КИЇВ (QHA) -

Виставку планують скласти з двох частин — фотографій Криму та кримчан, і документів, що стосуються зникнення Ібрагімова.

Автор фотовиставки Еміне Зіятдінова не зможе бути присутньою на її відкритті, тому погодилася дати бліц-інтерв'ю QHA про те, яка  головна ідея виставки і наскільки їй близька ситуація, яка сталася з Ервіном Ібрагімовим.

Еміне, чому Ви стали автором виставки в підтримку Ервіна Ібрагімова?

— До мене звернулися куратори проекту «За кордон» Лізавета Герман та Марія Ланько. Проект організований за підтримки МЗС України. Сама ідея створення виставки, присвяченої Ервіну Ібрагімову, який був викрадений у травні цього року в Криму, належить міжнародній організації Amnesty International. Вони бачили мою роботу про Крим у культурному просторі «Ізоляція». Ми спільно вирішували, які саме фотографії давати та яким чином побудувати візуальний і текстовий наратив.

— Які фотографії будуть представлені на виставці? Чи можна буде на них побачити рідних Ервіна Ібрагімова?

— Виставка присвячена Ервіну Ібрагімову, проте фотографії не конкретно про нього. Це загальні фотографії Криму — ландшафти півострова, повсякденне життя людей, саме кримських татар, а також міні-історії сімей кримських політв'язнів і викрадених кримських татар. Є кілька портретів Абдурешита Джеппарова, у якого викрали сина і племінника. Не впевнена, що на виставці буде представлена ​​родина самого Ервіна Ібрагімова, тому що з його батьками зустрічалися нещодавно. Тому для мене це також інтрига, чи встигли ці знімки внести у виставку.

Який період охоплюють представлені фото?

— Усі фотографії, за винятком двох, були відзняті після 2014 року. А фото сімей — це робота цієї осені.

Ви обмовилися, що зустрічалися з батьками Ервіна?

— Так. Зустріч із батьками Ервіна Ібрагімова на мене дуже емоційно вплинула. Адже це досить середньостатистична сім'я і на місці Ервіна міг би виявитися будь-хто. Це могла б бути і моя сім'я або, наприклад, мої сусіди. Не можна сказати, що сім'я Ервіна відрізняється якимись ідеологічними поглядами. Батьки дуже важко переживають все це. Мама завжди починає плакати, коли розповідає про сина... Вона плакала, поки ми не пішли.

Чи підтримує їх кримськотатарська спільнота в Криму?

— Вони кажуть, що є підтримка, допомагають родичі, сусіди, розклеюють листівки із закликом про допомогу. Також, як бачимо, йде масштабна підтримка в Україні, про це говорять на міжнародних майданчиках, проте, на жаль, це просто підтримка на словах. Для них нічого практично не змінюється. Сина немає. І вони щодня думають, де він, що з ним сталося і в яких умовах він знаходиться.

Це дуже важлива і водночас дуже сумна тема. Насправді те, що відбулося з Ервіном Ібрагімовим — це реальні політичні утиски, політика залякування, яка ведеться на півострові сьогодні. Навіть коли я там була, відчула все на собі.

Яку емоцію Ви хотіли б викликати у глядачів виставки?

— Ми точно не намагаємося викликати сльози, співчуття або маніпулювати емоціями. Ця виставка більше інформативна і має за мету показати життя, як вона є. Ми це робимо для того, щоб люди побачили, що відбувається. Адже вважаю, що сьогодні дуже важливо, коли будь-яка журналістика, мистецтво або фотографія спрямовані саме на те, щоб люди замислювалися над тим, що бачать. Не потрібно викликати чисті емоції, які дуже часто ведуть до якихось невиправданих та інколи неадекватних дій.

Якими будуть ці фотографії?

— Вони будуть теплі. Я розумію, що це сумна тема, проте в своїх фотографіях я завжди намагаюся показати людей. Як би там не було, вони продовжують жити. Можливо, фото трохи меланхолійні, проте не песимістичні. Вони без підписів і підкреслюють ідею, що на місці цих людей може опинитися будь-хто.

Розмовляла Ольга Волинець

QHA