КИЇВ (QHA) -

Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак розповів у інтерв'ю QHA про внутрішню кухню концерну «Укроборонпром», якості бронемашин, що відправляються на фронт, і проблеми на Львівському бронетанковому заводі.

QHA: В «Укроборонпромі» кажуть, що за 2016 рік наростили експорт на 25%. У той же час у Львівського бронетанкового заводу (ЛБТЗ) немає грошей не тільки на покупку комплектуючих, але навіть на зарплати, робочих розпустили. Феномен, чи не так?

Валентин Бадрак: Одне іншому не суперечить. Державне оборонне замовлення 2017 року зросте на 10-20%. Ці гроші держава виділяє на закупівлю озброєння в армію. А експорт — традиційна складова роботи підприємства. Експорт йде незалежно від скорочень робітників. Є підприємства, які отримують валютні відрахування від експорту, використовуючи ці надходження як оборотні кошти, зокрема для державних оборонних замовлень, коли є гарантії. На жаль, в Україні практика держгарантій з'явилася нещодавно. Згадайте, як завод імені Малишева у Харкові отримав під держгарантії проект з виробництва танків для Збройних сил України.

QHA: Куди ж іде прибуток за контрактами, якщо у концерну немає грошей на зарплату робітникам?

В. Бадрак: Прибуток від експортних продажів іде підприємствам в складі концерну. Єдине, що спецекспортери отримують відсоток — комісійні. Але цей відсоток закладається в ціну контракту на придбання військової техніки. Головне, що заводи за відвантажену іноземному замовнику техніку отримують живі гроші. Буває і так, що підприємство концерну «Укроборонпром» не отримало доходів від експорту, а у державне оборонне замовлення його тільки включають. За фактом, гроші не виділені. Це досить часта історія, яка веде до затримки зарплат і простою виробництва.

QHA: Як скоро Львівський танковий завод відновить роботу?

В. Бадрак: Важко сказати. На Львівському заводі питання не тільки у ресурсах. Проблеми є і з якістю продукції. Не секрет, що український оборонно-промисловий комплекс живе за рахунок лобіювання військових проектів. Тут немає великого секрету. В Америці військово-промисловий комплекс як величезна у фінансовому сенсі структура володіє значними можливостями лобіювання своїх інтересів у Конгресі. Так, конгресмени від деяких штатів, в яких розташовані об'єкти військово-промислового комплексу США, лобіюють вигідні їм оборонні проекти.

Український оборонний сектор — закрита сфера. Програма розвитку озброєння та всі держоборонзамовлення секретні. Наш ВПК керується в ручному режимі.

QHA: Ви говорите про контроль над «оборонкою» людьми президента Турчиновим і Пашинським?

В. Бадрак: Олександра Турчинова не можна назвати прямо людиною «від Банкової». ВПК контролюють колишні бізнес-партнери Петра Порошенка, зацікавлені у розвитку окремих військових потужностей. Проблеми таких підприємств, як Львівський бронетанковий, не належать ні до оточення президента, ні до Сергія Пашинського. Продукція заводу лобіювалася без науково-практичного супроводу та експертних висновків генеральних конструкторів. В результаті вийшло, що недороблену бронемашину «Дозор-Б» розглядали як готовий автомобіль для фронту. У приватному секторі існує кілька бойових броньованих машин, які успішно замінять «Дозор-Б».

QHA: Чи назвете альтернативи?

В. Бадрак: Сімейство бронеавтомобілів «Козак» — гідні опоненти «Дозору». Найновіша версія «Козак-2» перша бронемашина, що пройшла випробування на протимінну стійкість. У неї підвищена прохідність за рахунок італійських двигунів Iveco.

В Україні з'явилося багато різних версій бронемашин. Кременчуцький автомобільний завод (КрАЗ, ред.) виробляє за ліцензією канадської компанії Streit Group машину «Спартан». Історія з невдалим «Дозором» приклад, коли потенціал приватних оборонних підприємств не використовується.

QHA: Що Ви маєте на увазі?

В. Бадрак: Міністерство оборони України безпосередньо працює з приватними компаніями. Але бізнесмени не отримують ресурс для виробництва і гарантії продажу готової продукції. Державні все це мають. Приватники працюють за принципом «покажіть, що ви можете зробити, а ми вирішимо, купувати чи ні». Комерційні замовлення повинні йти вже на етапі експериментальних досліджень. Тоді приватні заводи запрацюють

QHA: Як бути з винними за брак і недоліки?

В. Бадрак: Тут ще один важливий момент відсутність відповідальності офіційних осіб держави за зрив обіцянок і програм. Питання налагодження серійного виробництва «Дозорів» було покладене на концерн. Значить, питати треба з «Укроборонпрому».

QHA: Всередині концерну не все гладко, вірно?

В. Бадрак: Звісно, внутрішніх проблем вистачає. Раніше засобами розпоряджався генеральний конструктор на своєму заводі. Він доводив розробку до серійного виробництва. Коли «Укроборонпром» взяв усі військові заводи під свою організацію, виникла ситуація, коли призначили генерального директора. Генконструктори ще зберігали свої повноваження. В результаті відповідальність розмивається. На мій погляд, це одна з причин невдалого випуску машини «Дозор-Б».

QHA: Непрозорі тендери, на Вашу думку, другорядна проблема?

В. Бадрак: Звичайно, ідеальний тендер — це прозорий тендер. Проблема українського лобізму в тому, що, незважаючи на технічні проблеми та невиконання зобов'язань фірмою, товар все одно куплять. Наприклад, МВС України просуває в КОРД (Корпус оперативного раптового дії, спецпідрозділ Національної поліції України, — ред.) спеціалізований броньований автомобіль для перевезення особового складу «ВАРТА». Як і «Дозор», «ВАРТА» має масу технічних недоліків. Більше того, постачальник авто до кінця року так і не виконав зобов'язання. З 40 машин приїхало лише 10. Це результат непрозорих тендерів і засекречених оборонних замовлень. Крім цього, керівництво КРАЗу заявляло, що радник президента Юрій Бірюков просуває бронемашини заводу «Богдан» бізнес-партнера Петра Порошенка. Перевірити ці зв'язки досить складно.

QHA: Виходить, що в Україні навіть автобусні заводи роблять бойові машини?

В. Бадрак: Безумовно, жодна країна не може дозволити собі мати 20 різних бронемашин тільки тому, що кожній машині потрібен індивідуальний сервіс. В Україні має бути шлях до уніфікації виробництва бойової техніки.

QHA: Чи варто було вливати в концерн брендове підприємство «Антонов»?

В. Бадрак: Не думаю, що «Антонов» слід було корпоратизувати і ставити у підпорядкування «Укроборонпрому». Антоновим керує гендиректор, а посада генконструктора скасована. Це серйозна помилка, яка призведе до втрати якості. Аналогічна ситуація була з «Дозором-Б», Генштаб ЗСУ розраховував на іншу якість бронемашин.

QHA: Назвіть найуспішніше підприємство в українській оборонці.

В. Бадрак: За динамікою виробництва і розробок найуспішніше підприємство — Державне Київське конструкторське бюро «Просінь», що розробляє високоточні комплекси авіаційного та протитанкового озброєння.

Спілкувався Тимур Савін

QHA