КИЇВ (QHA) -

Сьогодні виповнюється 57 років з моменту Куренівської трагедії у Києві.

Тоді, 13 березня 1961 року, у результаті розмиву дамби тонни пульпи з Бабиного Яру затопили район Куренівку, що призвело до численних жертв.

Трагедія сталася вранці. В районі Куренівки 13 березня 1961 року прорвало дамбу, яка перекривала Бабин Яр, куди 10 років зливали відходи виробництва (пульпу) найближчих цегляних заводів.

Дамба почала руйнуватися рано вранці о 6:45, а о 8:30 її прорвало. Грязьовий вал шириною приблизно у 20 метрів і висотою 14 метрів понісся вниз, з одного боку — по теперішній вулиці Теліги, упершись у трамвайне депо, а з іншого боку — з обриву вниз, повз Кирилівський монастир, повністю затопивши стадіон «Спартак» і частину Кирилівської вулиці (на той час — вулиця Фрунзе). Грязьовий потік був такої сили, що зносив на своєму шляху будівлі, автомобілі, 10-тонні трамваї, не кажучи вже про людей. Потоп тривав лише півтори години, але його наслідки були катастрофічними.

У результаті аварії зруйновано 68 житлових і 13 адміністративних будівель. Інформації про загиблих і поранених у звіті немає. Пізніше було оприлюднено кількість загиблих — 150 чоловік. Зараз точну кількість жертв катастрофи встановити практично неможливо; за оцінками київського історика Олександра Анісімова, це приблизно 1,5 тисячі осіб.

Владою було ухвалено рішення не афішувати масштаби трагедії. У той день в Києві було відключено міжміський та міжнародний зв'язок. Офіційне повідомлення про катастрофу було передано по радіо лише 16 березня.

Інформація про куренівські події піддавалася жорсткій цензурі, багатьох загиблих ховали на різних кладовищах у Києві та за його межами, вказуючи у документах і в написах на могилах різні дати та причини смерті. На ліквідацію наслідків катастрофи кинули війська. Солдати працювали вдень і вночі.

Напочатку копали вручну, лопатами, незабаром пригнали техніку. Ковші екскаваторів і ножі бульдозерів рвали на шматки тіла загиблих. Іноді, за свідченням очевидців, лунали передсмертні крики заживо похованих, але ще живих людей. Солдати, яких не змінювали дві доби з міркувань секретності, діставали людські останки, розірвані селевим потоком. Незважаючи на секретність, тисячі киян приходили на територію Павлівської психіатричної лікарні, де в клубному приміщенні складали рядами загиблих.

У режимі секретності прокуратурою УРСР було порушено кримінальну справу, проведено слідство. Закритий суд засудив шістьох посадових осіб до тюремного ув'язнення. Згідно з висновком експертної комісії, причиною аварії названі «помилки в проекті гідровідвалів і дамби».

Нагадаємо, 1 березня в історії України відзначалася трагічна дата — 75 років Корюківської трагедії. 1–2 березня 1943 року загонами СС та угорською жандармерією було жорстоко вбито 6 700 українців у селищі Корюківка Чернігівської області.

QHA