КИЇВ (QHA) -

Відкриту лекцію про «Кримськотатарську національну революцію 1917 року» для студентів Таврійського національного університету ім. Вернадського і всіх бажаючих провели кандидат історичних наук, координатор Таврійської гуманітарної платформи Андрій Іванець і член Меджлісу кримськотатарського народу, кандидат філологічних наук, доцент університету і директор інформаційного агентства QHA Гаяна Юксель. Організаторами лекції-діалогу виступила Таврійська гуманітарна платформа та Ісламський культурний центр Києва.

Зустріч відбулася у формі діалогу, адже тематикою зацікавилися не лише студенти, а й історики та журналісти. Крім того, на лекцію прийшли глава Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров і муфтій Духовного управління мусульман Криму Айдер Рустамов.

Учасники зустрічі відзначили, що проект «Кримський діалог істориків» був розпочатий ще в Криму, за кілька років до початку окупації півострова.

Андрій Іванець зупинився на темі «Кримськотатарська національна революція в 1917: причини, хід і наслідки». Він зазначив, що термін «кримськотатарська революція» виник ще у 1917 році. Причиною виникнення кримськотатарської революції історик називає «політичне безправ'я в Російській імперії, соціальний і національний гніт».

Крім того, Іванець підкреслює, що до кінця XVIII століття на кримському півострові абсолютну більшість населення становили представники кримськотатарського народу. Протягом століть, у результаті політики Російської імперії, ситуація змінилася кардинально, і до 1917 року в процентному співвідношенні кримських татар на півострові залишилося всього 26,8% (217 тисяч осіб).

Для порівняння з 808,9 тисяч осіб, що проживали в Криму на початку ХХ століття, українців і так званих великоросів було 399 тисяч осіб (49,4%, з яких українців за різними даними було від 8,5 до 12,5%), євреїв — 68,2 тис. осіб (8,4%), німців — 41,4 тис. осіб (5,1%), греків — 20,1 тис. осіб (2,5%), вірмен — 16, 3 тис. осіб (2,1%) і болгар — 13,2 тис. осіб (1,6%).

Серед наслідків Кримськотатарською революції Іванець виділяє: розгортання масового національного руху, формування структур етнонаціонального самоврядування, прискорення емансипації кримськотатарських жінок, розвиток і реформування системи національної освіти та інші.

Всі ці процеси так чи інакше відбивалися у кримськотатарських виданнях, яких, як виявилося, на той момент було не так вже й мало. Саме про розвиток кримськотатарської преси 1910-1920 років, яка була відображенням національної ідеї народу, розповіла Гаяна Юксель.

Вона повідомила, що у 1883—1941 роках у кримських татар була розвинена широка система преси. Під час власного дослідження Юксель нарахувала 129 газет і журналів і, як вона зазначає — це не кінцева цифра.

Гаяна Юксель розповіла про розвиток кримськотатарської преси, зокрема, про створення легендарної газети «Терджиман», що вражала не тільки географією, а й тиражем. «Терджиман» виходила протягом 35 років тиражем у 5 тисяч примірників з географією від Балкан до Японії.

За словами Юксель, у період Кримськотатарською революції з'являються нові типи видань, серед яких — і преса тимчасового кримського мусульманського виконавчого комітету.

Не оминула вчений і пресу кримськотатарської діаспори. Як зазначила Гаяна Юксель, в Румунії та Туреччини наприкінці XIX — початку ХХ століть виходило кілька десятків кримськотатарських видань. Крім того, у США у 20-роках минулого століття виходило видання про національний рух кримських татар.

— При тому, що виникає відчуття, що кримськотатарських видань у діаспорі виходило мало, я можу з упевненістю сказати, що це тема окремого дослідження. Треба сказати, що преса кримськотатарської діаспори виникла раніше, ніж сам «Терджиман», у 1881 році, — розповіла вона. — Якщо ж говорити про Туреччину, то там виходила газета «Кирим» (1919—1921 рр.), а також дрібні видання. На початку ХХ століття основним виданням, що об'єднав діаспору в Румунії та Туреччини, став журнал «Емель» («Мета»). Цей журнал виходить і до цього дня.

Як вважає Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, відстежуючи події Кримськотатарської революції, можна зрозуміти, як сто років тому лідери кримських татар давали оцінку безладу і хаосу в Російській імперії та чому, говорячи про автономію, тяглися саме до Києва.

— Минуло сто років після революції, а сьогодні перед нами стоять практично ті ж питання, які якоюсь мірою вирішуються саме таким чином, у якому намагалися їх вирішити кримські татари сто років тому, — сказав Чубаров, і зазначив на необхідності послухати подібні лекції тим, хто сьогодні виступає проти переформатування Кримськотатарської автономії, адже тут можна знайти відповіді на питання з даної теми.

Рефат Чубаров висловив надію, що з подачі вчених подібні зустрічі та лекції незабаром змінять формат і зможуть зібрати навколо себе велику аудиторію, де буде можливість обговорювати, виступати, дискутувати про кримську історію та сучасні зміни в житті кримськотатарського народу.

QHA