КИЇВ (QHA) -

Відсутність базового єдиного закону про капеланство в Україні стримує розвиток цієї інституції, тож наразі необхідно об’єднати зусилля церков, військових і народних депутатів для створення спільного документу.

Як передає кореспондент QHA, таку думку озвучив священик Української греко-католицької церкви, Секретар Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України отець Любомир Яворський в ході круглого столу «Право на свободу совісті військовослужбовців України».

Любомир Яворський зауважив, що військові капелани працюють в Україні вже рік, і за цей час проявилися проблеми, які потребують врегулювання і вирішення на законодавчому рівні. За його словами, в інших країнах існують закони про капеланство, які регулюють статус капелана, визначають структури, яким він підпорядковується, соцпакет, джерела для його матеріально-технічного забезпечення тощо. Також у законопроекті було б доцільно прописати створення відповідних церковних структур — ординаріатів (інакша назва «військові єпархії»), які дозволять налагодити взаємодію між капеланами, конфесіями і ЗСУ.

— Вже рік як капелани здійснюють капеланське служіння. Відсутність базового закону про військове капеланство не дає можливості працювати церквам, — зазначає отець Любомир. 

Старший офіцер відділу взаємодії з капеланами Центру морально-психологічного забезпечення ЗСУ Олександр Ковтач розповів, що на сьогодні діяльність капеланів регламентується наказом Міноборони, яким затверджено відповідне Положення про інститут капеланства в Україні. Наразі до штатів військових частин вже введено 66 посад військових священиків капеланів, а реально вже працює у війську 56 капеланів.

Народний депутат Юрій Мірошніченко зазначив, що зараз вже існує закон про капеланство в пенітенціарній системі і він успішно працює. Щодо капеланства у військовій сфері, то на базі Комітету з питань культури і духовності створена Робоча група для опрацювання відповідних законопроектів. Таких проектів у Раді вже є кілька, сам Мірошниченко також зареєстрував законопроект щодо капеланства. На сьогодні автори законопроектів вже дійшли думки, що їх необхідно об’єднати, включити пропозиції від церков та силових структур,  і зрештою створити єдиний законопроект, в якому були б враховані всі пропозиції. В парламенті є політична воля ухвалити закон про капеланство, зазначив народний депутат.

— Є вже кілька законопроектів, але всі автори, що їх зареєстрували, зійшлися на тому, що треба створити єдиний проект, щоб це був проект Ради церков, Міністерства оборони і народних депутатів, щоб ми знайшли консесус і підготували цей законопроект. Максимальна незалежність капелана, максимальна соціальна та інша захищеність повинна бути ознакою закону про капеланство. Політична воля у Верховній Раді ухвалити такий закон є, — запевняє Мірошниченко.

Представники церков і силових структур зауважили, що наразі з більшості питань щодо законодавчого врегулювання діяльності капеланів знайдено порозуміння. Водночас каменем спотикання лишається питання статусу військового капелану — чи він повинен мати військове звання, чи це повинна бути цивільна людина-працівник ЗСУ. В цьому питанні думки учасників обговорення розділилися — представники конфесій вважають, що капелан має бути цивільною особою, оскільки може виникнути конфлікт інтересів.

Такої думки дотримується народний депутат Юрій Мірошниченко, зауважуючи, що немає потреби робити священиків військовими, оскільки в цьому випадку необхідність виконання наказів командирів може вступити в суперечку із обов’язками і пріоритетами душпастиря.

— Я вважаю що капелан в силу своєї специфіки не повинен бути військовим. Його статус має бути прирівняний до майора по соцпакету і пільгам. Але разом з тим щоб він був підпорядкованій не командиру, а відповідній структурі в межах церкви. Необхідно визначити єдину концепцію, і ми, як депутати, готові юридично виписати це.

За словами Любомира Яворського, в більшості країн капелани є військовими, але деякі країни, наприклад Канада, зараз схиляються до того, що варто було б від початку обирати невійськовий шлях.

Водночас представники ЗСУ, а також військові капелани, які зараз здійснюють служіння, вважають за доцільне, щоб капелан мав військове звання і відповідне місце і підпорядкування у військовій ієрархії, але в тій частині, де починаються питання духовного служіння, він має зберігати незалежність і не повинен підпорядковуватися командиру.

Прихильники цієї думки вважають, що військовий статус капелана дозволить йому краще інтегруватися в армійській механізм та ефективніше вести служіння.

Так, капелан 101-ї бригади охорони ГШ ЗСУ отець Костянтин, який також має досвід служіння у зоні АТО, наголошує, що капелан має брати участь у житті свого підрозділу, починаючи від ранкового і до вечірнього шикування. Наявність військового звання дозволить йому швидше стати «своїм» серед вояків. Водночас він згоден, що душпастир не повинен підпорядковуватися командиру в питаннях служіння. Також капелан повинен мати навички поводження зі зброєю, попри те, що служителю церкви заборонено брати до рук зброю.

— Капелан не повинен підпорядковуватись командуванню підрозділу але повинен перед ним звітувати або отримувати завдання щодо вирішення того чи іншого питання (в межах його компетенції). Він не повинен брати до рук зброю, але повинен мати навички поводження зі зброєю, бо в часи війни часто доводилося у скрутних випадках капеланам і техніку ремонтувати, і в іншому допомагати. Якщо він матиме військове звання і освіту, він зможе легше увійти в армію і його там відповідно сприйматимуть. Як мінімум, треба прописати, що не забороняється військовому священику бути військовослужбовцем.

Виконавчий директор ГО "Інститут релігійної свободи" Максим Васін зауважує, що необхідно знайти компроміс, зокрема, врахувавши можливість для тих капеланів, хто вже має військові звання, служити у статусі військовослужбовця. Водночас мають бути певні запобіжники — щоб капелан не поглинався повністю рутиною збройних сил; тому він повинен підпорядковуватися військовим ординаріатам, хоча й дотримуватися розпорядку, передбаченого військовими частинами.

— Ким може бути капелан треба виходити з партнерської моделі (держава і церква, яка відокремлена від держави,  ред.) і ставити за основу, що це різні відокремлені інституції, і ми не повинні робити так, щоб капелан повністю став частиною військового організму. Але якщо по факту капелан уже має військову освіту, то законодавство повинне передбачати можливість для нього стати військовим.

Голова Асоціації українських правників, доктор юридичних наук, Василь Костицький зазначає, що капеланська служба має бути у вигляді військових ординаріатів, підпорядкована кожна своїй церкві і співпрацювати із ЗСУ, ДПСУ чи НГУ. Але якщо капелан матиме військове звання, то треба прописати, що в питаннях капеланства він не підпорядковується командиру.

У підсумку обговорення учасники зійшлися на доцільності компромісного варіанту — прописати норми законопроекту таким чином, щоб у тих капеланів, які вже мають військове звання, залишалася можливість стати до служіння у військовому званні. А також загалом передбачити можливість для капелана мати військове звання.

Говорячи про мінімально необхідну кількість капеланів, голова Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України, Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан (Яременко) — Голова Синодального управління військового духовенства УПЦ Київського Патріархату зазначив, що вони пропонують співвідношення 1 капелан на 500 військовослужбовців.

— В структурі військового капеланства наша пропозиція до силових структур 1 військовий капелан не більше ніж на 500 військовослужбовців, бо з досвіду священослужителя більша кількість не є ефективною для звершення капеланської служби. Навіть якщо серед цих 500 себе ідентифікують віруючими менша кількість. Але все одно він діє для всіх  навіть для атеїстів: він їм допомагає, він підтримує, він являється моральним прикладом для них, він проводить з ними загальнолюдські бесіди на загальнолюдські теми, які стосуються захисту Батьківщини, відповідальності, товариськості, мужності та інших якостей, які мають бути у кожного воїна.

Митрополит Іоанн також додав, що у законопроекті доцільно прописати за рахунок яких джерел має відбуватися матеріально-технічне забезпечення капеланів, оскільки зараз силові структури змушені знаходити на це гроші з інших статей.

У процесі обговорення матеріально-технічного забезпечення капеланів від когось з учасників прозвучала креативна формула: «Обмундирування  держава;  хрест  церква».

Цікаві тези прозвучали і під час обговорення питання в чому саме повинен ходити військовий капелан у церковному одязі чи у військовій формі. Наразі законодавство це питання не врегульовує, а як краще вчинити в умовах збройного конфлікту думки розділилися.

Начальник відділу з питань служби військового духовенства Державної прикордонної служби України Валерій Хімич зауважує, що заради власної безпеки капелан повинен мати форму одягу, яка відрізняла б його від військовослужбовця на полі бою.

— Лишається питання форми одягу для капелана. Якщо на полі бою він буде у військовій формі, то йому потрібен якийсь жилет чи інша форма, яка відрізняла б його від військового для його ж безпеки. Носіння військової форми капеланами не передбачене законодавством, і в Законі треба передбачити ці моменти.

Водночас митрополит Іоанн наголошує, що в умовах гібридної війни першою мішенню ворога стає той, хто піднімає дух військовослужбовця капелан, медик, командир, і тому на передовій капелан повинен якнайменше по формі відрізнятися від вояків.

— Практично всі військові капелани у нас пройшли через АТО. Не може капелан у священицькій формі перебувати на передовій. Саме у священицькій формі на передовій він є перша мішень для ворога. У нинішній гібридній війні першою мішенню є той, хто задає дух — це капелан, це медик, це командир.

Крім того, одяг священника не дуже зручний для перебування в польових умовах, при пересуванні «на броні», при переходах в окопах і відвідинах бліндажів.

Голова Асоціації українських правників, доктор юридичних наук, Василь Костицький пропонує компромісний варіант навіть у формі капелан повинен мати якісь священницькі знаки розрізнення.

— Військовий капелан має виглядати як священик. Навіть якщо він вдягає військову форму, він повинен мати якісь відповідні знаки розрізнення.

В підсумку учасники обговорення дійшли висновку про доцільність об’єднати зусилля церковних робочих груп з підготовки законопроекту із депутатською групою, врахувати пропозиції, висловлені зокрема і на сьогоднішньому обговоренні, і напрацювати єдиний документ, який має бути винесений на розгляд парламенту.

QHA