КИЇВ (QHA) -

Директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає за необхідне завершити декомунізацію Дніпропетровської та Кіровоградської областей і просить народних депутатів розпочати збір підписів для внесення відповідних змін до Конституції.

Як передає кореспондент QHA, про це він повідомив у ході круглого столу «Законодавство про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні: стан виконання».

В’ятрович висловив нерозуміння, чому настільки затягнувся в часі процес приведення назв цих областей у відповідність до закону про декомунізацію, зважаючи, що обласні центри були перейменовані ще торік — Дніпропетровськ на Дніпро, а Кіровоград на Кропивницький.

— Ми розуміємо, що це перейменування потребує змін до Конституції, тож, користуючись нагодою, звертаємося до депутатів, щоб започаткувати цей процес, розпочати збір підписів потрібно 150 підписів, і відповідно формулювати ці зміни, щоб Дніпропетровська і Кіровоградська область були замінені на мапі України. Тому що у нас дуже багато питань, чому це питання залишається досі невирішеним, попри те, скільки часу вже минуло? — зазначив В'ятрович.

Він також повідомив, що у ВР вже зареєстрована постанова про перейменування Кіровоградського району, оскільки Кіровоград був перейменовано на Кропивницький, а от Кіровоградський район чомусь залишився і досі неперейменованим.

Говорячи про процес перейменувань населених пунктів у рамках виконання закону про декомунізацію, В’ятрович повідомив, що з 25 листопада 2015 року до 14 липня 2016 року Верховна Рада на підставі пропозицій органів місцевого самоврядування і пропозицій Інституту ухвалила 13 постанов, якими було перейменовано 987 населених пунктів і 25 районів. За його словами, найбільша кількість адміністративно-територіальних одиниць, які підпадали під перейменування, розташовані на території Донецької області — 109, Харківської 103, Дніпропетровської 97. В підсумку перейменування населених пунктів відбулися в усіх областях, крім Івано-Франківської, бо там уже не було населених пунктів, які б мали підпадати під декомунізацію.

Він також конкретизував, що при перейменуванні тих населених пунктів, де не можна було провести громадських обговорень зміни назв на тимчасово окупованих територіях у Криму чи на частині Донбасу  враховувалися пропозиції Інституту національної пам’яті. А щодо Криму — до роботи були долучені представники Меджлісу кримськотатарського народу і були враховані пропозиції, озвучені Меджлісом.

Щодо вулиць, площ, провулків тощо в самих населених пунктах, то на кінець 2016 року було декомунізовано 51493 обєктів топоніміки в самих населених пунктах такі дані надали Інституту ОДА. За словами В’ятровича, ця інформація дає уявлення про масштаби перейменувань, хоча вона ще потребує остаточного уточнення і доповнення.

Він також повідомив, що станом на червень 2017 року в Україні було демонтовано 2409 пам’ятників та пам’ятних знаків, пов’язаних із комуністично-тоталітарним режимом, причому 1324 це пам’ятники Володимиру Леніну.

Крім того, Володимир В’ятрович розповів про актуальні проблеми у ході приведення топонімів та інших власних назв у відповідність до закону про декомунізацію, а також про те, що необхідно зробити, аби завершити процес декомунізації.

Зокрема за зверненнями громадян та роботою в архівах працівники Інституту нещодавно виявили ще 9 населених пунктів, які підпадають під закон про декомунізацію. Нюанс полягає в тому, що їхні назви дуже неочевидні і не виглядають такими, що стовідсотково мають бути перейменовані. Як приклад він навів таке селище як  Андрієвоіванівка Миколаївського району Одеської області. Назва  присвячена Іванову Андрію, який був членом ЦК КПУ, тобто вона підпадає під дію закону про декомунізацію, але для того, щоб зрозуміти, що назва присвячена саме цьому Андрію Іванову, треба було провести певну роботу.

— За цими 9-и пунктами Інститут звертатиметься до депутатів ВР, щоб вони сформували відповідну постанову і проголосували її,  повідомив В’ятрович.

В’ятрович також зазначив, що законодавчого вирішення потребуватиме проблема зі спробами замінити «комуністичні» назви населених пунктів на «російсько-імперські». За його словами, це було досить поширене в південних регіонах України, і якщо вдалося не допустити перейменування Кіровограду на Єлисаветград, то на рівні сіл і селищ в деяких випадках певним силам вдалося зреалізувати таку заміну.

— Проводячи декомунізацію, особливо в регіонах півдня України ми часто стикалися з тим, що комуністичні назви намагалися, а часом навіть успішно заміняли, на російські імперські назви. Найбільш кричущим випадком, який нам вдалося не допустити, це була спроба перейменувати Кіровоград на Єлисаветград. Але на нижчому, рівні сіл, селищ, є чимало випадків, коли справді замість старої комуністичної топоніміки з’являється російська імперська топоніміка. І очевидно, це мав би бути наш наступний крок проговорити  і спроектувати якийсь закон, який мав би завадити встановленню в Україні якихось таких маркерів, пов’язаних із Російською імперією, — вважає В'ятрович.

Ще одна проблема, за словами директора,  перейменування органів судовоі влади. Так, навіть після перейменування тих чи інших населених пунктів, часто суди і досі носять «комуністичні» назви на кшталт Ленінських чи Жовтневих.

— Відповідно ми звернулись до Адміністрації президента, щоб якомога швидше, до кінця року відбулося це перейменування, і щоб органи судової влади були зразком виконання законів України, — сказав директор Інституту.

В’ятрович також попросив  депутатів подати звернення до Держгеокадастру, щоб цей орган надав Інституту повний перелік географічних об\єктів, серед яких є багато таких, що підпадають під дію закону.

— Серйозна проблема перейменування географічних об’єктів  гори, ставки, озера, які мають назви, пов’язані з комуністичним, комсомольським минулим. Проблема полягає в тому, що Держгеокадастр, уповноважений орган, який мав би мати повний перелік цих топонімів, він фактично не має таких даних, і ми фактично не отримали від них жодної інформації. Тому ми звертаємося до народних депутатів з проханням підтримати нас своїм зверненням до цього органу влади для того, щоб ми зрештою отримали якусь повну базу даних цих об’єктів і щоб вони були перейменовані і приведені у відповідність до закону.

Крім того, В’ятрович розповів, що і досі не демонтована низка пам’ятників, які підпадають під дію закону про декомунізацію, причому три знакових з них знаходяться у столиці. На думку директора Інституту така непоспішливість псує імідж Києва, демонструючи, що у столиці закон про декомунізацію не виконаний повною мірою.

— Найбільш показовою є скульптура у Києві Миколі Щорсу, який має бути усунений з громадського простору, і це питання досі не вирішене. Також зображення герба СРСР на монументальній скульптурі Батьківщині-матері і зображення герба СРСР на київській двофігурній композиції росіянина та українця, які тримають підняту стрічку з орденом Дружби народів на монументі воз’єднання України з Росією Арка Дружби Народів. Ці три об’єкти перебувають у столиці України і привертають дуже багато уваги і вселяють певний скепсис щодо того, що, на жаль, у Києві досі закон про декомунізацію не виконаний повною мірою.

Водночас перший заступник міністра культури Світлана Хоменко зазначила, що стосовно демонтажу герба на монументі Батьківщині-матері, питання впирається в суто технічні моменти — яким чином найкраще реалізувати цей проект. За її словами, наразі є багато пропозицій від компаній і вони вивчаються.

Зі свого боку народний депутат Андрій Іллєнко наголосив, що необхідно не лише сконцентруватись на процесі декомунізації, але й поглянути на проблему ширше і почати переходити до наступних етапів звільнення інформаційного простору України до деколонізації та деімперіалізації, зокрема від російського імперського впливу.

— Звісно що зараз далеко ще не завершений процес декомунізації, але вже зроблені великі перші кроки, дуже вагомі, і це позитивно. І ми вже маємо тримати в голові і наступні етапи цього процесу, тому що ми маємо розуміти, що декомунізація — це теж одна зі складових, найбільша, але лише одна зі складових деколонізації символічного інформаційного простору, деімперіалізації. Тому що комунізм це лише одна із фаз існування російської окупації на території України, і не лише російської. На жаль бачимо, що ці питання і з боку деяких інших наших сусідів провокуються в різний спосіб. Тому ми теж маємо бути готові зміцнювати Україну, зміцнювати нашу державу, її соборність.

Як повідомлялося раніше, у квітні 2015 року був прийнятий, а у травні набув чинності закон «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Для реалізації цього закону 8 грудня 2015 року при Інституті національної пам’яті була створена експертна комісія. Впродовж півроку місцеві органи влади мали провести громадські слухання і запропонувати ВР нові назви. У тих випадках, коли такі слухання не проводилися, назви пропонував Інститут національної пам'яті.

QHA