Ріал-тайм — кримчанин поступає на «материку». Презентовано серію фільмів про можливості і перипетії отримання української вищої освіти

Новини України та світу
Тетяна ІваневичQHA
17 Липня 2021, 16:30
Тетяна ІваневичQHA
17 Липня 2021, 16:30

Сімнадцятилітній абітурієнт-кримчанин проходить шлях від адмінмежі до українських університетів-академій. В коротких відеофільмах він показує кримчанам-одноліткам «подорож» до вищої освіти на материку і пояснює процес зарахування за спеціальними державними програмами.

Прем’єрний показ та експертне обговорення першої серії такого фільму, знятого в рамках проєкту студентського тревел-шоу UniTour, відбулися вчора в Києві. Презентувала проєкт Кримська проектно-освітня платформа Q-hub


UniTour — це 13-серійне тревел-шоу, створене для покоління майбутніх студентів з тимчасово окупованих територій, що представляє 13 університетів у п’яти українських містах (Київ, Львів, Одеса, Харків, Херсон), життя навколо них та послідовність дій для майбутніх студентів з Криму, а також Донбасу, необхідних для зарахування до університетів. Потенційним абітурієнтам розповідатимуть про можливості вступу, ймовірні бар’єрні перепони і шляхи їх подолання.

Фільми проєкту демонструватимуться щоп’ятниці на Youtube-каналі проєкту.

Ведучий проєкту кримчанин Гірей Люманов, який став провідником для кримчан-однолітків в світ української освіти, перед початком демонстрації висловився доволі емоційно: 

«Я — як Данко, що вирвав своє серце, щоб освітити шлях іншим. І ми освітлюємо кримчанам шлях, куди треба вступати, щоб вони розуміли, що поступати треба тут (на материку), бо в Криму — стагнація».  

Шлях починається з  Херсонщини

В першій серії фільму Гірей «проводить»  кримчан через адмінмежу (КПВВ «Каланчак»). Про деталі перетину адмінмежі йому розповів начальник відділу прикордонної служби «Преображенка» Херсонського прикордонного загону Михайло Тхір.

Михайло Тхір розповідає абітурієнту Гірею Люманову про перетин адмінмежі

Після проходження КПВВ та відвідання Центру надання сервісних послуг, Гірей справді розказує багато цікавої практичної інформації, яка може знадобитись потенційним абітурієнтам.

Перше місто подорожі — Херсон. Тут герой відвідує Херсонську державну морську академію, де пробує покерувати віртуальним кораблем на тренажері — пройти Панамський канал. 

в.о. завідувача кафедри, доцент кафедри Дмитро Макарчук пояснює як керувати віртуальним «кораблем»  

Ректор академії Василь Чернявський розповів Гірею, що наразі в академії навчається вже 108 курсантів за програмою «Крим-Україна» і є можливість збільшити їхню кількість. 

Василь Чернявський та Гірей Люманов

Ректор також розказує цікаву деталь — абітурієнтів з ТОТ на час складання іспитів поселяють в гуртожиток, в тому числі можуть разом з батьками. Гуртожитком забезпечуються і всі студенти. А попит на випускників академії вже перевищив їх наявну кількість, що гарантує їм працевлаштування. 

Також ведучий відвідав Херсонський річковий порт і побував на капітанському мостику реального судна, де капітан далекого плавання Олександр Марченко розповів йому, що потрібно для того, аби стати справжнім морським офіцером.

Гірей Люманов та Олександр Марченко

Впродовж насиченого дня Гірей встиг зайти і до херсонських кав’ярень та розповів глядачам, у скільки обійдеться тут похарчуватись. В другій серії глядачів очікує зустріч з Херсонським державним університетом.

Гірей веде подорож-розповідь російською мовою, паралельно фільм субтитрується кримськотатарською, посади та тези про життя на материку пишуться українською. Під час його подорожі Херсонщиною прикордонники спілкуються з ним українською, представники навчальних закладів — російською. За задумкою авторів, таким чином є шанс не відлякати кримських абітурієнтів, які через окупацію втратили можливість навчатись українською мовою, а заодно розвіяти міфи російської пропаганди про буцімто мовні утиски в Україні. 

Умеров: мета фільму — переконати кримчан отримати освіту, яка має майбутнє

В ході експертного обговорення проєкту і фільму в цілому звучала думка про нагальну необхідність розширення подібних варіантів спілкування з кримською молоддю за допомогою сучасних комунікаційних засобів, коли про все розповідає їхній одноліток. Учасники відзначали нестачу інформування молодих мешканців з окупованих територій про можливості отримати гідну освіту і справжній диплом в українських ВНЗ.

Антон Кориневич

Постійний представник президента України в АР Крим та Севастополі Антон Кориневич висловив сподівання, що кількість і якість вступників з окупованих територій з кожним роком підвищуватиметься. І подібні просвітницькі проєкти, розширення інформування сприятимуть цьому. Зокрема, торік до вишів вступило втричі більше студентів з окупації, ніж у попередньому році. 

«Формат сподобався, це круто і драйвово. Це проєкт, який розмовляє з майбутніми студентами однією мовою. Молодь не так прив’язана до старих категорій на кшталт «холодильник-телевізор» і вона обирає найцінніше — свободу».

Начальник Головного управління вищої освіти і освіти дорослих міністерства освіти і науки України Світлана Кретович повідомила, що наразі вже понад 200 українських ВНЗ на материку готові прийняти абітурієнтів з окупованих територій за спеціальними програмами.

«Можливості (для вступу абітурієнтів з ТОТ — ред.) були створені. Тепер треба більше інформувати дітей там про ці можливості і про те, що  ми на них тут очікуємо. І подібні  фільми, особливо, якщо їх справді можна буде дивитись в Криму — це дуже добре».

Світлана Кретович та Валентина Потапова

Світлана Кретович також відзначила, що юним кримчанам доводиться робити вибір в доволі несприятливих обставинах в самому Криму, приховуючи свої плани про вступ на материку. Вона розповіла показовий випадок: двоє однокласників в Криму впродовж двох років дізнавались про можливості вступу на материку, але жоден з них навіть не здогадувався про це. Довідались вони про намір один одного, коли вже під час іспитів зустрілись у Києві.

Наскільки наразі активно триває вступна кампанія, пані Кретович деталізувати не стала, оскільки зазвичай цифри оприлюднюють по її закінченню — в жовтні. Але нагадала, що торік лише з Криму до ВНЗ на материку поступило 397 студентів.

В.о. голови правління ГО Q-hub Еміль Ібрагімов акцентував:

«Цей проєкт — про те, як ми налагоджуємо зв’язки з молоддю на окупованих територіях. Ми розуміємо, чого хоче молодь, і ми розмовляємо з нею однією мовою — мовою молоді. Адже все може бути марно, якщо немає комунікації».

PR-менеджерка тревел-шоу UniTour Зоре Мустафаєва пояснює важливість вибору сучасних способів комунікації з молодим поколінням на окупованих територіях, зокрема і для обходу обмежень, які створює окупуюча держава: 

«Така комунікація обрана тому, що соцмережі складно контролювати, а для молоді соцмережі — це другий дім».

Схожу тезу висловлює координаторка освітнього напрямку УГСПЛ, голова правління ГО «Альменда» Валентина Потапова

«Це — формат сучасного блогерства і його буде дивитись молодь Криму. Важливо, що цей фільм руйнує деякі міфи російської пропаганди, які непокоять кримчан. Зокрема, в ньому показано, що насправді ставлення до російської мови на материку доброзичливе».

Муслім Умеров

Менеджер проекту UniTour Муслім Умеров розповів «Кримським новинам», що кандидатура ведучого відпочатку дискутувалась —  думали і про відомих, і про не дуже відомих блогерів і журналістів, які могли б розповісти про процес вступу.

«Вирішили, що найкраще розповість про процес вступу до ВНЗ на українському материку людина, яка може показати, як все відбувається, на власному прикладі. І яка говоритиме зі своїми однолітками. Саме тому ми обрали блогера Гірея. Основна концепція проєкту — зробити так, щоб після перегляду цього відео виникло бажання приїхати на материк і обрати освіту, яка має майбутнє, а не ту, яка має лише сьогоднішній день. 

Фільм ведеться російською мовою і субтитрується кримськотатарською. Запитую у Мусліма Умерова, чи це не звужує цільову аудиторію? Він заперечує.

«Я не думаю, що це звужує цільову аудиторію. Наш герой розмовляє російською мовою. Всі розуміють, що сім років тому ці сьогоднішні вступники з Криму залишились без української мови. Щодо кримськотатарських субтитрів — так, для нас важлива кримськотатарська мова, тому що однією з найважливіших аудиторій для нас є кримські татари. Вони, як і всі інші абітурієнти, отримують дуже мало інформації про правила сьогоднішнього вступу», — пояснює менеджер проекту UniTour.

Гірей Люманов: «Вища освіта  на материку — це академічна мобільність»

«Кримські новини» поставили кілька запитань ведучому проєкту Гірею Люманову. Він розповів, що поки що знято не всі серії, оскільки на процес, зокрема, впливає й те, що він сам цього року поступає до вишу на материку. А також розкрив, чому сам обрав освіту в українському ВНЗ і що спонукає це робити кримчан, а що — стримує від такого кроку.

Гірей, розкажіть трохи детальніше про себе.

Мені 17 років і я народився в Криму в Сімферополі, вчився в ліцеї, також навчався в музичній школі, у мене є досвід гри на фортеп’яно. Займаюсь в основному фотографією. І зараз працюю з проєктом Q-Hub.

Гірей Люманов

Прозвучало, що ви абітурієнт одного з вишів на материковій Україні, а куди ви подавали документи?

Я справді абітурієнт і проходжу увесь шлях абітурієнта з Криму на материку — буквально документально ми це фільмуємо. Напевно це буде некоректно поки що розголошувати, куди я подав документи, тому що серії цього фільму ще виходять. Сьогодні вийшла тільки перша серія, а якщо я скажу, куди я вступаю… Не хочеться якось забігати наперед.

Чому ви вирішили вступати на материку?

Це не було спонтанно, це було продумане сплановане рішення. Тому що справді — кримський диплом не котирується, він не котирується навіть на території держави, яка зараз його окупувала. В чому тоді сенс щось там шукати? Нема його.

А в Україні ти отримуєш мало того, що якісну освіту, сучасну, так на додачу до цього твій диплом конкурентоспроможний. Це дуже важливо — це академічна мобільність, це можливість отримувати нові зв’язки. З кримським дипломом нічого цього нема.

Після закінчення вишу ви плануєте залишитись працювати на материку?

Так, можливо.


А які настрої серед ваших однолітків щодо отримання вищої освіти — Крим чи материк?

Я більше спілкуюсь зі своїми ровесниками, це 16-17 років. Насправді вони усвідомлюють, що в Криму не та освіта, яку хочеться отримувати. Але по-перше, вони бояться про це говорити, а по-друге, вони вже «підв’язані» до Криму — чи за батьків, чи через інші причини. Але в принципі настрої, скорше, позитивні насправді. Багато хто не говорить відкрито, що може підтримувати Україну, але інтерес у них звичайно є.


За вашими враженнями — чи є в Криму потреба в інформації щодо навчання в українських вишах?

Є. І цим наша програма цікава, і в цьому її важливість буде збільшуватись з роками перспективно: люди не знають алгоритму дій — як пройти адмінкордон. Ми починаємо з цього. Люди не знають, що робити на материку, як просто переміститись з точки «А» в точку «В» — ми про це розказуємо в доступній формі.

Чи немає у вас проблем з українською мовою? І ще таке запитання — наскільки я зауважила, ви практично увесь фільм ведете російською мовою, представники деяких українських вишів відповідають вам теж російською, — з моєї точки зору, це на жаль, — а субтитри йдуть кримськотатарською. Чи не замало України?

Насправді, коли я вчився в школі, у нас до четвертого класу вивчалась українська мова, а після того, як почалась окупація — ці всі уроки закінчились. Але проблем у мене немає, я відповідально підійшов до вступу, оскільки треба складати українську мову і літературу.

Щодо мови фільму, ми могли б зробити все інакше, але не всі учні в Криму вчать українську. Хоча можна готуватись. Не обов’язково ж дивитись програму в одинадцятому класі, можна зробити це в 9-му, в 10-му, коли ще є можливість почати навчатися українській мові, історії, літературі.

Тож наш фільм може мотивувати людей вчити українську мову і вступати в українські виші. Тому що це необхідно, адже іспити українською.

Можу порадити тим кримчанам, які планують вступати на материку, дивитись на ютьюбі цікаві канали, які дуже стисло роблять програми по тій же історії України. Там буквально трихвилинні замальовки, але вони дуже інформативні і корисні. Робіть конспекти — це набагато пришвидшує і раціоналізує процес, тобі не треба очікувати підручники. Оскільки ми-то (в Криму) вивчаємо історію Росії — зовсім іншу, де однакові події в українській трактовці показуються по одному, а там — зовсім по-іншому.

Який найбільший міф або страх кримських абітурієнтів?

Міфів насправді й немає. Більше цікавості вони проявляють сюди, на материковий бік, ніж в бік тої держави, яка зараз в Криму. А якихось міфів особисто я не зустрічав і не чув. Навпаки.

Я вже говорив, що стримує вступати кримчан на материк «підв’язка» до Криму. Люди готувались до іспитів в Криму, до російських, вони платили репетиторам, вони займались, щоб вступити в кримські виші. Якщо раптом людина вирішить змінити плани і поїхати на материк, то це може бути чи її думка чи ставлення родини, що ти «витратив час марно». Оце саме втримує їх залишатись в Криму — от я ж витратив багато годин, щоб підготуватись до такого-то іспиту, я краще вступлю тут, а там вже подивимось. 

Але головна помилка як раз в тому, що вони думають про те, що буде потім, але не продумують, що буде потім. А потім що відбувається? Вони залишаються в Криму, працюють в Криму, оскільки більше ніде працювати не можуть. Можуть взагалі не працювати за отриманою спеціальністю. Тож це така насправді велика пастка, я б сказав, оскільки вони ж навіть в Росії не зможуть працювати — лише в Криму.

Сучасні абітурієнти – сучасні засоби комунікації – сучасна освіта

Ви вже трохи проїхались по материковій Україні. Яке ставлення, коли ви говорите, що кримчанин, про що питають?

(Гірей пожвавішав і заусміхався) Таксисти… Насправді, найбільш показові люди для мене це все ж таки таксисти. Коли я приїжджаю з Криму на материк, то перші кого я зустрічаю — це таксисти. Коли вони дізнаються, що я з Криму, то починають розповідати про Крим «о, це оаза, скарбниця (сокровищница)».  А потім наступне питання йде: «А як там? Що там відбувається, які там проблеми?». У них нема якоїсь упередженої установки, що Крим — це погано, вони розпитують мене про те, як там насправді. Люди хочуть знати точно, оскільки інформація скрізь різна, а ще є знайомі, знайомі знайомих. І цей вихор з дезінформації та інформації змішується. І легше набагато дізнатись правду у людини, яка там насправді живе. А я живу там вже 17 років.