певної стабільно невеликої групи електорату за «совком».

«Можна сказати, що прихід до влади проросійських сил підвищує виклики до подальшого розвитку ситуації. Але з іншого боку, Росія втрачає свою роль модератора і лідера пострадянського простору. Кремль зараз фактично розривається між тими внутрішніми і зовнішніми проблемами, які існують в Росії і навколо Росії. І навіть якщо до влади на місцях приходять теоретично чи формально проросійські сили, за умови послаблення Росії як генератора деструктивних ідей проти України, то ці сили будуть просто слабшати. Я вважаю, що всі ці так звані проросійські сили – це все ж таки більше кон’юнктура, а не ідеологія. Тобто в основному політичні технології грають на запитах електорату який хоче, щоб політичні сили використовували певні політичні ідеї – ностальгію за «совком», якусь проросійську риторику. Сподіваюсь, що це кон’юнктурщина, і по мірі слабшання Росії та її провалів на пострадянському просторі і кон’юнктура буде мінятися. І через п’ять років ці ж самі політики взагалі будуть нести якісь інші ідеї, зокрема екології, або щось популярне серед електорату».  

Водночас, Самусь вважає, що Росія так чи інакше буде намагатись використовувати наявність своїх апологетів в місцевих радах для створення інформаційного шуму, продукування або роздмухування будь-яких конфліктів. 

«Головне завдання (Росії) – вишукувати можливі зони конфлікту і їх формувати. І в будь-якому органі влади можна проводити ті питання, які формують конфлікт. Наприклад, це мова, якісь етнічні різноманітності, інші традиційні проблеми, на яких завжди грали російські спецслужби. Можна уявити собі сценарій, коли буде відпрацьовуватись мовний конфлікт, через проросійську більшість. Росія ж насправді не працює на захист якогось російськомовного населення, в неї завдання створити конфлікти, розпалювати конфлікти, ослаблювати Україну, розбивати її на території, сегменти тощо».

Говорячи про те, чи є небезпека педалювати через місцеві ради те ж питання водопостачання Криму, з посилом на буцімто вирішення проблем неокупованих регіонів, Самусь зауважує, що питання щодо Криму – це питання агресії, окупації, це загальнонаціональні питання, яке не є питанням місцевої ради.

«Хоча можуть ухвалюватися якісь звернення до Верховної Ради, звернення до президента з проханням вирішити питання з водою. А потім це використовується російською пресою для роздмухування скандалу по тим алгоритмам, які вже давно відпрацьовані», – додає експерт.

Михайло Самусь також відзначає, що Україна в 2014-му році пройшла «вакцинацію» «рускім міром» і в нинішніх реаліях повторити тодішні сценарії Росія не зможе. Навіть за наявності у владі на місцях проросійських сил.

«Насправді, Україні зараз не загрожує створення якихось «Приазовських народних республік», оскільки цей кейс Росія вже використала. І ще раз використати те ж саме, що вона використала в 2014 році, не думаю, що це буде ефективно. Ну неможливо ж знов завести сюди Гіркіна, неможливо знов створювати Харківську народну республіку чи Приазовську, оскільки цей кейс вже відпрацьовано. Це як вакцинація», – підсумовує експерт. 

Чи запустять місцеві перегони дострокові вибори до Верховної Ради?


Чи матимуть вплив результати останніх виборів на майбутнє центральної влади, зважаючи, що монобільшості не вдалось «озеленити» місцеві ради? Чи спровокують такі результати дострокові парламентські перегони? На ці питання експерти поки не дають остаточної відповіді, очікуючи офіційних результатів голосування.

Євген Магда вважає, що саме після цього партія влади буде приймати принципові рішення. 

«Думаю, питання дострокових парламентських виборів обговорюється всередині президентської команди, але ми зараз до остаточного підведення підсумків, до якого ще кілька днів, не матимем стовідсоткової відповіді – так чи ні. Тому я думаю, що цей варіант можливий, але не першочерговий. Тому що в такому разі перед президентом постане питання – а скільки взагалі будуть його партію підтримувати і що з ним тоді буде». 

Варто зважати, що дострокові парламентські вибори несуть ризик руйнації принаймні наявної зараз формальної президентсько-парламентської монобільшості СН у владі. Тож, ймовірно, підштовхнути перегони будуть зацікавлені ті політичні сили, які очікують перебрати на себе прихильність розчарованого електорату «слуг», а значить, розраховують покращити свої позиції у Верховній Раді. І як засвідчили місцеві вибори – наразі це проросійські партії і блоки.

Дивитись ще: