КИЇВ (QHA) -

Приводом сісти за стіл переговорів був глухий кут, що склався на театрі військових дій: українська армія, зазнавши тактичної поразки у Дебальцеві (сумнівне з військової точки зору, але вкрай важливе політично), показала недієздатність колишньої доктрини по боротьбі з НВФ, з іншого боку — "ЛДНР" та їхні російські куратори також були вкрай виснажені. Для всіх сторін це було необхідним перепочинком, на який кожен будував свої плани і покладав якісь надії. Світові лідери як один оспівували «Мінськ» як прямий шлях до миру і згладжування суперечностей.

Однак, як показав час, у Києві і Кремлі угоди розуміли по-своєму. Каменем спотикання стали питання про виведення російських військ, передачу кордону під контроль України, статус Донбасу, проведення місцевих виборів. За 3 роки був частково виконаний лише пункт про обмін полоненими. На користь того, що нинішні імітації виконання домовленостей себе вичерпали, і формат вирішення конфлікту вимагає змін, кажуть такі недавні події:

— прийняття закону про реінтеграцію Донбасу, який ставить РФ у вкрай незручне становище. Згідно з ним "ЛДНР" перестають бути об'єктом переговорів і визначаються як окупаційні адміністрації РФ, а сама Росія стає ініціатором збройної агресії проти України. Зусиллями українських дипломатів посилюється юридичний зв'язок між Кримом і Донбасом;

тенденція до збільшення кількості обстрілів і обопільних втрат до кінця року;

нещодавня заява Трампа про необхідність переговорів нового формату в Астані, озвучена в особистій розмові Назарбаєву в ході засідання Радбезу ООН. Бажання президента США покинути Мінськ може говорити про його незадоволення Мінським форматом. Важливою особливістю нових переговорів може бути прямий діалог Москви і Києва та обговорення введення миротворців;

посилене нагнітання обстановки з боку НВФ, підготовка до загальної мобілізації;

дедалі частіші порушення режиму відведення важкої техніки, зафіксовані ОБСЄ;

Втім, сезонні загострення траплялися і в минулому. Варіант продовження уповільненої війни не можна відкидати, поки він може влаштовувати хоча б одну сторону.

Сформовані умови диктують такі варіанти розвитку подій:

ЕСКАЛАЦІЯ

Три роки відносного спокою на фронті дали можливість ЗСУ серйозно змінити баланс сил на свою користь.

було сформовано більше десятка нових бригад в усіх родах військ, укомплектованих бійцями, які пройшли навчання інструкторів НАТО. Загальна чисельність української армії досягла законодавчо визначеного максимуму у 250 тисяч військовослужбовців;

частини, що безпосередньо беруть участь у боях, повністю складаються з контрактників;

— помітне збільшення обсягів надходження до військ нової техніки та озброєння.

Все це створило багаторазову перевагу в усіх аспектах ЗСУ над військами ОРДЛО і сприятливі умови для наступальних військових дій.

Що станеться?

Локальний наступ силами максимум бригадного рівня, з метою заволодіння одним або декількома населеними пунктами. Найбільш ймовірні напрямки ударів район Горлівки, Петровський район Донецька, Новоазовський напрямок, Докучаєвськ.

Навіщо це потрібно Україні?

По-перше, в разі вдалих дій ЗСУ зможуть створити ще вигідніше становище для захоплення ключових міст (Донецьк, Луганськ, Дебальцеве), або вийти до кордону на півдні.

По-друге, це на порядок посилить позиції України на новому раунді переговорів в Астані/Мінську.

По-третє, загострення військових дій значно похитне внутрішню ситуацію в РФ напередодні президентських виборів.

Як це обгрунтувати?

У такому випадку мова йтиме про зрив Мінських угод. Формальним приводом може стати черговий обстріл населених пунктів, схожий на нещодавні обстріли Новолуганського і Авдіївки. Теоретично наступ можна буде обгрунтувати невідповідністю чинній лінії розмежування і обумовленій у Мінську.

Загалом ймовірність такого розвитку подій досить висока. Я б оцінив її як 1 до 3.

Схеми можливого наступу ЗСУ, заявлені на брифінгу представників ОРДЛО

МИРОТВОРЧА МІСІЯ

Перші розмови про можливе введення миротворців почалися ще 2016 року. Весь цей час сторони мали кардинально різне бачення цієї операції. Розбіжності стосувалися, в першу чергу, того, чи будуть миротворчі сили брати під контроль не тільки лінію зіткнення, але і кордон. Також незрозумілим залишалися сторони угоди: схвалити місію повинні обидві сторони конфлікту, буде це РФ або ОРДЛО, ще не вирішено.

У той же час Волкер повідомив, що Росія стає все відкритішою до «американського» формату місії. У свою чергу, такий хід подій дозволить виконати «Мінськ» на українських умовах. Треба розуміти, що такий варіант означатиме відкладену поразку РФ на українському фронті, адже за здачею Донбасу неодмінно постане питання Криму.

Що станеться?

У разі продовження чинення тиску Заходу на РФ, остання буде змушена погодитися на введення миротворчої місії по всьому периметру ОРДЛО, що унеможливить подальше постачання бойовиків. Наступним кроком буде мирна інтеграція регіону у форматі «Мінська».

Коли це відбудеться?

З огляду на всю масштабність цієї операції, складність прийняття відповідного рішення членами ООН, час, потрібний для підготовки миротворців, початку миротворчої місії можна очікувати не раніше середини 2019 року.

ПРОДОВЖЕННЯ ПОЗИЦІЙНОЇ ВІЙНИ

Сценарій, за якого бойові дії обмежаться нечастими обстрілами, вилазками ДРГ і трьома-чотирма сотнями убитих в рік може продовжитися за виконанні декількох умов:

1. Неможливість дійти компромісу і припинення переговорів з приводу місії миротворців.

2. Продовження поставок озброєння третіми країнами сторонам конфлікту (розвиток програми поставок летального озброєння Україні та відповідні поставки нових зразків російського озброєння силам ОРДЛО)

3. Збереження зовнішньополітичного паритету США і РФ, визнання патового стану по Україні.

За такого розкладу російська влада щосили уникатиме приводів для посилення санкцій. Європа, у свою чергу, не йтиме на посилення конфронтації з РФ з економічних міркувань. США ж, стурбовані проблемами на інших напрямках зовнішньої політики і внутрішньою напруженістю, не зможуть остаточно нав'язати свою волю Росії.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що 2018 рік з великою ймовірністю стане роком, коли одна зі сторін остаточно перехопить ініціативу у конфлікті на Донбасі і наблизиться до перемоги військовим або мирним шляхом. Нудно в будь-якому випадку не буде.

Артем Самбірський

У матеріалі використана інфографіка видання "Слово і діло"

QHA