Маніжа і ведмеді | QHA Кримські новини

Ваш браузер застарілий

Для роботи з сайтом необхідна підтримка Javascript та Cookies

Щоб користуватись усіма можливостями сайту, завантажте та встановіть один із цих браузерів:

МЕНЮ
Follow us
Висловити свою думку
13:56, 13 Червня, 2021
21 Травня 2021, 12:45

Маніжа і ведмеді

Закрити

Хвиля ксенофобії захлеснула російськомовний сегмент Інтернету. Причина: співачка Маніжа Хамроєва, яка має таджицьке коріння, представляє Росію на конкурсі «Eurovision 2021» з піснею «Russian Woman». Шовіністичні переконання не дозволяють багатьом росіянам зміритися з тим, що «нерусская будет представлять Россию». Але цей текст не про пісні.

Якщо подивитися світлини з мечетей Москви та Санкт-Петербурга під час святкування Ораза байрам, можна побачити тисячі представників республік Центральної Азії, які, з кожним роком, відіграють більш значну роль у соціально-економічній ситуації в Росії. Насамперед тому, що вони хочуть та можуть працювати. Йдеться вже не тільки про некваліфіковану працю, як це було у 90-х роках. Багато хто з представників центрально-азійських республік мають університетську освіту, отримали російське громадянство, мають право голосу. Такі собі агенти змін з мусульманського Сходу…

У чомусь є аналогія з Францією 60-х років минулого століття. Тоді вихідці з Алжиру, Марокко і Тунісу їхали до французьких міст у пошуках роботи. Араби виконували ту роботу, на яку етнічні французи не погоджувались. Сьогодні більша частина нащадків тих арабських «заробітчан» є відповідальними громадянами Французької Республіки, змінив її політичний та культурний образ.

Представники кавказьких та центрально-азійських республік і, звичайно, Китаю, дійсно швидко змінюють етнічний профіль Росії. Що не може не хвилювати Кремль з усіма його ідеями про «скрепы, государствообразующий народ, русскую славу» тощо. Тому незаконна паспортизація громадян на окупованих територіях суміжних держав, насамперед України (Білорусь — у черзі), розцінюється Росією як ледь не єдиний метод збереження концепту «русского православного государства».

Зважаючи на циклічність історичного процесу, Росія має чіткі перспективи повернення до азійського устрою суспільства, від якого вона відійшла на початку XVIII століття через ідеї Петра І. Росія, яка мала триста років конфліктної взаємодії із Золотою Ордою та запозичила ординську систему керування державою, до того мала Бориса Годунова, нащадка ординського мурзи, правителем Московського царства, та ледь не отримала касимівського хана Сімеона Бекбулатовича у якості свого царя, чомусь завжди намагається перефарбувати власну історію та реальність у відповідності до кремлівських методичок цих напрацювань.

Разом з тим, незважаючи на чергові геополітичні коливання, з класичного набору «хліба та видовищ» у більшості росіян поки є тільки телевізор.

Інші думки автора

Нові думки