КИЇВ (QHA) -

Агентство QHA на День волонтера опитувало самих волонтерів про те, що змінилося в їхній роботі та у самих ЗСУ за останні роки, чим  наразі волонтери допомагають армії та чим можна посилити волонтерський рух.

Волонтер Олена Березуцька – з міста Бахмут на Донеччині допомагає ЗСУ вже четвертий рік, руйнуючи міф про те, що начебто на українському Донбасі не сприяють українській армії. Вона розказує, що їхня невеличка група, яка налічує 5 осіб, самі військові назвали  «Блукаючими волонтерами». Група існує понад три роки, співпрацюючи з колегами-волонтерами у різних містах України, у тому числі і в Києві. Серед тих, кому вони допомагають, — 1-й, 2-й  4-й  батальйони 128 Окремої гірсько-піхотної бригади, 54-а окрема механізована бригада, 26-а окрема артилерійська бригада, батальйон ім. Генерала Кульчицького тощо. Днями Олена Березуцька (на фото - ліворуч) отримала президентську відзнаку за волонтерську діяльність.

Олена Березуцька наголошує, що в багатьох містах Донецької області існують волонтерські групи, які плетуть маскувальні сітки і "кікімори" для військових, збирають кошти на різні технічні дрібниці (інколи дуже дорогі, на кшталт тепловізорів), купують ліки-каву-цигарки  або просто готують і передають на передову домашні смаколики, аби армія відчувала й надалі народну підтримку. Разом з тим пані Олена підкреслює, що за цей час у кращу сторону змінились Збройні сили України і, відповідно, змінились завдання волонтерів.

QHA: Пані Олено, коли і з чого ви починали волонтерську діяльність з допомоги армії?

Березуцька Олена: Волонтерську діяльність почала у вересні 2014-го року у м.Бахмут Донецької області (тоді це був Артемівськ, саме там був організований один із перших військових шпиталів, туди доправляли вояків, поранених у боях під Дебальцевим – ред.). Свою квартиру в центрі міста віддали для потреб військових та волонтерський склад. Почала з допомоги пораненим у госпіталі Бахмуту: готувала іжу, чергувала, допомагала пораненим. Паралельно збирала всією сім‘єю одяг, продукти. Дочка допомагала з Києва оснащенням госпіталя технікою, для військових — тепловізорами та військовою формою.          
QHA: У чому на сьогодні для вас змінився характер волонтерської роботи; чи зберігається потреба у волонтерській допомозі армії та в чому саме?

Б.О.: На сьогодні характер допомоги армії  кардинально змінився, як і сама армія в цілому. Вже понад рік, як ми перекваліфікували допомогу на технічне оснащення військових: коптери, приціли, тепловізори, біноклі, автівки, ноутбуки, ремонт авто. Тож продовжуємо технічне забезпечення військових: ремонти техніки, придбання обладнання, котрого, на жаль, не вистачає.

А ще військові повинні відчувати, що народ з ними, що не забули про них. Це і домашня випічка, дитячі малюночки, поздоровлення до свят різними домашніми виробами — це дуже необхідно на передовій.

QHA: Які на сьогодні основні проблеми, на вашу думку, існують у волонтерському русі? Як ви вважаєте, чи волонтерський рух повинен у щось трансформуватись, в якийсь громадський рух чи політичну партію?

Б.О.: Проблема — в недостатній єдності, співпраці, взаємодопомозі, толерантності. Треба навчитися працювати разом, єдиним фронтом. Дуже велика розрізненість існує в волонтерстві.

Водночас, волонтерський рух може і  повинен стати єдиною об‘єднаною силою в Україні, не важливо, в якому вигляді. Це може бути партія, об‘єднання, рух. Волонтерам довіряють і армія, і народ — і в цьому велика рушійна сила волонтерства.  Впевнена, волонтери — це кращі люди з народу, з лідерськими якостями. Тому дуже багато можуть зробити для країни. На сьогодні це чи не єдине формування, яке не втратило довіру людей.

QHA: І ще одне питання, оскільки ви з майже прифронтового міста на Донеччині. Наскільки волонтерство поширене на Донбасі? Бо існує стереотип, що там багато прихильників "русского мира" і армії не допомагають. Хоча я сама, приміром, знаю декілька груп на Донеччині, які відпочатку війни стали опорою для нашого війська.

Б.О.: Можу підтвердити: волонтерський рух на Донеччині не менший, а може й більший, ніж будь-де. Знаю багатьох волонтерів з Костянтинівки, Торецька, Бахмута, Краматорська, Слов‘янська, Сєвєродонецька та інших міст Донеччини та Луганщини. Ми  співпрацюємо частенько. А прихильників «русского мира» можна зустріти більше у мирних містах України.

Нагадаємо, сьогодні, 5 грудня, весь світ відзначає Міжнародний день волонтерів.

QHA