КИЇВ (QHA) -

Сьогодні, 5 грудня, виповнюється 23 роки з дня підписання Будапештського меморандуму.

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій у світі (після США і Росії) ядерний арсенал.

Україна володіла 220-ма одиницями стратегічних носіїв: 176 міжконтинентальними балістичними ракетами, 44 важкими бомбардувальниками, оснащеними більш ніж тисячею ядерних крилатих ракет великої дальності, а також 1240 боєголовками.

Проти збереження Україною ядерного потенціалу категорично виступили США і РФ. Ці країни всіляко тиснули на український уряд, щоб він в обмін на гарантії територіальної цілісності відмовилося від ядерного потенціалу. В іншому випадку вони погрожували повною міжнародною ізоляцією.

Але міжнародно-політичний тиск не став головним стимулом для прийняття такого важливого для України рішення. Враховувалося також те, що ракети мали дальність ураження понад 10 000 кілометрів — вони могли знищувати цілі за межами євразійського континенту і могли загрожувати тільки США, які були одним з головних політичних союзників.

Існувала й інша серйозна проблема  у більшості ракет закінчувався гарантійний термін експлуатації. Якщо українські фахівці-ракетники могли підтримувати в робочому стані носії боєголовок, то ситуація з ядерними зарядами була складною. Останні проектувалися, виготовлялися і обслуговувалися підприємствами в Росії. В України тоді не було ні часу, ні ресурсів для організації повноцінного обслуговування і продовження ресурсу зарядів. Поглиблювала ситуацію важка економічна ситуація в Україні, гіперінфляція. Також на Кримському півострові було неспокійно, проросійські сепаратисти постійно намагалися відколоти Крим і Севастополь від України.

В таких умовах 5 грудня 1994 року був підписаний Будапештський меморандум, згідно з яким Україна отримувала міжнародні гарантії незалежності, збереження суверенітету і затверджених державних кордонів. Його гарантами виступили Росія, США, Великобританія, до яких приєдналися Франція і Китай. Вони зобов'язувалися утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України — зокрема і від економічного тиску.

2 червня 1996 року країна повністю позбулася ядерного статусу, і почався вивіз боєголовок.

Все озброєння переправили на територію РФ. У червні 1996 року остання ядерна боєголовка покинула Україну. Зате Росія передала ядерне паливо для атомних електростанцій, яке повернулося після переробки ракет. Фінальну крапку в без'ядерний статус України поставили 2001 року. Тоді на території країни ліквідували останню шахтно-пускову установку міжконтинентальних твердопаливних ракет СС-24.

На сьогодні в Україні знову повернулися до обговорення питання про відновлення ядерного статусу. Особливо гострою проблема стала після початку агресії Росії 2014 року і окупації Криму і частини Донбасу. Учасники обговорень розійшлися в думках, чи була відмова від ядерної зброї правильним рішенням. Адже воно є важливим стратегічним чинником. Таку роль озброєння могло б зіграти в наші дні для захисту суверенітету, а не «слово» Росії про збереження територіальної цілісності України.

Також все частіше згадують слова президента Франції «країна, яка не володіє ядерною зброєю, не володіє своєю долею».

Чимало експертів також стверджують, що Росія, порушивши Меморандум, не тільки поставила світ на грань нових воєн, загальмувавши реалізацію політики роззброєння, а й дала право Україні повернути ядерну зброю. Однак з огляду на економічну ситуацію в країні найближчим часом це не видається можливим.

QHA