Ваш центр підтримує Військове капеланство мусульман
України. Розкажіть, будь ласка, скільки мусульман захищали Україну від російської
агресії?
Точної статистики про захисників-мусульман немає ні у кого,
навіть у Генштабу, чи військових частин, оскільки у нас не ведеться статистика
по релігійної приналежності військового.
За
нашими підрахунками, у війні брали участь декілька тисяч осіб. Особливо
багато було на початку війни. У нас був чеченській батальйон,
кримськотатарській, мусульмани-українці, азербайджанці, узбеки та інші захищали
Україну. Тому можу сказати, що це понад 1000 людей.
Найбільш відомими, медійними з них була загибла Аміна Окуєва, загиблий Іса Мунаєв, який загинув під Дебальцево. Зараз достатньо відомій командир батальйонна імені Шейха Мансура Муслім Чеберлоєвський. Є мусульмани у складі ЗСУ на офіцерських посадах.
А чим займається військове капеланство мусульман?
Завдання капелана -
бути поруч з нашими військовими. Тому що у нас на війні люди отримують
певні стреси, поранення, у них виникають питання. Коли в 2015-2015 рр. я їздив
на фронт, багатьох мусульман турбувало питання, чи з того боку також воюють
мусульмани: з Північного Кавказу, або кадрові російські військові. Їх турбувало питання: «Чи можуть вони
стріляти в мусульман з того боку?».
Я казав їм: «Заспокойтеся хлопці, ви не загарбники, ви на них не нападали, вони прийшли вас вбивати зі зброєю, вони прийшли на нашу на землю, і ми вимушені захищатися».

Ви знаєте до нашого Пророка Мухаммада (мир йому та благословення Аллаха) пришла одна людина та спитала, що вона має робити, якщо хтось прийде забрати її майно.
Пророк сказав: «Не
віддавати свого майна».
Тоді його спитали: «А
якщо прийде з мечем і буде битися зі мною?»
Пророк сказав: «
І ти бери меч та захищайся від нього».
Тоді людина спитала: «А якщо я його вб’ю?»
«Та
людина потрапить до Пекла», - сказав Пророк.
«А
якщо він мене вб’є?», - спитала людина
«Ти
потрапиш до Раю», - сказав їй Пророк Мухаммад.
Тобто якщо людина
- загарбник, забирає те, що її не належить, то вона робить великий гріх
і потрапить за це до Пекла.
Якщо
людина захищається і захищає те, що її належить по праву, то якщо вона загине,
то потрапить до Раю. Це достовірний хадіс (висловлювання пророка
Мухаммада). Він вичерпано пояснює, що якщо нам доводиться захищатися і на нас
нападають інші мусульмани, ми зобов’язані захищатися.
Для чоловіка — це обов’язок. Чоловік, який може бути
воїном, має брати зброю захищати свою родину, свою землю, свій народ. Чоловік, що не може бути воїном, має
допомагати фронту.
Під час Пророка деякі чоловіки не могли бути воїнами.
Що вони робили? Вони подавали зброю, носили поранених, готували їжу, будували
фортифікаційні укріплення. Тобто той, хто не може бути воїном, він допомагає
йому.
Зрозуміло. Скажіть, будь ласка, існує така думка, що воювати на боці немусульманської держави суперечить релігійним переконанням мусульман. Чи є фетва (релігійний висновок для віруючих - прим.ред.), яка говорить, що воювати можна?
Для
цього фетва не потрібна. Зараз велика кількість
мусульманських країн ворогують один з одним. І ворогують дуже страшно,
застосовують авіацію, крупнокаліберну артилерію. Сьогодні можна казати про
сирійський, йєменський конфлікт, велику кількість військових конфліктів, де
мусульмани вбивають один одного.
Якщо є хадіс, який нам чітко і зрозуміло дає певні
рекомендації що робити в певному випадку, то фетва не потрібна, оскільки слова
посланця Аллаха, вище, ніж якогось богослова.
Ми
не маємо у чистому виду жодної мусульманської держави.
Немає такої держави, яка повністю керується законами Ісламу. Зараз всі
мусульманські країни або світські, або демократичні, або мають інші форми
державності, але які ні є повністю шаріатськими.
Це все маніпуляція, що не можна захищати немусульманську державу. В Священному Корані багато разів Всевишній Аллах каже
дотримуватися договорів, бо за договори буде запитано. Коли ми приймаємо
громадянство держави, ми фактично робимо договір між громадянином і державою.
Якщо я не згоден, я можу відмовитись від громадянства, стати людиною без
громадянства або поїхати до іншої держави. Але
якщо я користуюсь громадянством цієї країни, тоді я маю дотримуватись законів
цієї країни.
Якщо я їм хліб, п’ю воду, живу в цієї країні, працюю,
діти навчаються у школі, ми звертаємося до лікарні, моя дружина народжує у
пологовому будинку, то, відповідно, це є моя країна. Так вона не мусульманська, але якщо це дуже турбує когось, тоді їдь до
тієї, яка є мусульманською.