ЛЬВІВ (QHA) -

Люди, які захищають рідну домівку, мають право увійти до сучасної історії України. По суті, вони і є її історія, оскільки багато хто з курсантів Національної академії СВ є ровесниками нашої незалежності.

У кожній біографії своя біль, легенда і передісторія, але всіх випускників об'єднує пристрасне бажання бути на передньому краї гібридної війни. А також непоказне, щире бажання зробити чисто чоловічу роботу і опинитися в потрібному для країни місці.

Старший лейтенант Віталій Бахур народився 2 липня 1989 року в селі Зозулі Золочівського району Львівської області. У 2010 році закінчив Академію за фахом «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії».

Начальник кафедри ракетних військ і артилерії підполковник В. Яковенко згадує як, будучи курсантом, Віталій говорив:

— Товаришу підполковник, напевно, не важливо, ким ми станемо, яких висот досягнемо, головне, щоб ми залишалися людьми, — сказав мені після випуску з академії Віталій.

За словами Яковенка, його випускник був цілеспрямованою людиною — хотів стати десантником — став. Навчався стрибати з парашутом, але залишався в артилерійській батареї. Напевно, в душі залишився артилеристом на все життя.

— Коли Віталій загинув, частина мене пішла разом із ним. Кажуть, що Бог забирає найкращих, а нам залишається тільки згадувати їх, — каже підполковник.

Після закінчення академії Віталій став заступником командира батареї — інструктором з повітряної підготовки 25-ї повітряно-десантної Дніпропетровської бригади. А 13 червня 2014 року в складі штатного підрозділу офіцер відбув для участі в антитерористичній операції до Луганська.

14 червня близько години ночі під час заходу на посадку на аеродром м. Луганськ літак Іл-76 МД, у якому знаходився особовий склад бригади, зазнав катастрофи. Причиною падіння було потрапляння ракети, яка була випущена з переносного зенітного комплексу у двигун літака. Весь особовий склад десанту (40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської бригади) і екіпаж літака загинув.

Указом президента України № 543/2014 від 20.06.2014 року старший лейтенант Віталій Бахур посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Схожа доля і у однокурсника Бахура — житомирянина Артема Абрамовича, який народився 21 квітня 1990. У 2011 закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю "управління діями підрозділами танкових військ".

Після академії став командиром танкового взводу 30-ї бригади. Через 3 роки — 12 серпня 2014 року в бою під Степанівкою Донецької області Артем героїчно загинув в бою з російським танком.

Підрозділу старшого лейтенанта вдалося підвести російський Т-72, ​​проте у його танк потрапив снаряд. Батьки до останнього сподівалися, що їхній син знаходиться у полоні у бойовиків, як розповідали очевидці бою. Тіло загиблого героя змогли ідентифікувати тільки через дев'ять місяців після смерті.

Випускника поховали у рідному Житомирі 23 травня 2015 року на військовому кладовищі. Указом президента України № 473/2015 від 13.08.15 року старший лейтенант Артем Абрамович посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Загинув 20 січня 2015 року у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька і випускник академії — командир роти 95-ї окремої аеромобільної бригади, 24-річний капітан Володимир Марковський.

Під час висування на допомогу захисникам аеропорту двоє розвідників підірвалися на фугасі. Ротний разом із своїми бійцями витягнув їх до машини, і в цей час поруч розірвався снаряд. Весь удар припав на Володимира, який, власне, і прикрив собою бійця, рятуючи йому життя.

Президент України своїм указом посмертно нагородив капітана В. Марковського орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Говорячи про свого випускника, професор кафедри тактики підполковник А.Степаненко згадує:

— Під час навчання Володимир показував хороші результати, активно вивчав тактику, вогневу і повітряно-десантну підготовку. Уже під час стажування у військах у нього проявилися командирські якості, а тому впевнено керував особовим складом взводу, згуртував його, а потім мав незаперечний авторитет. Завжди прагнув бути у числі перших як у навчанні, так і в повсякденному житті. У будь-який момент був готовий прийти на допомогу, підставити плече у важку хвилину. Світла пам'ять про Володимира назавжди в наших серцях!

Помер від кулі російського снайпера командир розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (м. Яворів) оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ капітан Степан Воробець.

27-річний командир загинув 19 червня 2014 року в бою, який йшов між селищем Ямпіль і селом Західне Донецької області, метою якого було висунення в глибину території, знищення укріплень бойовиків і звільнення населених пунктів.

Під час супроводу командира батальйону розвідувальний підрозділ потрапив у засідку, організовану незаконно створеними збройними формуваннями.

Завдяки високій майстерності офіцера було швидко встановлено місце ведення вогню і відкрито вогонь у відповідь, що дозволило уникнути великих втрат серед особового складу. Капітан Степан Воробець першим відкрив вогонь на поразку противника і особисто знищив трьох терористів.

Під час бою офіцер був поранений пострілом снайпера, і від великої втрати крові помер. За проявлену мужність і відвагу офіцер посмертно нагороджений президентом орденом Богдана Хмельницького I ступеня.

На своїй сторінці в соцмережі Степан написав такі слова:

— Дякую тобі, Боже, що я народився Українцем (орфографія збережена — ред.). Спасибі, що довірив мені почесну справу захищати Українську землю і Українську націю. Дякую за велику історію і славних предків наших. Спасибі, що не піддаюся смутку, виконуючи обов'язок... За життя — на смерть, з Україною в серці!

Згадуючи про свого випускника, старший науковий співробітник академії підполковник В. Тимчук каже:

— Спасибі тобі! Ти дійсно був учнем, у якого варто самому вчитися. І як довго ще буде звучати в моїй душі твій твердий голос: «Все нормально! Нарешті отримали бойове хрещення. Всі труднощі переносимо стійко, як вчилися. Моральний настрій — на висоті! Переможемо!»

ФОТО: сайт Національної академії СВ ім. П. Сагайдачного

Редакція QHA дякує керівництву прес-служби МОУ, прес-службі СВ України, а також Національній академії СВ ім. Петра Сагайдачного за допомогу в написанні даного матеріалу.

QHA