Блискавична ротація — посольство України в США замість кадрового дипломата може очолити фінансист. Чи виправданий такий крок?
Новообраного президента Сполучених штатів Америки Україна вирішила «привітати» новим послом. Замість професійного дипломата Володимира Єльченка пропонується кандидатура ексміністра фінансів Оксани Маркарової. Новина про це з’явилась в п’ятницю – в 78-ий день народження Джо Байдена, і викликала зацікавлене нерозуміння як в професійно-експертному, так і у фейсбучно-експертному середовищі.
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба у себе в Фейсбук відзначив дипломатичні чесноти Єльченка і пояснив, що керується принципом ротації в дипломатії.
Втім, слід зауважити, що Володимир Єльченко пропрацював в ранзі посла в США менше року – він вручив вірчі грамоти Дональду Трампу в січні 2020-го. Це чи не найменший термін роботи українського посла в цій країні за останні два десятиліття. Приміром, каденція його попередника Валерія Чалого тривала чотири роки, п’ять років працював Олександр Моцик, чотири роки – Олег Шамшур, перший у нинішньому столітті посол України в США Костянтин Грищенко був послом впродовж трьох років.
Хоча, можливо, міністр мав на увазі в цілому перебування Єльченка в Америці, який з 2015 року працював постійним представником України при ООН, в 2016-2018 році – постпредом України в Радбезі ООН.
Дмитро Кулеба повідомив, що вже вніс кандидатуру Маркарової на розгляд президента і порадив громадськості не керуватись чутками і домислами, а стежити за президентськими указами.
«Кандидатуру нового Посла на розгляд Президента вносить Міністр закордонних справ. Зваживши всі аргументи, я запропонував кандидатуру Оксани Маркарової. Процедура її оформлення запущена, але традиційно займає певний час. Можу дати лише одну пораду – судіть про призначення за підписаним Указом Президента, а не публікаціями в пресі»
Міністр також назвав «маячнею» твердження, що Маркарову відправляють лише вибивати гроші з МВФ. Наголосивши, що її добре знають як в Адміністрації США, зокрема в Держдепі та Міністерстві фінансів, так і у МВФ.
Серед позитивів такої ротації Кулеба назвав гендерну – у разі призначення, з’явиться перша в історії Пані Посол України в США
«Колишня і успішна Міністр фінансів за визначенням не може бути поганим дипломатом. Там просто посада не дозволяє не бути дипломатом», – підсумував міністр свою позицію.
Під постом міністра розгорнулось жваве обговорення, в якому взяли участь в тому числі відомі політики. Думки розділились – одні вітають рішення, інші висловлюють скепсис, хоча й визнають рівень Маркарової як фінансиста. Багато хто, попри репліку міністра, з досадою іронізує, що основним пріоритетом стане випрошування грошей у МВФ, зважаючи на не дуже позитивні стосунки з цією інституцією, які склались останнім часом. Дописувачі також відзначають, що зазвичай термін роботи послом в подібній державі становить щонайменше 4-5 років і надто швидка ротація не є зрозумілою.
Дехто вбачає в ймовірному призначенні ще один прояв кадрової кризи в українській владі.
Водночас, український дипломат Володимир Пузирко зауважує, що в міністерстві припустились певних помилок, які можуть зробити неможливим отримання агреману.
Не можна обійти увагою і реакцію колишнього прем’єр-міністра України Олексія Гончарука. Саме міністр закордонних справ його уряду Вадим Пристайко торік подавав кандидатуру Володимира Єльченка на посаду посла в США. Наразі Гончарук перебуває в США, де він увійшов в команду аналітичного «Центру Євразія», який є складовою частиною американської Атлантичної ради.
Гончарук особливо акцентує наявність кризи довіри між Україною і фінансовими інституціями. Таким чином дотично підтверджуючи, які пріоритети можуть бути в роботі нового посла.
«Прекрасний вибір Міністра @DmytroKuleba для підсилення переговорних позицій України в Вашингтоні. Особливо в умовах кризи довіри між Україною та фінансовими інституціями».
Важливість персони посла України у США важко переоцінити. Прихід до влади жорстко налаштованого проти Росії Джо Байдена потребує від України активізації зусиль, спрямованих на поглиблення співпраці не лише в фінансово-економічній, але й у військово-політичній сфері, в залучені американських партнерів до процесів деокупації українського Криму і частини Донбасу.
Магда: «Не надто вдала ініціатива президентського Офісу»
На запитання «Кримських новин» відповідає Директор Інституту світової політики Євген Магда:
Як ви оцінюєте рішення про заміну українського посла в США?
Я вважаю, що це рішення не є надзвичайно ефективним. Володимир Єльченко – професійний дипломат з досвідом роботи саме в США. І він не пропрацював ще й рік на посаді посла. Тому говорити про ротацію – це для людей наївних.
Ще одна проблема полягає в тому, що ніхто не дасть гарантію, що США в нинішній ситуації швидко дадуть агреман, оскільки зараз там триває перехідний період (у зв’язку з обранням нового президента – прим.ред.). І до 20 січня 2021 року, доки не буде нового державного секретаря, розраховувати на якийсь експрес-курс в цьому напрямку щонайменше наївно.
У мене немає підстав критикувати пані Маркарову як фінансиста, але коли одразу в експертному середовищі виникає питання, що, мовляв, посол до країни, нашого головного стратегічного партнера, призначається задля того, щоб вести там переговори про отримання чергового траншу МВФ, то… Ну ви розумієте, що є питання поваги, є питання доцільності, є питання адекватності цього рішення. Виникає питання – для чого ми вже настільки свою позицію прохача підкреслюємо? На мою думку, на жаль, це не надто вдала ініціатива президентського Офісу, я впевнений, що саме президентського Офісу. І вважаю, що це призведе до негативних наслідків для України.
На чому Україна має сконцентруватися у співпраці з США зважаючи, що в Америці – новий президент, а у нас планується новий посол? Зокрема, в питаннях деокупації Криму.
Акценти прості. США – наш головний стратегічний партнер. Той, хто це відкидає, він просто сам себе обманює. Головні напрямки – це відновлення Комісії стратегічного партнерства, це продовження військової та військово-технічної співпраці, співпраці в енергетичній сфері. Також має бути підтвердження новою американською адміністрацією «кримської декларації» Майка Помпео.
Має бути пошук нових сфер впливу і нових сфер спільних інтересів, зокрема, в енергетичній сфері. В першу чергу, це перехід українських АЕС на американське ядерне паливо, про що з корпорацією «Вестінгауз» наші доволі успішно вели переговори. А також робота в напрямку використання української ГТС для транспортування американського скрапленого газу, для чого відповідно можна буде побудувати перемичку або інтерконектор між нашою ГТС та ГТС Польщі. Станом на зараз це питання підвисло в повітрі.
Щодо Криму для мене буде достатньо, якщо США підтвердять свою «кримську декларацію». Якщо США в Держдепартаменті ліквідували посаду спецпредставника по Україні (її обіймав Курт Волкер – прим. ред.), то тоді логічним було б створити хоча б посаду спецпредставника по Криму. З тієї простої причини, що це б давало Сполученим Штатам якусь можливість більше дратувати Росію. Треба розуміти, що Україна для США важлива, як подразник Росії. Не просто як якийсь банальний стратегічний партнер, а як подразник Росії, який має дві тисячі кілометрів кордону з РФ.
