КИЇВ (QHA) -

6 липня Президент Порошенко підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зовнішньополітичного курсу України» №6470, прийнятий парламентом 8 червня 2017 року. Цим документом вступ України до НАТО чітко визначається як ключовий чинник державної політики.

Підтримка Верховної Ради при голосуванні за даний законопроект була просто безпрецедентною. Відповідне рішення підтримали 276 із 422 народних депутатів.

Гібридна агресія Росії прискорила процес

У пояснювальній частині законопроекту наголошено, що агресія РФ проти України, анексія частини української території поставили перед нашою державою завдання забезпечення національної безпеки країни.

При цьому досвід ряду держав-сусідів України свідчить про те, що як ефективний інструмент забезпечення безпеки, збереження територіальної цілісності і суверенітету сьогодні розглядаються структури колективної безпеки — зокрема НАТО. Свідченням посилення ефективності даної організації є її істотне розширення в останні роки.

Наша країна має достатні політико-правові передумови для повного інституціонального зближення з Північноатлантичним альянсом. Підставою для цього може служити рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року. Ще 9 років тому даний документ передбачав визнання майбутнього членства України в альянсі.

Нагадаємо, що згідно з нещодавнім соціологічними опитуваннями, необхідність зближення з Північноатлантичним альянсом визнає майже половина населення України. А реалізація цієї перспективи пов'язана з декількома формальними кроками. Одним з них має стати законодавче закріплення курсу євроатлантичної інтеграції, основною метою якого є отримання членства у НАТО.

Членство у НАТО — інструмент припинення агресії Кремля

Політолог Михайло Бесараб у коментарі QHA наголосив, що членство у Північноатлантичному альянсі сьогодні є найнадійнішою гарантією безпеки для будь-якої держави світу:

— Механізм колективної безпеки під парасолькою США це те, що дає сьогодні найбільші гарантії безпеки. Нічого кращого на сьогодні не придумали, хоча ми бачимо, що іноді члени НАТО скаржаться, що їм хотілося б демонстрації більшої дієвості, мобільності цієї організації, особливо в умовах нових світових загроз. Зокрема є певні нарікання на діяльність НАТО і взагалі дискусії навколо реалістичності застосування відомої п'ятої статті статуту альянсу про колективний захист його членів у разі реальної загрози.

Бесараб вважає, що деякі держави зобов'язані своєю безпекою саме членству в НАТО. Зокрема мова йде про прибалтійські країни і Польщу. На думку політолога, якби вони не були членами альянсу, то, цілком можливо, могли б сьогодні переживати ситуацію, подібну до тієї, яка склалася в Україні.

— Тому ми повинні прагнути до членства в НАТО, і це врешті-решт повинно перестати бути прожектом або гаслом. Україна повинна не заявити про можливе партнерство в НАТО, а стати повноцінним або повноправним членом НАТО, наголосив співрозмовник агентства.

Він переконаний, що це послужить дієвим інструментом припинення гібридної агресії з боку РФ.

У кожної держави — свій унікальний шлях до НАТО

Скільки років нам буде потрібно для набуття членства в альянсі, які ресурси на це доведеться витратити, які проміжні політичні рішення знадобиться прийняти на сьогодні неясно. При цьому фактор ведення гібридної війни з переважаючими за потужністю в десять разів Збройними силами РФ, безумовно, підвищує зацікавленість України, але в той же час несе певні ризики для членів НАТО.

Що стосується процедури, коли це стане можливим і скільки років на це доведеться витратити це питання відкрите, і воно обумовлене політичною логікою. Оскільки в історії НАТО були різні кейси щодо швидкого вступу до альянсу, наприклад, для балтійських держав і Польщі. Вони відносно швидко вступили в НАТО після прийняття відповідного колегіального рішення членами Альянсу, роз'яснює Бесараб.

Однак є історії і тривалішого шляху до НАТО, як у тій самій Македонії, яка вже понад 15 років виконує План дій з набуття членства в альянсі. Втім, для цієї країни через протести, перш за все з боку Греції, питання вступу до НАТО поки що не стоїть.

Політолог пропонує не порівнювати Україну з балтійськими державами або Польщею, оскільки це не зовсім коректно через різну історії.

— У кожної держави свій унікальний шлях до НАТО, і це дає нам певний оптимізм. Бо якщо членство України в альянсі відповідатиме політичним і геополітичним інтересам, а також інтересам безпеки членів альянсу, якщо членство України у блоці служитиме додатковим елементом безпеки на континенті, отже і у світі, то рішення про членство України в НАТО буде прийняте відносно швидко. Це дозволить нашій країні за лічені роки стати повноправним членом Північноатлантичного альянсу, вважає Бесараб.

На даний час Україна має сформулювати досконалі аргументи про необхідність свого членства у блоці. І така аргументація має грунтуватися на готовності України швидко привести свої збройні сили до євроатлантичних стандартів. А у наших політичних аргументах повинні враховуватися інтереси сьогоднішніх членів блоку. Інакше кажучи, необхідно обгрунтувати, що з Україною члени НАТО мають значно вищі гарантії власної безпеки, ніж без неї. І я впевнений, що таких аргументів достатньо, щоб вони були переконливими для прийняття остаточного політичного рішення.

Ставши членом альянсу, Україна гарантовано отримає можливість припинити конфлікт на Донбасі і зовсім в іншому ключі поставити питання про деокупацію Криму РФ. Ще одним важливим аспектом євроатлантичної інтеграції є той факт, що за відповідності ЗСУ стандартам НАТО, із сильною, мобільною та боєздатною національною армією, а також колективними гарантіями захисту наша держава зможе зосередитися на вирішенні важливих економічних проблем, створенні робочих місць, підвищенні престижності роботи в Україні, забезпеченні підвищення соціальних стандартів.

Далі буде

Едуард Солодовник

ФОТО: інтернет

QHA