КИЇВ (QHA) -

Незважаючи на те, що після Євромайдану діяльність громадських активістів стала однією з сил, що змінюють Україну, переслідуванням піддаються десятки з них. За словами старшого слідчого з особливо тяжких справ ГУНП у Києві Вікторії Давиденко-Лісогубенко, щомісяця поліцейські передають до судів тисячі справ, а у кожного правоохоронця є норма, за невиконання якої з нього знімають премію. При цьому активісти стверджують, що справи, пов'язані з їхнім побиттям або погрозами на їхню адресу, в поліції просто не розслідують.

QHA поговорило з кількома громадськими активістами, які розповіли про тиск, який на них чинять, і про реакцію поліцейських на їхні заяви.

Підірваний автомобіль і спроба викрадення

Історія Анастасії Стахно і Володимира Тітова почалася у 2016 році. Володимир, який є депутатом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, давав у прокуратурі свідчення з приводу виділення гектара лісу в районі. Земля, яку спочатку «списали» сільському голові, була пізніше передана родичу забудовника, який незаконно почав проводити там роботи.

— Опісля він (сільський голова — ред.) викликав мого чоловіка і покартав, запитавши, чому той не прийшов до нього і не порадився, як треба було давати свідчення. З тих пір і почалися наші переслідування, — згадує Анастасія.

Усього в поліції сьогодні знаходиться 28 справ, пов'язаних, як каже жінка, з «війною» проти її сім'ї. Під «війною» Анастасія розуміє не тільки повідомлення з погрозами, які надходять їй на телефон, але й реальний тиск: підпали, спроби викрадення та інше.

— 1 квітня 2016 року моєму чоловіку погрожували «чеченці». Ми їх так називаємо, адже один з них представився добровольцем чеченського батальйону і передав нам «привіт» від голови сільради і попросив не заважати працювати, — розповідає Анастасія.

На сесіях сільради, куди по роботі ходили журналістка та її чоловік, чоловіки спортивної статури не пускали її до будівлі. Словесні погрози переросли у фізичне протистояння пізніше, коли ці ж люди спровокували ДТП, в яке потрапила активістка.

— Мене переслідували і наші машини зіткнулися. Зараз у мене є експертиза, яка говорить про те, що я не мала можливості цього уникнути, — уточнює жінка.

На місці ДТП за лічені хвилини почали з'являтися люди, які після виникатимуть у житті сім'ї, як каже жінка, найнеймовірнішим чином. Через деякий час на журналістку напав юрист забудовника, який незаконно отримав гектар лісу, але справу про напад в поліції закрили через відсутність тяжких тілесних ушкоджень.

Така практика, за її словами, не нова і правоохоронці часто «списують» неугодні справи або розглядають їх як звичайне звернення громадян. При цьому робота у справах Анастасії і Володимира усе ж ведеться, але добитися цього сім'ї вдалося не завдяки нескінченному оббиванню порогів кабінетів поліцейських, а тим, що деякі факти переслідувань просто було неможливо ігнорувати.

Одного разу вночі автомобіль Анастасії підірвала група тітушек. Після інциденту вони разом з другом обійшли сусідів і виконали усю поліцейську роботу.

— Ми відшукали кадри з камер спостереження сусідів, де видно людей, які підірвали машину. Ми знайшли свідків, докази — автомобільні запчастини, якими хотіли або нас, або собаку вбити. Я пропонувала слідчим провести радіорозвідку, щоб дізнатися, які телефони були в ту ніч на нашій території, була готова оббігти сусідів, щоб виключити зі списку підозрюваних зайвих, але реакції ніякої, — розповідає Анастасія.

Навіть після вибуху авто люди, котрі переслідують активістів, не заспокоїлися і вже за декілька днів чоловіка Анастасії намагалися викрасти.

— Ми їхали у справах, і у нас спустило колесо. Коли чоловік його міняв, сказав, що його, швидше за все, хочуть викрасти. Тоді біля нас зупинялася якась машина і чекала, — згадує активістка.

Того разу сім'я дісталася до найближчої станції технічного обслуговування, де працівники розповіли, що шини проколоті особливим способом.

— Ріжуть спеціальним способом — «трояндочкою». Коли ти сідаєш за кермо, то не бачиш, що щось не так, але коли починаєш їхати, розумієш це. Опісля цього колеса «вистрілюють» і відбувається дві речі: або ти розбиваєшся, або, коли ти виходиш поміняти колесо, тебе викрадають, — пояснює активістка.

Анастасія каже, що «найдивовижніше» в їхній історії це те, що тих, хто переслідує активістів, вона знає в обличчя.

— У справах вони проходять як невстановлені особи, — нарікає активістка, викладаючи на стіл десятки фото з особами тих, кого вона підозрює у переслідуваннях.

Незважаючи на те, що «війна» проти Анастасії та її чоловіка триває вже два роки, градус протистояння не знижується, і зовсім нещодавно група невідомих підпалила магазин, що належав родині.

Підпал авто і побиття

Юрист і правозахисник Олександр Дядюк надає допомогу активістам у різних сферах, але переслідувати його почали після того, як він став займатися справами про незаконні забудови у прилеглих до Києва районах.

На початку минулого року автомобіль адвоката підпалили невідомі, і якщо в те, що розслідувати справи з підпалами авто складно через відсутність свідків, чоловік вірить, то ігнорування ситуації з його побиттям на очах двох жінок просто не розуміє.

Вранці 13 червня 2017 року Олександр як зазвичай йшов до своєї машини, яку кожен день залишав на стоянці біля дитячого садка.

— Вранці, коли я мав йти на засідання апеляційного суду у справі про незаконну забудову, мене побили. Йшов біля паркану з сітки поблизу дитячого садка, а назустріч мені йде спортивний хлопець. Він мене в обличчя вдарив, але я встояв. Одразу ж після цього ззаду підійшли ще двоє і вдарили мене по голові кастетом, — згадує адвокат.

У цей час в дитячому садку вихователі почали збирати дітей на прогулянку і помітили, як троє б'ють Олександра.

— Вони підбігли і почали кричати. Я записав їхні імена і поїхав в поліцію, — розповідає чоловік.

У поліції адвокат провів багато часу і навіть змусив слідчого записати імена свідків, але ні в той день і навіть через рік жінок ніхто так і не опитав.

— Він (слідчий — ред.) усе записав, потім звільнився і нічого про нього не чути. Вчора мені подзвонили і сказали, що провадження у моїй справі закрито через те, що під час експертизи я не приніс медичних довідок, — журиться Олександр.

Про те, що слідству потрібні додаткові документи, активісту, який не гірше за інших знайомий з українською правоохоронною системою, ніхто не говорив. Але тепер, за словами Олександра, це вже нікого не хвилює.

— Правоохоронні органи у нас як працюють: платиш ти — розслідують, платить хтось інший — ти будеш винен, — підсумовує активіст.

Раніше QHA повідомляло, що Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська вважає знесення наметового містечка активістів у Верховної Ради грубим порушенням закону.

QHA