Протести у Мінську були ще в грудні минулого року, коли люди виходили на вулиці протестувати проти цієї «глибокої інтеграції», яка позбавляє народ Білорусі незалежності та суверенітету. На сьогодні протестувати виходять люди, які до цього ніколи не брали участь в демонстраціях, були далекі від цього.
Це вибори були «розборками» між Путіним та Лукашенком. Лукашенка просто заганяли в обійми Москви. Він підписав підсумкову домовленість про так звану союзну інтеграцію.
Путін використовував всі методи, щоб спровокувати збурення на вулицях Мінська аби тиснути на Лукашенка.
Для цього використовувалися такі начебто кандидати як Бабарико і Цепкало, які не приховували своїх проросійських поглядів.
Потім, замість них були висунути три жінки, але як кажуть: «Мавр зробив свою справу, Мавр може йти». Але ніхто, ані Путін, ані Лукашенко не розраховув, що з’явиться третя, чинна сила — народ Білорусі. Саме те, що люди виходять під своїми національними стягами, демонструє наявність цієї третьої сили, яку ніхто не очікував. Це — національний протест, він дратує прокремлівські сили.