Кримськотатарський дитячий журнал «Арманчыкъ» опинився на межі закриття. Чи зможе він «перемолоти» труднощі?

04 февраля 2019, 16:44
Закрыть
Тетяна ІваневичQHA media

В середині січня кримські соцмережі збурив пост редактора дитячого кримськотатарського журналу «Арманчыкъ» Едіє Муслімової про те, що журнал опинився на межі закриття. За останні три роки кількість передплатників скоротилась більш ніж в 2,5 рази.

6350

підписників в 2015 році

3531

підписників в 2016 році

3142

підписників в 2017 році

І зрештою в січні 2019 року головред заявила про катастрофічне зниження – до 2644 передплатників.

«Щороку ми отримуємо справжній шок від кількості передплатників дитячого журналу «Арманчыкъ». Рік, що настав, нас шокував черговою планкою — всього 2644 передплатників! Якщо так буде продовжуватися, ми, на жаль, будемо думати про закриття журналу. Тому що утримання штату редакції, податки і друкування не виправдовує підписних грошей», — повідомила Муслімова.

Перший номер журналу «Арманчыкъ». Листопад 2011 року.

Ще в 2016 році Едіє Муслімова говорила, що «кістяк» передплатників, які підтримують видання з першого року його виходу, становить десь 3500 осіб — приблизно один відсоток кримських татар на півострові. Як бачимо, на 2019 рік кількість передплатників менша ніж згадана цифра майже на тисячу.

Водночас, видавці наполягають, що вартість передплати не настільки висока (1007 рублів на рік), щоб родина, навіть багатодітна, не могла собі дозволити витратити цю суму фактично на освіту дітей. Хоча варто відзначити, що за останні два роки ціна виросла майже в 2,5 рази – в 2017 році передплата коштувала 403 рублів на рік.

В деяких кримських школах знайшли своєрідний варіант здешевлення передплати: один з батьків «скачує» журнал з групи в «Однокласніках», роздруковує, ксерокопіює і роздає знайомим.

Скорочується і доброчинна підтримка журналу. Раніше спонсори передплачували журнал для поширення в навчально-виховних закладах. Скажімо, в 2015 році спонсори підписали 1200 екземплярів, але  вже в 2016 році спонсорська передплата скоротилась до 200.

Втім, серед причин є не лише матеріальні.

— Головний фактор — це незнання (кримськотатарської) мови. Молоді сім’ї не знають мову, повсюдно розмовляють російською мовою, тому їм важко прочитати навіть прості тексти… Ми величезними семимильними кроками йдемо в прірву під назвою «втрата рідної мови». Це найголовніший чинник того, що журнал втрачає своїх передплатників, — наголошувала головред «Арманчыкъ» в 2016 році.

Два роки потому ситуація лише погіршилась. Частково скорочення передплатників може бути зумовлено й тим, що багато родин, в яких читали журнал, виїхали на «материкову» Україну. Крім того, багато хто з маленьких читачів, які починали читати журнал в Криму до 2014 року, вже підросли. А от нове покоління кримської малечі, яке підростає вже при анексії, багато хто з батьків не поспішають долучати до кримськотатарського журналу.

Едіє Муслімова вбачає в зменшенні кількості читачів небезпеку втрати не лише мови, але й небезпеку втрати національної ідентичності в майбутньому.

— У нас головна мета не комерційна, а зберегти і донести мову. Зараз відбувається асиміляція кримських татар. Головне завдання нашого журналу — якщо ви зараз не будете з дітьми читати дитячий журнал кримськотатарською мовою, вони через кілька років не читатимуть і суспільно-політичну кримськотатарську пресу, — наголошує вона в розмові з журналістами кримськотатарського медіапроекту ZeyTune.

Прихильники журналу відзначають, що журнал корисний не лише для малечі, але й для тих молодих батьків, які погано знають рідну розмовну мову.

Скорочення передплати журналу стримує його розвиток і розвиток кримськотатарської літератури в цілому, констатують видавці. За словами Муслімової, якби у журналу було хоча б 7-8 тисяч читачів, видавництво могло б випускати рідною мовою дитячу літературу, якої зараз катастрофічно не вистачає.

«Арманчыкъ» на материку: доставляється на ентузіазмі

З 2012 року журнал «Арманчыкъ» розповсюджувався за передплатою на всій території України (тоді один номер коштував 7 грн, а річна передплата – 46 грн). Однак після російської анексії Криму з 2015 року журнал було вилучено з українського каталогу передплатних видань.

Разом з тим, саме після анексії і переїзду багатьох родин кримських татар на український «материк» потреба у журналі тут лише зросла.

Заступник голови Генічеської райдержадміністрації Гульнара Бекірова в розмові з QHA media розповідає, що кримські татари, які проживали не в Криму, завжди охоче передплачували кримськотатарську пресу і в тому числі «Арманчыкъ». Крім того, 15-20 екземплярів журналу передплачувалось за рахунок державних коштів на садочки дитячі, на школи.

— До окупації на Херсонщині ми виписували кримськотатарську пресу, яка виходила в Криму, у тому числі і «Арманчыкъ». А зараз вже п’ять років як нема підписки і люди лишились без нічого. 

Бекірова акцентує, що наразі в Україні немає аналогічного дитячого журналу кримськотатарською мовою, хоча в місцях компактного проживання кримських татар і в тому числі переселенців, у нього було б достатньо читачів. Тим більше, що російська окупація Криму затягується в часі, і на українському материку з кожним роком народжуються і підростають нові читачі журналу. Зважаючи на те, що зараз в тій же Новоолексіївці відкриваються класи з кримськотатарською мовою викладання, дітям потрібно отримувати знання мови з самих азів і з найменшого віку. Журнал не лише дає дітям знання мови, але й на дитячому рівні знайомить малюків з історією їхнього народу.

— Є потреба в цих журналах. У нас є в одному дитячому садочку і в другому є групи кримськотатарської мови навчання, є в Новоолексіївській школі класи.  На мою думку цей журнал потрібен сьогодні і на материковій Україні – моїм дітям, моїм онукам. Цей журнал такий змістовний, такий барвистий – починаючи від алфавіту і до розповідей про відомих кримськотатарських діячів, — розповідає Бекірова.

Зараз на «материк» попадають лише поодинокі екземпляри журналу, які хтось, хто передплачує його в Криму, привозить для знайомих.

Гульнара Бекірова підкреслює, що необхідно знайти шлях дитячого журналу до кримськотатарських дітей в тому числі на материковій Україні, оскільки у батьків є бажання оформити на нього передплату. Від цього є взаємний інтерес – маленькі читачі отримають журнал, а журнал отримає кошти для існування.

— Кожна родина має можливості і бажання придбати цей журнал, але немає механізму – як це забезпечити, як журнал буде доходити до нас. Ми підпишемо, ми підтримаємо. Зараз треба розробити механізм, щоб наші люди, наші діти змогли отримувати цей журнал. Треба думати – або як організувати поставку на материкову Україну, або як налагодити друк журналу тут.

Втім, варто відзначити, що самостворений спосіб перекидання журналу з Криму на «материк» все ж таки існує – організація «Кримська родина» закликає усіх бажаючих передплатити його за 400 грн на рік, обіцяючи доставку з Криму до Києва.


Обкладинка першого номера журналу в 2019 р.

Голова громадської організації «Кримська родина» Аніфе Куртсеїтова розповіла QHA media, що вони вже третій рік допомагають людям на материковій частині України підписатись на журнал. При організації створено Дитячий кримськотатарський культурно-освітній центр. За домовленістю з редакцією журналу, передплачену кількість примірників передають до Києва, а вже потім передплатники приходять і забирають журнали в дитячому центрі.

На цей рік через «Кримську родину» річну передплату на «Арманчыкъ» оформило майже 60 родин. Практично всі, хто передплачують журнал, це кримські переселенці — мешканці столиці і передмістя. Швидкість отримання журналу в Києві залежить від різних факторів, але приміром, перший цьогорічний номер отримали кілька днів тому.

До «Кримської родини» з проханнями допомогти з передплатою звертаються і з інших міст. Торік центр пересилав «Арманчыкъ» «Новою поштою» до Львова. Однак організувати таку передплату для інших міст трошки важче, хоча при потребі цілком можливо, додає Аніфе.

— Якщо буде замовлення від людей з інших міст, то будемо це робити через наш центр. Але так само громадяни можуть звернутися самі до цього журналу і якось домовитись.  Якщо є бажання, всі складні питання можна вирішити.

Вона також розповіла, що кримськотатарські меценати, що проживають в Києві, підписали журнал для більше 10 кримських родин.

На її думку, невисока кількість передплатників журналу навряд чи пов’язана із його ціною чи відсутністю журналу в українському каталозі періодичних видань. Скорше проблема в тому, що родини переселенців стикаються з багатьма побутовими негараздами, які відсувають дитячі читання на другий план. Там, де кримські татари проживають компактно, або де існують їхні громадські організації, налагодити такі освітні проекти набагато легше.

—  До нас в школу приходять близько 50 родин – це десь сто дітей переселенців. Але ми знаємо, що є вдвічі-втричі більше цих родин, і в Києві, і в передмісті. Вони просто не можуть привозити дітей до центру – батьки весь час працюють, і тут в цих родинах немає дідусів-бабусів, які могли б допомагати. У батьків нема часу і можливості цим займатися, їм треба якось виживати, бо дуже в складних умовах переселенці опинились.

Надія лише на свідомість кримських

Головред «Арманчыкъ» Едіє Муслімова шукає можливості врятувати журнал — щоб триматись на плаву необхідно принаймні п’ять тисяч передплатників.

Наразі в соцмережах запущено флеш-моб «Врятуймо «Арманчыкъ», учасники якого або самі передплачують журнал, або максимально поширюють інформацію про нього в соцмережах. Крім того, людей закликають по можливості передплатити журнал не лише для себе, але й для малозабезпечених родин.

Користувачі соцмереж пропонують різні варіанти вирішення проблеми.

До речі, сама Муслімова вважає, що попри розвиток технологій, необхідно, щоб дитячий журнал виходив саме в паперовому вигляді, особливо для найменших читачів.

Інші користувачі пропонують активніше залучати поштарів. Хоча колектив журналу вже зіткнувся з небажанням деяких поштарок збільшувати передплату на своїх відділеннях, оскільки… велику кількість журналів важко розносити.

Багато хто з родин кримських татар, які оформили передплату на журнал, фотографуються із його примірниками або знімають відеоролики і розміщують їх на своїх сторінках в соцмережах із закликами передплатити «Арманчыкъ».

Багато хто пропонує активізувати рекламу серед невеличких груп в соцмережах і ділиться власними позитивними результатами.

В підсумку стає зрозумілим, що зараз видавцям і редакторам журналу лишається розраховувати лише на свідомість самої кримськотатарської спільноти, причому, переважно в Криму. Російська окупаційна влада не поспішає інвестувати в розвиток кримськотатарських ЗМІ, хоча в 2015 році говорилось про можливість випуску журналу за рахунок федеральних коштів.

Українська сторона також поки не виробила механізм допомоги. Крім того, є небезпека, що будь-яка спроба з боку України надати централізовану підтримку виданню може обернутись негативом. Приміром, стане для окупаційної влади приводом при бажанні взагалі позбутися журналу. Поки що на материку лише кримськотатарські ентузіасти як можуть сприяють збереженню свого журналу.

«Арманчыкъ» — єдиний дитячий глянцевий кольоровий журнал в Україні, видається кримськотатарською мовою в окупованому Криму. Друкується у видавництві «Тезис» з листопада 2011 року, зараз — раз на місяць. Після анексії Криму передплата по Україні припинилась, за передплатою через поштові відділення поширюється на території Криму.

Назва «арман» в перекладі означає «млин» або «тік, де відбувається молотьба», походить від дитячої кримськотатарської лічилки.

Розрахований на дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. В журналі налічується понад два десятки різноманітних рубрик: народні казки, байки, оповідання та вірші різноманітної тематики. В журналі розказується про історію міст і сіл Криму, його відомі історико-культурні і природні пам’ятки. Також публікуються казки та легенди кримських татар для дітей, вірші, написані самими дітьми кримськотатарською мовою.

Смотреть еще: