КИЇВ (QHA) -

Віце-адмірал Сергій Гайдук поділився своїми оцінками стану Військово-морських сил нашої країни. На його думку, становище корабельного складу ВМС України та системи військового кораблебудування критичне. Воно впритул наблизилося до точки неповернення.

— Ми не створювали флот, відповідаючи на геополітичні загрози. Ми отримали його у спадок 40 бойових кораблів і катерів, 100 суден забезпечення родом з Радянського Союзу. Ми були занадто спокійні, володіючи таким флотом, і не розуміли, навіщо він нам потрібен, зазначив він.

За словами Гайдука, в результаті цього «спокою» на даний час весь корабельний склад ВМС, крім фрегата «Гетьман Сагайдачний» та артилерійських катерів «Аккерман» і «Бердянськ», побудованих 2016 року, перевищив терміни експлуатації на 10-15 років. Переважна більшість комплектуючих до них в Україні не виробляється. Стан судноремонтних підприємств України не дозволяє проводити середні та капітальні ремонти бойових кораблів.

Адмірал повідомив, що за час незалежності було списано та утилізовано 19 бойових кораблів і катерів, 45 суден забезпечення, а добудовано всього лише п'ять, і то за аналогічними радянськими проектами (фрегат «Гетьман Сагайдачний», великий розвідувальний корабель «Славутич», корвети «Луцьк» і «Тернопіль», десантний корабель на повітряній подушці «Донецьк»).

На питання про те, чи вважає він виправданим опрацювання вітчизняним Міноборони рішення про закупівлю у НАТО вживаних бойових кораблів, Гайдук відповів:

— Частково. З одного боку це швидке наповнення флоту корабельним складом, а з іншого бойовий корабель,  це не судно, яке здійснює морські перевезення, це носій морської зброї та озброєння. Є два моменти. Перший  продадуть чи передадуть у найближчій перспективі «воюючій» Україні (на правах лізингу або військово-технічної допомоги) старі кораблі? Другий розміщення морських боєприпасів, їхнє зберігання, обслуговування, підготовка перед подачею на корабель. Поки неясно, як це здійснюватиметься.

Адмірал розповів, що подібний досвід є у Румунії та Болгарії, які є членами НАТО.

— Заслуговує на увагу і досвід Туреччини  купівля разом із кораблями і підводними човнами технологій і розміщення замовлень на національних верфях. Як наслідок  підйом суднобудівної та судноремонтної галузей, технології, робочі місця. Однак не можна всі кораблі закупити у НАТО. Ми можемо створювати конкурентний продукт і на своїх верфях, і це потрібно робити,  зазначив він.

За словами екс-командувача ВМС, Україна може сама будувати корвети, ракетні та артилерійські катери, зокрема броньовані, оскільки наша держава має можливості створення зброї та технічних засобів під них.

Патрульні катери можна будувати у кооперації із зарубіжними компаніями і флотами. Спеціальні судна забезпечення  кораблі розвідки, буксири, водовози, плавучі склади, танкери, гідрографічні та роз'їзні катери  можна замовляти у складчину з комерційними судновласниками України  а потім просто дообладнати їх на військовий лад,  запропонував адмірал.

Перехід Збройних сил України на стандарти НАТО — важливе завдання, яке стоїть перед військово-політичним керівництвом нашої країни. У той же час Україна з багатьох міжнародних майданчиків говорить про те, що є морською державою, хоча кроки, які робляться нею у справі будівництва флоту, мінімальні.

Досвід Криму втрачені території і озброєння, кораблі, місця базування обов'язково має бути врахований в сучасній історії нашої країни. Оскільки ніхто не відміняв жорсткої, але життєвої аксіоми «якщо не годувати свою армію, то доведеться годувати чужу».

QHA