Бродіння молдавського вина. Чи «вибухне» Молдова після президентських виборів і чим це загрожує Україні? Коментують експерти | QHA media
Ексклюзив

Бродіння молдавського вина. Чи «вибухне» Молдова після президентських виборів і чим це загрожує Україні? Коментують експерти

03 Листопада 2020, 17:00
Закрити
Тетяна ІваневичQHA media

Інтрига на південно-західних кордонах України: президентські вибори в Молдові цілком можуть вилитись у загострення, аналогічне заворушенням в Білорусі і Киргизстані. Схоже, Молдова теж підійшла до межі цивілізаційного вибору між орієнтуванням на Росію або Європу, і знов «переключитись» на Європу так просто РФ їй не дозволить.

Молдова – між кольоровою європейською і гібридною російською революцією?


Фото з сайту ЦВК Молдови

Перший тур виборів президента в Молдові завершився перемогою колишнього прем’єр-міністра країни Майї Санду. За даними ЦВК, вона набрала 36,16% (понад 487 тисяч голосів), Додон – 32,61%​ (понад 439 тисяч голосів). Вибори відбулися, явка склала 42,76% (проголосували понад  1,2 мільйони виборців), але необхідної для перемоги кількості голосів не набрав жоден кандидат. 

Другий тур виборів може бути призначений на 15 листопада.

В другому турі багато що залежатиме від того, як розподіляться голоса прихильників інших претендентів. Зокрема, від голосування електорату мера міста Бєльци Ренато Усатого, який посів третє місце в перегонах, набравши 16,9% голосів. Водночас, деякі експерти припускають, що його прихильники можуть розділитися ледь не порівну.

Ігор Додон, який займає пост президента з 2016 року відзначився тим, що повернув Молдову в бік РФ і за час каденції, за його ж словами, зміг вибудувати стратегічне партнерство і діалог з Росією. Суперниця Додона Санду виступає за відновлення добрих відносин з Румунією, США, Україною та Європейським союзом. Цікаво, що Санду понад 60% голосів набрала на закордонному окрузі.

У разі збереження проросійської влади Додона, можна було б припускати подальшу, як мінімум, демонстративну інтеграцію Придністров’я в Молдову, оскільки так чи інакше, позиції Росії в регіоні збереглися б. Хоча експерти зауважують, що ключовим гальмом для інтеграції регіону в Молдову є небажання місцевих князьків втрачати бодай номінальний статус «керівників незалежної держави» з усіма можливостями для економічних маневрів.  А от прихід до влади проєвропейського молдовського президента тим більше може спровокувати демонстративне відмежування Придністров’я – задля збереження тут російської присутності.

Про те, що Молдова і Придністров’я – ключові точки для Росії засвідчили не лише слова прямої підтримки в бік Додона з вуст президента Росії Володимира Путіна.

«Ми дуже розраховуємо, що і на найближчих виборах, скажімо, в Молдові молдавський народ оцінить ті зусилля, які робить чинний президент республіки (Додон) для вибудовування відносин з Росією», – сказав Путін на засіданні Валдайського клубу наприкінці жовтня.

Росія буде боротися за збереження контролю над Молдовою і Придністров’ям – засвідчила заява директора Служби зовнішньої розвідки Росії Сергія Наришкіна.

20 жовтня  з Москви прозвучало звинувачення США в буцімто підготовці «кольорової революції» в Молдові у разі, якщо переможе чинний президент, зорієнтований на Росію.  

«США продовжують безцеремонно втручатися у внутрішні справи дружніх Москві держав по периметру російських кордонів. Грубі спроби вплинути на поствиборну ситуацію робляться в Білорусії і Киргизії», – сказав Наришків, зазначивши, що наступна мета – Молдова.

При цьому, Наришкін так захопився, що забув – ані Киргизстан, ані Молдова не мають кордонів з Росією. Вочевидячки, далась взнаки звичка вважати Росією всі країни-колишні республіки СРСР, які наразі є незалежними державами.

Наришкін повідомив «сенсацію», що буцімто в Молдову напередодні голосування готується виїхати група американських фахівців з «кольорових революцій», які мають налаштовувати опозицію на організацію масових протестних акцій з вимогою анулювання підсумків голосування на випадок переобрання Додона.

Цікава ця заява є тим, що зазвичай Росія звинувачує своїх опонентів в тих агресивних діях, які сама планує вчинити. Тож, якщо читати цю заяву «дзеркально»,  то можна припустити, що насправді РФ планує заворушення про невизнання виборів, у разі перемоги проєвропейської Санду. Росія продовжує створювати на базі пострадянських країн пояс нестабільності.

Після першого туру виборів заява Наришкіна зберігає свою актуальність, тим більше, що політологи прогнозують перемогу Санду. 

Тож в російських ЗМІ вже активно просувають тезу про негативні перспективи Молдови у разі  перемоги проєвропейського кандидата.

Російський політолог Андрій Суздальцев прогнозує перемогу Санду, але  акцентує, що в молдовському суспільстві наявний розкол, а розбіжність в голосуванні в другому турі президентських виборів в Молдові між кандидатами Майєю Санду і Ігорем Додоном буде мінімальною.

«Розбіжність в голосуванні в другому турі буде мінімальне, 2-3% – максимум того. Загальний базовий розкол молдавського суспільства зберігається», – прогнозує Суздальцев.

Директор Соціал-демократичного інституту Молдови, депутат парламенту Богдан Цирдя в спілкуванні з російськими журналістами відзначив, що якщо Додону не вдасться мобулізувати свій електорат, то «відбудеться «реванш правих», і в Молдові сформується «русофобський націоналістичний, етнократичний, прорумунський режим за образом і подобою сусідньої України».

Для України розвиток ситуації в Молдові важливий не лише тому, що ця країна лежить на її південних кордонах і знаходиться в сфері інтересів Росії та останні роки – під її впливом. Залежно від того, хто опиниться при владі в Молдові, може почати розкручуватись ситуація із невизнаним Придністров’ям, де розташовані російські війська. Варто згадати плани, озвучені російськими шовіністами кілька років тому, про доцільність відрізати материкову Україну від Чорного і Азовського морів, пробивши суходольний «коридор» від кордону з РФ аж до Придністров’я. При чому, таким чином, Україну відрізали б не лише від морів, але й від окупованого Криму.

«Кримські новини» поставили українським експертам два запитання щодо результатів і наслідків виборів в Молдові:  

  1. Чи загрожують Молдові поствиборчі заворушення (на зразок Білорусі і Киргизстану) і за яких обставин?
  2. Які ризики несуть для України результати виборів у Молдові – у разі перемоги проросійського Додона і у разі перемоги проєвропейської Санду (зважаючи на фактор Придністров’я і можливого втручання РФ)? 

Курбан: Молдова – один з базових оплотів російської політики в східній Європі і Росія так просто її не віддасть 


Доцент кафедри військової журналістики Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Курбан

  • 1. Чи загрожують Молдові поствиборчі заворушення (на зразок Білорусі і Киргизстану) і за яких обставин?

Сценарій подальших заворушень в Молдові доволі таки вірогідний. Тим більше, що всі підстави для цього є.  По розкладах виходить так, що Санду має перемогти. Я говорив з людьми, які більш-менш розбираються в ситуації, то інші голоси, які поділяться в другому турі, вони все ж таки більше будуть у Санду.

Молдова – один з базових оплотів російської політики в східній Європі і Росія так просто Молдову не віддасть. Сценарій подальшого втручання Росії в цю ситуацію стає дедалі наочним і реалістичним. Є два варіанти розгортання подій.  Або будуть піднімати і активізовувати придністровську тему. Тим більше, що для Росії сьогодні актуально її підняти. Бо з одного боку, вони будуть впливати на ситуацію в Молдові, а з іншого боку, впливатимуть на ситуацію в Україні. Скажімо, у Придністров’я можуть з’явитись якісь територіальні або економічні претензії до Кишиньова.

Або росіяни, можливо, будуть роздмухувати варіант гагаузького сепаратизму, який давно вже назріває в Молдові. Можливо, і те, і те намагатимуться запустити.

В принципі це така для Росії зараз дешева буде війна, порівняно з сирійською кампанією, або лівійською, або в Африці, коли вони відправили туди бойовиків ПВК «Вагнер». Але те вони не потягнули. А тут поблизу до себе, транспортні витрати мінімальні, база так званих «миротворців» в Придністров’ї вже є. 

Найбільша велика небезпека для Молдови – це дуже серйозний вплив Росії на цю територію і дуже велика ностальгія народу по радянським часам. Серед населення Молдови  дуже високий рівень ментальності ще радянської, дуже важко там будуть проходити європейські ініціативи. І якщо, у разі перемоги, у Санду і її політичної сили виникнуть якісь проблеми, а вони обов’язково виникнуть, економічні, політичні тощо, то це буде активно роздмухуватись. 

  • 2. Які ризики несуть для України результати виборів у Молдові, зважаючи на фактор Придністров’я і можливого втручання РФ? 

Україні це може загрожувати дестабілізацією ситуації на західному кордоні, на південно-західному кордоні, оскільки значну ділянку кордону ми маємо з самопроголошеним Придністров’ям. Російські сили там невеликі, максимум батальйонно-тактична група з повною комплектацією. Але ж питання не в тому – скільки їх там. Питання в тому, що вони можуть дестабілізовувати ситуацію, здійснювати якісь провокації, і там різними шляхами можуть накопичуватися гібридні сили, які можуть заходити на територію України під виглядом ДРГ.

Ми дуже добре знаємо, що Одеська область – це одна з найбільш критичних зараз зон, на яку здійснює вплив Росія. В 2014-15 році там вже намагалися творити «Бесарабську республіку», якісь інші об’єднання. Особливо в цьому плані для нас небезпечна територія колишнього Татарбунарського району. Бо він дещо відокремлений від іншої частини Одеської області, там навіть невеличкий перешийок є: коли їдеш по цій території, доводиться переїжджати саме через кордони Придністров’я, Молдови. Перерізавши цю ділянку, в принципі, можна відокремити цю територію від України і робити там все, що завгодно.

Це дуже небезпечний момент і для Молдови, і для України. І тому в даному випадку українська влада і влада Молдови, яка там буде після виборів, вони мають дуже серйозно опрацювати ці питання і підготуватись до різноманітних варіантів розгортання подій на своїх кордонах.  Росія однозначно спробує там «покачати» ситуацію.

Філіпенко: серед ризиків для України – проросійська позиція Додона та гагаузький сепаратизм


Завідувач сектором досліджень Південного регіону Національного інституту стратегічних досліджень Артем Філіпенко.

  • 1. Чи загрожують Молдові поствиборчі заворушення (на зразок Білорусі і Киргизстану) і за яких обставин?

В Республіці Молдова президент є фігурою переважно номінальною і за зовнішню політику, оборонну політику, питання реінтеграції відповідає переважно уряд і парламент. Тобто перемога чи поразка Майї Санду – це символічна перемога чи поразка європейського вектору в Молдові. З точки зору, наприклад, Росії, яка дуже багато уваги приділяє подібного роду символізму, перемога чи поразка Додона розглядається в контексті її протистояння із Заходом.

Гіпотетично протести можуть бути у разі перемоги будь-якої зі сторін. Так чи інакше кожна зі сторін може мобілізувати своїх прихильників. Очікувати заворушень можна – якщо будуть фальсифікації, якщо буде готова до всього цього опозиція. З боку опозиції, з боку команди Маїй Санду впродовж  всієї передвиборчої кампанії, лунає установка, що у випадку, коли будуть помітні вагомі фальсифікації, вони готові вийти на акції протесту в не погодитись з офіційними результатами голосування. 

З іншого боку, Росія і російські медіа та експерти, або проросійські медіа в Молдові постійно розкручують ідею стосовно того, що нібито в Молдові американці планують організувати так звану «кольорову революцію». Навіть була заява з цього приводу директора зовнішньої розвідки Наришкіна. Тобто розкручується, нагнітається обстановка, залякується певним чином поміркований електорат, його лякають переважно різного гатунку заворушеннями. Але, швидше за все це буде ненасильницький протест, хоча в Молдові бачили і захоплення президентури, і захоплення будівлі парламенту і уряду.

Єдине, що може бути проти цього – це реальна втомленість людей взагалі від політики, від певного розчарування що в правих, що в лівих. Певним свідченням цього стала явка, яка була суттєво нижча, ніж в 2016 році (тоді явка перевищила 50% – прим.ред.). 

  • 2. Які ризики несуть для України результати виборів у Молдові (перемога Санду або Додона), зважаючи на фактор Придністров’я і можливого втручання РФ? 

У відносинах України і Молдови є низка питань, які швидше за все, не будуть вирішені при жодному президенті чи уряді. Це питання демаркації кордону в районі Дністровського водосховища, і незалежно від того, хто буде при владі в Молдові, вони все одно будуть відстоювати свої інтереси.

Слід зазначити, що Україна і українські офіційні особи не забули досить сумнівної заяви пана Додона стосовно територіальної приналежності Криму, коли він заявив, що Крим де-факто є російським. Згодом пан Додон намагався якимось чином виправити цю ситуацію і посилав своєрідні месиджі українському керівництву, особливо після перемоги Володимира Зеленського. В тому числі привітання президенту України стосовно річниці незалежності, де було заявлено про підтримку територіальної цілісності України. Був певний розрахунок, що зі зміною керівництва буде деяке пом’якшення щодо нього. Але в Україні все одно продовжують з осторогою дивитись на пана Додона. І це цілком виправдано, тому що кількість його візитів до Москви в рази перевищує кількість візитів до інших країн.

Перемога Додона може для нас символізувати, що у нас на південних кордонах є не те щоб недружня держава, але держава, як проводить досить гнучку по відношенню до Росії політику. І це є ключовий ризик.

Крім того, серед ризиків дуже часто наголошувалось на тому, що Росія може нав’язати республіці Молдова свій план врегулювання Придністровського конфлікту. В тому числі шляхом надання придністровському регіону так званої широкої автономії. До речі, сам Додон також висловлювався на користь такої широкої автономії. І були побоювання, що ця модель може врешті-решт застосовуватись і до вирішення проблеми Донбасу, проблеми ОРДЛО. Правда, з часом це питання загальмувалось, політичний процес в черговий раз зайшов у глухий кут. Цьому в тому числі посприяла і епідемія коронавірусу. Але насправді серед ключових причин є небажання тої ж самої придністровської верхівки реінтегруватися до Молдови.

В якості ключової загрози зазвичай розглядалось Придністров’я. Ця загроза продовжує існувати, російський військовий контингент нікуди звідти не пішов. Незаконні збройні формування звідти нікуди не пішли, вони там і залишаються. Проблема Придністров’я не врегульована. Доки існує російська підтримка, доки існує певний консенсус по відношенню до Придністров’я, доти воно буде існувати. Тому що військовим чином цю ситуацію не вирішити, це не Карабах, і Молдова не Азербайджан. А політичним способом поки що не вдається. Але Придністров’я саме по собі також дуже вразливе з суто військової точки зору. І навряд чи може бути в сьогоднішніх умовах джерелом провокування сепаратистських настроїв.

У нас на південь міг би бути вплив Гагаузії, де є дуже потужні проросійські впливи (автономне територіальне утворення на півдні Молдови – прим.ред.). І до речі, в 2014 році вони провели референдум про так званий відкладений статус і готовність бути незалежними.

Але треба зазначити, що на гагаузів крім Росії, має вплив також Туреччина. І свого часу візит спікера турецького парламенту, можна сказати, пригальмував ці пристрасті і ці прагнення гагаузького керівництва якимось чином диктувати свою волю Республіці Молдова. Просто враховуючи наближеність Гагаузії до Одеської області і те, що фактично в цих прикордонних районах проживає болгарське гагаузьке населення, дестабілізація Гагаузії, дійсно, могла б вплинути певним чином і на ситуацію на Одещині. Поки що цього нема. Можна сказати, що такого організованого сепаратистського руху в Одесі, як це було в 2014 році, нема. І якщо чесно, результати місцевих виборів (в Україні) вони створюють більшу небезпеку для єдності держави, ніж заворушення чи якісь конфлікти всередині Молдови.